11 липня 2011 р. № 21/284/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Демидової А.М.
суддів:Владимиренко С.В.
Панової І.Ю.
Плюшка І.А.
Шевчук С.Р.
розглянувши заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 12.04.2011
у справі№ 21/284/10
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
до1) Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Бізон.Бінес-Центр"
провизнання недійсним договору
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 у справі № 21/284/10, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2011, відмовлено у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит", Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Бізон.Бінес-Центр" про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг від 31.07.2009.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 залишено без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2011 у справі № 21/284/10.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.04.2011 у справі № 21/284/10. Заявник у заяві від 12.05.2011 № 10-01-02914 (вх. № 03.14.04 11/1192/2011) просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 12.04.2011 у справі № 21/284/10 і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах. При цьому заявник, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 13.03.2008 у справі № 2 21/6394, вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 227 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2011 було зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області усунути недоліки, допущені при оформлені заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.04.2011 у справі № 21/284/10.
04.07.2011 недоліки, зазначені в ухвалі Вищого господарського суду України від 09.06.2011, заявником були усунуті.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи № 21/284/10 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 12.04.2011 у справі № 21/284/10, про перегляд якої просить заявник, та доданої до заяви постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2008 у справі № 2-21/6394 вбачається, що судами касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права (положень статті 227 ЦК України) з огляду на таке.
Приймаючи постанову від 12.04.2011 у справі № 21/284/10, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин про недоведеність позивачем вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Бізон.Бінес-Центр" (відповідача-2) у формі умислу, направленого на укладання оспорюваного договору про надання охоронних послуг, який би завідомо суперечив інтересам держави або суспільства, та про перевищення посадовою особою Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" (відповідача-1) своїх повноважень щодо права підписувати договори. Зокрема, щодо вказаної позивачем підстави про перевищення посадовою особою відповідача-1 своїх повноважень при укладенні оспорюваного договору, суд касаційної інстанції посилався на ненадання позивачем доказів включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" і встановлені судами попередніх інстанцій факти про те, що в реєстраційній картці Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" зазначено, що особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у т.ч. підписувати договори, є Болмаков М.І., яким і було підписано оскаржуваний договір. З огляду на викладене Вищий господарський суд України погодився з відсутністю підстав для визнання договору про надання охоронних послуг недійсним.
Водночас, приймаючи постанову від 13.03.2008 у справі № 2-21/6394, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими вимоги про визнання недійсним договору "Про охорону об'єктів", укладеного Центром санаторного лікування Повітряних Сил Збройних Сил України з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт підписання зазначеного договору керівником даної юридичної особи, яка є структурним підрозділом Міністерства оборони України та фінансується виключно за бюджетні кошти з порушенням положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300 та зареєстрованого в Міністерстві оборони України 22.12.1997 за № 615/2419, відповідно до якого командир наділений повноваженнями укладати угоди від імені військових частин, як юридичних осіб, у межах виділених коштів з метою чого передбачено обов'язкове письмове погодження їх проектів з фінансовою службою військової частини в особі його начальника, здійснення чого відповідачем не доведено.
Тобто неоднакові правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи .
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області у допуску справи № 21/284/10 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяА.Демидова
СуддіС.Владимиренко
І.Панова
І.Плюшко
С.Шевчук