"01" серпня 2011 р. Справа № 20/012-11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоШевчук С.Р. (доповідач)
суддівІванової Л.Б.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р.
у справі№ 20/012-11 господарського суду Київської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білоцерківська цегла",
2) Приватне підприємство "Класик-Цегла"
провизнання недійсним договору про відступлення права вимоги
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: ОСОБА_1 дов. №09-32/728 від 02.11.2009р.
- відповідача-1: не з'явились
- відповідача-2: ОСОБА_2 дов. б/н від 04.10.2010р.
В січні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до господарського суду Київської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білоцерківська цегла" та Приватного підприємства "Класик-Цегла" про відступлення права вимоги від 12.03.2009 № 1 з мотивів невідповідності договору приписам чинного законодавства.
Рішенням господарського суду Київської області від 10.03.2011р. (суддя Бабкіна В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. (у складі головуючого Корсака В.А., суддів Агрикова О.В., Коршун Н.М.) у справі № 20/012-11 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
У запереченні на касаційну скаргу відповідач-2 не погоджується з доводами скаржника і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
Відповідач-1 не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 01 березня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Білоцерківська цегла” (позикодавець; відповідач-1) та Відкритим акціонерним товариством “Будматеріали” (позичальник; відповідач-2) було укладено договір позики, за умовами якого позикодавець зобов'язувався надати позичальникові безвідсоткову поворотну позику в сумі 5 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язувався повернути позику до 31.12.2008 року.
15 січня 2008 року між позикодавцем та позичальником було підписано додаткову угоду № 2 до договору позики від 01.03.2007. Даною додатковою угодою було доповнено договір позики від 01.03.200, зокрема, пунктом 3.5., відповідно до якого за несвоєчасне повернення позики (її частини) позичальник додатково до пені, передбаченої пунктом 3.2 договору, сплачує позикодавцю відсотки в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день користування грошовими коштами позичальника.
12 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Білоцерківська цегла” (цедент) та Приватним підприємством “Класик-Цегла” (цесіонарій) було укладено договір № 1 про відступлення права вимоги (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, він спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, цедентом цесіонарієві права вимоги, належного цедентові, в межах яких цесіонарій стає кредитором за договором позики б/н від 01 березня 2007 року, укладеним між цедентом та відкритим акціонерним товариством “Будматеріали”(боржник).
Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. (ст. 215 ЦК України).
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не погодившись з укладеним договором відступлення права вимоги, звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №1 від 12.03.2009 р. з мотивів невідповідності даного правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 514, 1077, 1079 Цивільного кодексу України. Окрім того, позивач посилається і на те, що даний правочин впливає на права позивача, порушуючи їх, з тих підстав, що ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2010 у справі №Б3/106-09 було затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ “Будматеріали”. Зокрема, ПП “Класик-Цегла” було визнано кредитором в сумі 121 585 756, 6 грн., з яких 48 458 062, 45 грн. (І черга), 8 072 905,68 грн. (IV черга), 5 547 88, 47 грн. - VI черга) (п. 18 ухвали попереднього засідання).При цьому, ПАТ “Промінвестбанк” було визнано кредитором в сумі 60974647,16 грн., що значно менше, ніж у ПП “Класик-Цегла”, у зв'язку з чим останнє отримало більшість голосів у порівнянні з іншими кредиторами, в тому числі - з ПАТ “Промінвестбанк”, наслідком чого стало створення комітету кредиторів без ПАТ “Промінвестбанк” та скерування процедури банкрутства, на переконання банку, на користь виключно ПП “Класик-Цегла”.
Однак, як встановили суди, спірний договір про відступлення права вимоги був укладений між між ТОВ “Торговий дім “Білоцерківська цегла” та ПП “Класик-Цегла”
Отже, оскільки позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не є стороною (учасником) спірного договору відступлення права вимоги, то обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання договору відступлення права вимоги №1 від 12.03.2009р. недійсним) не призведе до захисту порушеного права, навіть якщо судом буде встановлено факт такого порушення, оскільки застосування наслідків недійсності угоди не поширюється на права позивача.
Тобто, в даному випадку, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" обрало спосіб захисту, який не захистить його право.
Окрім того, у відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному ж випадку, судами встановлено, що позивач не довів які його матеріальні права порушенні саме укладенням договору про відступлення права вимоги №1 від 12.03.2009р.
Відтак, за встановленими у справі обставинами, суди дійшли вірного висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства сторонами було погоджено всі істотні умови договору і дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, а тому відмовили в задоволенні позову щодо визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.
Більш того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ “Промінвестбанк” у справі № Б3/106-09 подавалися господарському суду заперечення № 01-820 від 08.10.2009 щодо визнання вимог кредитора ПП “Класик-Цегла” відповідно до договору відступлення права вимоги № 1 від 12.03.2009 за договором позики від 01.03.2007, договору відступлення права вимоги № 2 від 12.03.2009 за договором позики від 14.05.2007, аналогічного змісту, що і позовна заява у даній справі.
Проте, господарський суд Київської області не знайшов підстав для відмови ПП “Класик-Цегла” у включенні його кредиторських вимог до реєстру вимог кредиторів ВАТ “Будматеріали” у справі про банкрутство № Б3/106-09, що підтверджується ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2010, яка не скасована і є чинною.
Отже, враховуючи викладене, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що позовні вимоги ПАТ “Промінвестбанк” у даній справі спрямовані на захист прав банку як кредитора у справі про банкрутство ВАТ “Будматеріали”.
Однак, реалізація такого права за приписами чинного законодавства здійснюється під час розгляду справи про банкрутство за процедурою, визначеною, зокрема, Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час встановлення судами попередніх інстанцій того, чи є підстави для визнання спірного договору про відступлення права вимоги недійсним, не було допущено порушень ст.43 ГПК України та оскільки в силу ст. 1117 ГПК України колегія суддів позбавлена можливості самостійно оцінювати зібрані судом попередньої інстанції докази погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відмову в позові в зв'язку з відсутністю обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання договорів недійсними та недоведеністю протилежного.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р.у справі № 20/012-11 залишити без змін.
Головуючий С.Р. Шевчук
С у д д я Л.Б. Іванова
С у д д я О.А. Кролевець