"15" червня 2011 р. Справа № 11/22-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Івакіна В.О. , суддя Терещенко О.І.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
за участю представників:
прокурор - Якимчук О.О.
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (вх. № 1958 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 12.02.07 року у справі
за позовом ТОВ "СІП", м. Харків,
до Харківської міської ради, м. Харків,
про визнання права власності,
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.02.2007р. у справі № 11/22-07 (суддя Черленяк М.І.) позов задоволено: визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «СІП»право власності на нежитлові приміщення цокольної частини будинку №№ 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6, 6а, 7, 8, 9, 10, 11 загальною площею 236,7 кв. м в літ. «А-5»по вул. Мироносицькій, 24 міста Харкова (з урахуванням ухвали господарського суду від 23.04.2007 року про виправлення описки).
Прокурор Київського району м. Харкова не погодився з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить спірне рішення скасувати в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Вивченням рішення встановлено, що ТОВ «СІП»є власником нежитлових приміщень підвальної частини будинку № 1-11 в літ. «А-5», загальною площею 221,5 м.2, що розташовані по вул. Мироносицькій, 24 у м. Харкові, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу від 13.04.2006.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10405326 від 15.04.2006 року ТОП "СІП" є власником нежитлових приміщень підвальної частини будинку № 1-11 в літ. "А-5" загальною площею 221,5 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 24.
Згодом, ТОВ «СІП»здійснило реконструкцію належних йому приміщень магазину непродовольчих товарів та кафе, яка полягала у частковому переплануванні з приєднанням раніше не експлуатованого приміщення № 1а, площею 6,2 кв.м., та реконструкції приміщення 6а, площею 3,7 кв.м. під внутрішні сходи другого евакуаційного входу. В результаті чого, площа нежитлових приміщень збільшилася на 15,2 кв.м., та стала складати замість 221,5 кв.м. - 236,7 кв.м.
Станом на 22 грудня 2006 року реконструкція завершена, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»на нежитлові приміщення №№ 1-11 загальною площею 236,7 м.кв. в літ. А-5 по вул. Мироносицькій, 24 у м. Харкові.
Як зазначає позивач у позовній заяві, в результаті здійснення реконструкції нежитлового приміщення № 6а під сходникову клітину та здійснення часткового перепланування з приєднанням раніше не експлуатованого приміщення № 1а відбулося їх перетворення і таким чином з'явилися нові, раніше не існуючі нежитлові приміщення, що входять до загальної площі належних позивачу нежитлових приміщень, у тому числі: №№ 1- торгівельний зал, загальною площею 81,0 м.кв., 1а -підсобне приміщення, загальною площею 6,2 м.кв., 2 -торгівельний зал, загальною площею 34,9 м.кв., 3 -підсобне приміщення, загальною площею 6,0 м.кв., 4 -підсобне приміщення, загальною площею 13,0 м.кв., 5- коридор, загальною площею 8,8 м.кв., 6 - кафе, загальною площею 34,7 м.кв., 6а -сходникова клітина, загальною площею 3,7 м.кв., 7 - кухня, загальною площею 28,4 м.кв., 8 - кабінет, загальною площею 14,0 м.кв., 9- коридор, загальною площею 2,0 м.кв., 10 - вбиральня, загальною площею 2,4 м.кв., 11 - вбиральня загальною площею 1,6 м.кв., всього загальною площею 236,7 м.кв.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що Оскільки реконструкція здійснювалась без отримання відповідного дозволу та без проектної документації, узгодженої у встановленому порядку, то вважається самочинною.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частин 1 та 2 статті 367 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно з вимогами ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Відповідно до вимог п. 1.6. "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Згідно з "Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243 Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування. (п.1 Порядку).
За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
ТОВ «СІП» не надано до суду доказів затвердження акту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта державної приймальної комісії органом місцевого самоврядування, яким є Харківська міська рада на підтвердження державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва - реконструкції нежитлових підвальних приміщень по вул. Мироносицькій, 24 міста Харкова.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо заявленого прокурором клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення №№1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6, 6а, 7, 8, 9, 10, 11 в літ. "А-5" загальною площею 236,7 кв.м. по вул. Мироносицькій 24 у м. Харкові, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського
суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Відповідачем по справі є Харківська міська рада.
Крім того, колегія суддів зазначає, що спір розглянуто Харківським апеляційним господарським судом, та встановлено відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "СІП", у зв'язку з чим, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.
При винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
У задоволенні клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2007 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Терещенко О.І.
Повний текст постанови підписано 20.06.2011 року