"28" липня 2011 р.
Справа № 5016/1511/2011(17/72)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.І. Бандури
суддів Л.І. Бойко, Т.А. Величко
при секретарі судового засідання: О.М. Павлюк
за участю представників сторін:
від позивача - Ю.А. Жуков
від відповідача - не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю
на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011 р.
у справі № 5016/1511/2011(17/72)
за позовом Спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія"
про зобов'язання повернути торгове обладнання у кількості 27 штук загальною оціночною вартістю 62000,00 грн.
У травні 2011 року Спільне підприємство "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія" про зобов'язання повернути торгове обладнання у кількості 27 штук загальною оціночною вартістю 62000,00 грн., що передане по актам приймання-передачі торгового обладнання від 13.02.2007 р., 31.08.2007 р., 31.10.2006 р., 01.11.2007 р., 13.11.2007 р., на підставі ст.ст. 949-951 ЦК України. У разі неможливості повернути вказане обладнання зобов'язати відповідача відшкодувати підприємству його вартість в сумі 62000,00 грн., а також відшкодувати позивачу суму сплаченого держмита та витрат на ІТЗ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення п.п. 1.1., 3.2.11, 5.2. договору зберігання торгового обладнання від 19.10.2007 р. № 1687 на неодноразову вимогу позивача не повернув передане на зберігання майно.
Згодом СП "Вітмарк-Україна" в формі ТОВ уточнило позовні вимоги: просило зобов'язати відповідача відшкодувати вартість неповернутого торгового обладнання у кількості 27 штук у сумі 62000,00 грн., що передане на зберігання за вищевказаними актами приймання-передачі, та суму сплаченого держмита в розмірі 620,00 грн. і витрат на ІТЗ у розмірі 236,00 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011 р. (суддя С.М. Коваль), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 14.06.2011 р., у задоволення позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено факт передачі на зберігання відповідачу торгового обладнання, оскільки додані до позовної заяви акти приймання-передачі не містять підписів уповноважених осіб зберігача та власника, а також не додано довіреності на отримання майна.
Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та повернути справу на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповноту дослідження доказів і встановлення обставин у справі. Зокрема, скаржник зазначив, що суд не витребував у нього нові докази, необхідні для встановлення обставин справи, та розглянув її без участі представника позивача.
22.07.2011 р. до суду апеляційної інстанції надійшла заява про зміну вимог апеляційної скарги, в якій СП "Вітмарк-Україна" в формі ТОВ просило скасувати рішення господарського суду від 09.06.2011 р. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доводи представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:
19.10.2007 р. між Одеською філією СП "Вітмарк-Україна" ТОВ та ТОВ "Імпульс-Миколаїв ДК" укладено договір зберігання торгового обладнання № 1687, за умовами якого зберігач зобов'язується на умовах, встановлених даним договором, прийняти від власника та зберігати майно, вказане в п. 1.2. договору, та повернути його в схоронності на першу вимогу власника, а власник зобов'язується оплатити послуги зберігача.
Предметом договору згідно п. 1.2. договору є торгове обладнання, найменування, кількість та узгоджена сторонами вартість якого вказується в акті приймання-передачі, з торговими марками "Jaffa", "Vitmark", "Jaffa Vitmark" (включаючи перераховані торгові марки, але не обмежуючись ними); право власності (право пріоритету) на вказані торгові марки належить СП "Вітмарк-Україна" ТОВ.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що вказане в акті приймання-передачі майно належить власнику на праві власності.
У відповідності до п. п. 3.2.1., 3.2.2., 3.2.11. договору зберігач зобов'язаний: прийняти від власника по акту приймання-передачі майно, для чого надати довіреність на отримання ТМЦ, а також підписати обидва та повернути один із двох екземплярів акту приймання-передачі; вжити всі заходи, необхідні для забезпечення схоронності майна, передбачені законодавством та договором; не пізніше одного тижня з дня закінчення строку дії договору зберігання повернути майно власнику за актом приймання-передачі (повернення).
Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 19.10.2008 р. Якщо за 30 днів до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про намір його припинити, дія договору продовжується на наступний календарний рік (п. 5.1. договору).
Згідно п. 5.2. договору власник, відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України, вправі в будь-який час розірвати даний договір достроково, при цьому зберігач зобов'язаний повернути майно на першу вимогу власника по акту приймання-передачі (повернення).
06.10.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу (вих. № 2212) про повернення в 7-ми денний строк торгового обладнання, що знаходиться на зберіганні у ТОВ "Імпульс-Миколаїв ДК" згідно договору, а саме 27 холодильних вітрин Single Door (Jaffa).
Вказана вимога отримана зберігачем 25.10.2010 р. (а.с. 10), проте залишена ним без відповіді та задоволення.
У зв'язку з неповерненням майна СП "Вітмарк-Україна" в формі ТОВ звернулось до господарського суду з позовом та уточненням до нього про зобов'язання ТОВ "Імпульс-Миколаїв ДК" відшкодувати вартість торгового обладнання у кількості 27 штук у сумі 62000,00 грн., посилаючись на те, що воно було передане на зберігання за актами приймання-передачі:
- від 01.11.2007 р. - 2 холодильні вітрини загальною оціночною вартістю 5000 грн.;
- від 01.11.2007 р. - 7 холодильних вітрин вартістю 9800 грн.;
- від 13.11.2007 р. - 10 холодильних вітрин вартістю 25000 грн.;
- від 01.11.2007 р. - 4 холодильні вітрини вартістю 10000 грн.;
- від 13.11.2007 р. - 10 холодильних вітрин вартістю 25000 грн.;
- від 01.11.2007 р. - 1 холодильна вітрина вартістю 2500 грн.;
- від 13.02.2007 р. - 8 холодильних вітрин вартістю 20000 грн.;
- від 31.08.2007 р. - 4 холодильні вітрини вартістю 10000 грн.;
- від 31.10.2006 р. - 9 холодильних вітрин вартістю 18100 грн.
Відповідно до ч. 1. ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК України).
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526, 629 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання-передачі, на які посилається позивач та оригінали яких оглянуті в судовому засіданні апеляційної інстанції, складено у відповідності до інших договорів зберігання торгового обладнання, а саме: № 1988 від 01.11.2007 р., № 2048 від 01.11.2007 р., № 1687 від 13.11.2007 р., № 1811 від 01.11.2007 р., № ОD-0001111 від 31.10.2006 р., № 2056 від 01.11.2007 р., № 1688 від 13.11.2007 р., № 374 від 31.08.2007 р., № ОD-0001248 від 13.02.2007 р.
Крім того, не всі акти підписані уповноваженими особами зберігача та власника, в матеріалах справи відсутні відповідні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей саме за договором № 1687 від 19.10.2007 р.
Згідно ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
П. 2 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, передбачено, що сировина, матеріали, паливо, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
У відповідності до пунктів 2.1.- 2.5. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення та повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для її бухгалтерського обліку.
Отже, при виникненні фінансових спорів факт отримання товару певним одержувачем або уповноваженими ним особами власник повинен підтвердити первинними документами, зокрема, довіреностями.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем на зберігання торгового обладнання -27 холодильних вітрин загальною оціночною вартістю 62000,00 грн. за договором № 1687 від 19.10.2007 р., тому місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи скаржника про те, що в порушення ст. 77 ГПК України судом вирішено справу за його відсутності, незважаючи на завчасне подання клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку із знаходженням його представника у відрядженні не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки:
- участь представників сторін при розгляді справи не є обов'язковою в силу норм ГПК України, а також не визнано такою господарським судом;
- позивача належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи (а.с. 29);
- у випадку відрядження представника позивач не був позбавлений права уповноважити іншу особу представляти його інтереси в суді.
Таким чином, підстави для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011 р. у справі № 5016/1511/2011(17/72) залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.І Бойко
Суддя Т.А Величко
Повний текст постанови підписано 01.08.2011 р.