"08" червня 2011 р. Справа № 5023/2102/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Грунська Л.А.
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 1924 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 року у справі
за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Лозова, Харківська область,
до ТОВ "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД, м. Сімферополь
про стягнення коштів
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою в якій (з урахуванням уточнень до позовної заяви) просив суд: Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД", відповідача, повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 нежитлове приміщення площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Стягнути з відповідача на користь позивача - заборгованість з орендної плати з неустойкою в сумі 30 552,04 грн., 305,52 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2011 року по справі № 5023/2102/11 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю. Зобов'язано ТОВ "ВП "Діоніс" ЛТД повернути ФОП ОСОБА_1 нежитлове приміщення площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідача на користь позивача загальну суму боргу за оренду нежитлового приміщення з неустойкою за невиконання умов договору суборенди нежитлового приміщення від 23.10.2009 року у розмірі 30552,04 грн.
Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм чинного законодавства, просить це рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дачу, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
23 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем, було укладено та підписано Договір суборенди нежитлового приміщення (далі по тексту - Договір), загальною площею 318,3 кв.м., для розміщення складу магазину. Згідно з пунктом 2.3. Договору цей Договір укладено на строк з 23 жовтня 2009 р. по 23 жовтня 2010 року.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до пунктів 1.3.,5.1.,5.4. цього Договору відповідач зобов'язаний оплачувати орендну плату у розмірі 1432, 35 грн. (одну тисячу чотириста тридцять дві грн. 35 коп.), в місяць, за орендуємий об'єкт зі дня фактичної передачі об'єкту оренди після підписання Сторонами цього Договору акта приймання-передачі, але не раніше 01 грудня 2009року.
Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 23 жовтня 2009 р.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що Сторони Договору несуть один перед одним повноту відповідальності, передбачену діючим законодавством України, за невиконання, неналежне виконання своїх зобов'язань .
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Щодо заперечень відповідача відповідно порушення позивачем правил підсудності, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи зі спорів, зокрема, про визнання договорів недійсними, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Слід зазначити, що згідно рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що статтею 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном; такі справи розглядаються за місцезнаходженням майна.
Місцезнаходження майна має бути достовірно встановлено і підтверджено документально. У разі неможливості подання позивачем такого підтвердження підсудність справи визначається на загальних підставах, тобто згідно зі статтею 15 ГПК України.
Таким чином, оскільки спірне нерухоме майно, яке просить повернути позивача, знаходиться у Харківській області, колегія суддів вважає, що позивачем не порушено правил підсудності.
Колегія суддів зазначає, що Відповідно до п.7.2 договору, орендуємий об'єкт повинен бути переданий орендодавцю у тому ж стані в якому він був переданий орендарю в оренду з урахуванням природнього зносу.
Відповідно до пункту 7.3.Договору орендуємий об'єкт є фактично повернутим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами Договору Акта приймання-передачі.
Відповідачем не виконано вказаних умов Договору. Нежитлове приміщення загальною площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, станом на день розгляду справи не повернуто.
Відповідачем в обґрунтування своїх заперечень не надано доказів припинення дії договору його розірвання та повернення ним спірного приміщення орендарю.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, в порушення умов договору відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі, та як встановлено судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 17 997,19 грн.
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 17 997,19 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Окрім того позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 1 096,05 грн. та неустойка у розмірі 11 458,80 грн.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.8. Договору Сторони Договору дійшли до згоди, що у разі порушення суборендарем за позовом, строків оплати, останній оплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, оплата якої прострочена за кожен банківський день прострочки платежу, яка станом на 23.10.2010 рік.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Перевіривши нарахування пені та неустойки, колегія суддів суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи №5002-21/1865-2011 за позовом ТОВ «ВП «Діоніс» ЛТД»до ФОП ОСОБА_1 про визнання договору суборенди розірваним, яка розглядається господарським судом Автономної республіки Крим іншим судом колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Враховуючи те, що відповідачем в заявленому клопотанні не зазначено підстав, з яких вбачається неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №5002-21/1865-2011 господарським судом Автономної республіки Крим, а також те, що судова колегія також не вбачає цих підстав, клопотання про зупинення провадження у справі колегія суддів залишає без задоволення.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 року залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Пелипенко Н.М.
Повний текст постанови підписано 14.06.2011 року