"02" серпня 2011 р. Справа № 10/67-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача
третіх осіб
прокуратури- Жаренко В.Ф.,
- не з'явився,
- Попенко О.С.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Сумській області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011
у справі№10/67-10
за позовом Державної екологічної інспекції в Сумській області
до
(треті особи
за участю прокурораТОВ "Сумський завод гумотехнічних виробів"
- Сумська міська рада, Управління земельних ресурсів Сумської міської ради)
Сумської області
про відшкодування 6564300,84 грн. шкоди, завданої засміченням земель
Рішенням господарського суду Сумської області від 17.11.2010 (судді: Малафєєва І.В., Резніченко О.Ю., Моісеєнко В.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 (судді: Бондаренко В.П., Івакіна В.О., Черленяк М.І.), в позові відмовлено у зв'язку недоведеністю позовних вимог.
Державна екологічна інспекція в Сумській області у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст.34 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на недоведеність обставин засмічення іншими суб'єктами господарювання земельних ділянок (промислового майданчику площею 36 га), фактично використовуваних відповідачем у виробничій діяльності, а також на відсутність оскарження дій позивача щодо законності проведення перевірки та розрахунків розміру завданих державі збитків. Заявник також наголошує на тому, що ТОВ "Елга" та КП "Сумижитлосервіс" займаються утилізацією та вивезенням небезпечних і твердих побутових відходів відповідно, що не слід ототожнювати з відходами виробництва ТОВ "Сумський завод гумотехнічних виробів", факт засмічення якими землі зафіксовано актом перевірки.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, третіх осіб та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив того, що:
В період з 22.10.2009р. по 06.11.2009р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Сумській області Осьмаковим П.М., Макаренко Н.О., в присутності головного інженера Куроченко А.О. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю “Сумський завод гумотехнічних виробів”. Під час перевірки виявлено факт засмічення земель промисловості відходами виробництва (кордне волокно, бортові кільця, відходи гуми, сажа) на території зазначеного підприємства загальною площею 1467,3 м2. Факт здійснення незаконного засмічення підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 22.10-06.11.2009, розрахунком розміру шкоди, планом-схемою засмічення ділянок.
Відповідно до наказу Мінприроди №464 від 15.01.2009 “Про затвердження порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства”, акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
В акті зазначено, що перевірка проводиться по вул.Прикордонній, 47 в м.Суми; підприємство розміщене на одному промисловому майданчику (площа 36 га), який розташований у південно-східній частині м.Суми; відповідач орендує у ВАТ “Демпург-М” приміщення загальною площею 47636,9 м2 згідно договору оренди №98 від 15.11.2006.
Перевіркою встановлено, що на підприємстві утворюються наступні види відходів: відпрацьовані автомобільні шини, відпрацьовані автомобільні масла, відпрацьовані акумулятори, відпрацьовані люмінесцентні лампи, відходи виробничої діяльності (кордонне волокно, бортові кільця, текстиль, пил гуми, сажа), побутові відходи. В ході перевірки проведено інструментальні заміри площ засмічених ділянок компонованою мірною стрічкою та складено план-схеми засмічених земельних ділянок.
Позивач та прокурор посилаються на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 22.10-06.11.2009, розрахунок розміру шкоди, плани-схеми засмічення земельних ділянок, договір оренди №98 від 15.11.2006, що, на їх думку, є підтвердженням факту причетності відповідача до засмічення земельних ділянок відходами власного виробництва, що не відповідає дійсності.
Апеляційна інстанція відхилила вказані посилання з тих мотивів, що відповідач не є власником земельної ділянки, отже, на нього не розповсюджуються обов'язки, передбачені ст.91 Земельного кодексу України. Крім того, відповідно до ст.ст.95,96 Земельного кодексу України, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, права та обов'язки належать лише землекористувачу, який одержав земельну ділянку, звертаючись із заявою у місцеві органи влади та самоврядування про одержання земельної ділянки в користування (або у власність) для відповідних цілей.
Жодних доказів на підтвердження того, що відповідач є користувачем земельної ділянки, позивачем та прокурором не надано ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду. Навпаки, як вбачається з листа Управління земельних ресурсів Сумської міської ради №7878/05.01-07 від 16.11.2010, ним не посвідчувалось право користування відповідачем земельною ділянкою по вул.Прикордонній, 47 в м.Суми (а.с.142 том 1).
Таким чином, матеріали справи свідчать, що земельні ділянки, на яких виявлено сміття, не знаходяться у постійному користуванні чи оренді відповідача, який також не має відношення до розташованих на певній відстані від засмічених ділянок виробничих об'єктів, безпосередньо в районі яких знаходилось сміття.
Крім того, позивачем та прокурором не доведено той факт, що забруднення сміттям вказаних в акті перевірки земельних ділянок є результатом виробничої діяльності та умисних дій саме відповідача, а не інших осіб. В акті перевірки і доданих до нього планах-схемах зазначена адреса: м.Суми, вул.Прикордонна, 47, площа земель складає 35 га, на якій розташовані декілька виробничих баз різних суб'єктів господарювання. Факт непричетності відповідача до засмічення спірних земельних ділянок та розташованих на них виробничих приміщень підтверджується також наявними в матеріалах справи ксерокопією технічного паспорту на земельну ділянку, що знаходиться вул.Прикордонній, 47 в м.Суми, копіями договорів купівлі-продажу, оренди об'єктів нерухомості суб'єктів господарювання (а.с.52-67 том 1).
Як встановлено судом першої інстанції, засмічені ділянки відносяться в тому числі і до виробничих приміщень зазначених суб'єктів господарювання. Деякі з вищевказаних підприємств займаються аналогічним виробництвом. Відходами виробництва ТОВ “Сумський завод гумотехнічних виробів” є текстильно-кордове волокно від переробки зношених автомобільних шин, яке регулярно вивозиться на сміттєзвалище комунальним підприємством “Сумижилкомсервіс”, з яким відповідачем укладений відповідний договір, проте, даний факт не відображений в акті перевірки.
Матеріали перевірки також свідчать, що перевіряючі інспектори не володіли інформацією щодо того, на чиїх саме земельних ділянках ними зафіксовано наявність сміття, не мали підтвердження щодо належності ТОВ “Сумський завод гумотехнічних виробів” засмічених земельних ділянок, виробничих об'єктів, в зоні яких (на невідомій відстані) знаходилось сміття, не витребували у відповідача правовстановлюючих документів на землю і виробничі об'єкти.
Наданий позивачем односторонній розрахунок відшкодування збитків не ґрунтується на фактичних даних щодо походження засмічення земельних ділянок, складений на підставі планів-схем. На всіх чотирьох планах-схемах позивачем не зазначено дату їх складання і те, що вони є додатками до вказаного акту перевірки, накопичення сміття на земельних ділянках, його обсяги; скільки конкретно кожного виду вказаного сміття і яким шляхом вирахувані його обсяги; яким чином пов'язані з виробничими технологіями та процесами у діяльності відповідача, не містять жодних відомостей про причетність до виявленого сміття саме відповідача, не відтворюють реальні обсяги виявленого сміття на земельних ділянках. Вказана інформація повністю відсутня і в самому акті.
Крім того, акт перевірки не містить висновків про завдану відповідачем шкоду внаслідок виявленого засмічення, обсяги сміття, характер і ступінь забруднення земельних ділянок, розміри заподіяної шкоди, інші відомості.
Позивачем при визначенні розміру шкоди була використана Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. №171 (із змінами, внесеними наказом від 04.04.2007 №149).
Відповідно до п.3.3 Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, зокрема, шляхом оформлення актів перевірок. Згідно з п.п.3.5,3.5.1 Методики при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Обсяг відходів, які спричинили засмічення та внаслідок перевірки визнано відходами виробничої діяльності відповідача, встановлюється за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням. Вищевказані об'ємні показники засмічення на земельних ділянках в акті перевірки відсутні, у зв'язку з чим, на думку апеляційного суду, акт перевірки від 22.10-06.11.2009 є неналежним доказом спричинення шкоди саме відповідачем.
Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст.69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно з п.п.3.1-3.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 та зареєстрованої в Мінюсті України 05.05.1998р. за №285/2725 (в редакції наказу від 04.04.2007 №149), землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі ретельної правової оцінки акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 22.10-06.11.2009, план-схем земельних ділянок, листа Управління земельних ресурсів Сумської міської ради №7878/05.01-07 від 16.11.2010, договору оренди приміщення №98 від 15.11.2006, укладеного між ВАТ “Демпург-М” (орендодавець) і ТОВ "Сумський завод гумотехнічних виробів" (орендар), та інших наявних у справі доказів в їх сукупності встановлено та позивачем не спростовано недоведеність завдання відповідачем, як землекористувачем, шкоди внаслідок засмічення земельних ділянок по вул.Прикордонній, 47 в м.Суми (в районі промислового майданчику площею 36 га) саме відходами виробничої діяльності ТОВ "Сумський завод гумотехнічних виробів" (відпрацьовані автомобільні шини, відпрацьовані автомобільні масла, відпрацьовані акумулятори, відпрацьовані люмінесцентні лампи, кордонне волокно, бортові кільця, текстиль, пил гуми, сажа) та побутовими відходами.
Крім того, позивачем не доведено обставин засмічення земельних ділянок, прилеглих до орендованих товариством виробничих приміщень загальною площею 47636,9 м2 та необхідних для обслуговування цих приміщень.
Водночас, згідно зі ст.35 Закону України "Про охорону земель", на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення.
Таким чином, для кваліфікації дій відповідача щодо засмічення земель шляхом несанкціонованого розміщення виробничих відходів в якості порушення вимог природоохоронного законодавства істотне значення має наявність чи відсутність оформлення права користування землею з боку правопорушника.
Як достеменно встановлено судами та навіть не спростовується позивачем, відповідач не має статусу власника чи землекористувача (постійного чи орендаря) як щодо земельних ділянок, прилеглих до орендованих товариством виробничих приміщень, так і щодо інших земельних ділянок земельних ділянок по вул.Прикордонній, 47 в м.Суми (лист Управління земельних ресурсів Сумської міської ради №7878/05.01-07 від 16.11.2010).
Відтак, повністю відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи висновок судів про відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на засмічені земельні ділянки та обумовлену цим відсутність у товариства статусу правопорушника-землекористувача щодо цих земельних ділянок, який (висновок) покладений в основу оскаржуваних рішень, а саме в обґрунтування звільнення товариства від відповідальності за засмічення земель.
Наявні ж заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі та до намагань надати перевагу певним доказам (акт перевірки від 22.10-06.11.2009, план-схеми земельних ділянок), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Інші посилання скаржника на недоведеність обставин засмічення земельної ділянки іншими суб'єктами господарювання, які мають характер припущень, не можуть прийматися до уваги, оскільки згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 у справі №10/67-10 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Сумській області -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді : Є.Чернов
В.Цвігун