"27" липня 2011 р.Справа № 32-7/469-10-4958
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Пироговського В.Т.,
суддів Картере В.І., Жекова В.І.,
секретар судового засідання Марінова І.І.
за участю представників учасників процесу:
від Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області Харітонова О.Є.
від Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції не з'явилися
від ФОП ОСОБА_1 не з'явилися
від Фірми „Національна Інвестиційна Компанія у вигляді ТОВ не з'явилися
розглянула апеляційну скаргу
Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову господарського суду Одеської області (визнання банкрутом відсутнього боржника)
від 07.12.2010р.
у справі № 32-7/469-10-4958
за заявою кредитора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до боржника Фірми „Національна Інвестиційна Компанія у вигляді ТОВ, с. Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області
про визнання банкрутом
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р. прийнята до провадження та призначена до розгляду на 27.07.2011р. апеляційна скарга Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Одеської області від 07.12.2010р. у справі № 32-7/469-10-4958 про визнання боржника банкрутом.
Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення та реєстром вихідної кореспонденції Одеського апеляційного Господарського суду за 07.07.2011р.
Справу про банкрутство порушено ухвалою господарського суду від 24.11.2010 року за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з підстав, передбачених ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(далі Закон про банкрутство), оскільки боржник не сплатив визнану ним заборгованість та відсутній за місцезнаходженням юридичної адреси.
Постановою господарського суду від 07.12.2010р. зі справи № 32-7/469-10-4958 (суддя Лепеха Г.А.) боржника визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута ФОП ОСОБА_1; зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника та здійснити інші заходи, передбачені ст. 52 Закону про банкрутство; скасовано всі арешти, накладені на майно боржника, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном, заборонено накладення нових арештів або інших обмежень розпорядження майном фірми.
Не погоджуючись із вказаною постановою, Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого господарського суду від 07.12.2010р. з даної справи скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, особа яка подала апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції передчасно застосовано спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника відносно фірми „Національна Інвестиційна Компанія” у вигляді ТОВ, оскільки в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в якому зазначено місцезнаходження фірми. При цьому, відсутні докази щодо відсутності боржника за юридичною адресою відповідно до вимог Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника прокуратури, оцінивши наявні докази, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, повноту та об'єктивність дослідження доказів, колегія суддів встановила:
ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та Фірмою „Національна Інвестиційна Компанія у вигляді ТОВ (замовник) укладено договір на організацію перевезення від 12.10.2009р. № 10/09-01, згідно з яким, перевізник зобов'язався доставляти довірений йому замовником вантаж автомобільним транспортом до пункту призначення в установлений термін, а замовник зобов'язався сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату. (а.с. 34-57)
На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_1 надані послуги з перевезення вантажу, що підтверджується актом виконаних робіт від 13.10.2009р. № 1 на суму 4 700грн., товарно-транспортною накладною від 13.10.2009р. та актом звірки взаєморозрахунків від 02.11.2009р., звірене сальдо якого станом на 02.11.2009р. складає 4 700грн. на користь підприємця. (а.с. 39-40)
Листом від 15.03.2010р. підприємець звернувся до фірми із претензією № 03/10-01 з вимогою сплатити заборгованість по договору на загальну суму 4 700грн. Листом від 12.04.2010р. Фірмою „Національна Інвестиційна Компанія у вигляді ТОВ визнано заявлену суму претензії та зобов'язалось сплатити заборгованість. (а.с. 42-44)
Не отримавши суму заборгованості кредитор повторно звернувся до боржника із претензією, яка також залишилась без задоволення, в зв'язку з чим підприємцем здійснено виїзд за юридичною адресою боржника та встановлено його відсутність, про що складено акти від 19.10.2010р. № 1 та від 01.11.2011р. № 2 (а.с. 47-48).
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду першої інстанції із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку передбаченому ст. 52 Закону про банкрутство, за наслідками розгляду якої порушено провадження у справі про банкрутство та прийнято постанову, яка оскаржена в апеляційному порядку.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши підстави визнання судом першої інстанції фірми банкрутом, дійшла висновку про помилковість зроблених в судовому рішення висновку, з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Із вказаної статті вбачається, що законодавчо встановлено декілька підстав, за наявності яких суд зобов'язаний порушити провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 вказаного Закону, у т.ч. відсутність боржника -юридичної особи або його керівних органів за її місцезнаходженням.
Згідно із п. 4.7. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника згідно зі статтею 52 Закону, судам слід враховувати, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених ч. першою ст. 52 Закону, є достатньою для порушення провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається, що кредитор звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутсво, обгрунтовуючи правомірність порушення справи про банкрутство відсутністю боржника за юридичною адресою, що відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство є самостійною та достатньою підставою для звернення до суду.
Положеннями п. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18 грудня 2009 року N 15, передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.
Таким чином, з урахуванням вказаних обставин справи, норм чинного законодавства та Постанови Пленуму Верховного Суду України щодо його застосування, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про невірне застосування судом норм матеріального права та як наслідок прийняття необгрунтованого рішення, оскільки в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 61-67), в якому не зазначена інформація щодо відсутності керівних органів боржника -юридичної особи за її місцезнаходженням, а відтак заявником в порядку ст. 34 ГПК України не надано достатніх та допустимих доказів в підтвердження своїх доводів щодо можливості визнання боржника банкрутом з підстав передбачених ст. 52 Закону про банкрутство.
З урахуванням зазначеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова місцевого господарського суду від 07.12.2010р. зі справи № 32-7/469-10-4958, прийнята без урахування всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до прийняття необгрунтованого судового рішення, у зв'язку з чим оскаржену постанову слід скасувати, апеляційну скаргу задовольнити.
Керуючись п.1-1. ч. 1 ст. 80, ст.ст. 85,99,101-105 ГПК України колегія суддів
Постановила:
Апеляційну скаргу Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.
Постанову господарського суду Одеської області від 07.12.2010р. зі справи № 32-7/469-10-4958 скасувати, провадження у справі припинити.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддяВ.Т. Пироговський
Судді В.І. Картере
В.І. Жеков
Повний текст постанови підписано 01.08.2011р.