01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.07.2011 № 13/113
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Шипка В.В.
Остапенка О.М.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача : не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Унітекс» ЛТД на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 р. у справі № 13/113
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Унітекс» ЛТД, м. Київ
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Київ
про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна
В березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Унітекс» ЛТД звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «Унітекс» ЛТД та СПД ОСОБА_1 було укладено договір доручення № 10/12/06, відповідно до якого останній мав добудувати визначений договором об'єкт та надати будівельно-консультаційні послуги. Після розірвання договору в судовому порядку, відповідач не звільнив добудоване приміщення, тому позивач не має можливості користуватися та проводити реєстрацію даного об'єкту.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2011 р. у справі № 13/113 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Унітекс» ЛТД до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (суддя Курдельчук І.Д.).
Рішення обґрунтоване тим, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до вимог чинного законодавства України здійснив дії, направлені на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом спірних об'єктів, отримання сертифікату відповідності та реєстрацію свого права власності на зазначені об'єкти нерухомості в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Унітекс» ЛТД звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 р. у справі № 13/113 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Унітекс» ЛТД до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції виніс рішення з порушенням норм процесуального права та не дослідив обставини, що мають значення для справи. Зокрема, на думку позивача, суд порушив ст. 81 ГПК України і виніс рішення без уповноваженого представника позивача, тому останній не мав процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 р. № 01-23/3/5, розгляд апеляційної скарги у справі № 13/113 здійснюється у складі колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Шипко В.В., Остапенко О.М.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 03. 04. 1995 року між ТОВ «Унітекс» ЛТД та ТОВ «Інвалютторг» був укладений договір про сумісну діяльність № 3/04/95, згідно з умовами якого, партнери для досягнення цілей, які передбачені даним договором, мають право сприяти один одному у фінансовому, науково-технічному та іншому сприянні, передавати в оренду, безповоротно використовувати матеріали, майно, грошові кошти.
Згідно п. 1 додатку № 1 від 03.04.1995 року до вищезазначеного договору, ТОВ «Інвалютторг» передав ТОВ «Унітекс» ЛТД в оренду 2 недобудованих приміщення для організації станції технічного обслуговування автомобілів за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно акту приймання-передачі основних засобів № 1 від 25.12.1995 року ТОВ «Інвалютторг» передало, а ТОВ «Унітекс» ЛТД прийняло на підставі договору про сумісну діяльність № 3/04/95 від 03.04.1995 року приміщення незавершеного будівництва в АДРЕСА_1.
ТОВ «Унітекс» ЛТД перерахувало відповідну договірну суму на розрахунковий рахунок ТОВ «Інвалютторг» грошові кошти за вищевказані об'єкти нерухомості, що підтверджується платіжним дорученням № 57 від 16.01.1996 року.
Таким чином, ТОВ «Унітекс» ЛТД набуло право власності на недобудовані об'єкт нерухомості в АДРЕСА_1, літ. «А».
Як вбачається із матеріалів справи, 10 грудня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Унітекс» ЛТД та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було укладено договір доручення № 10/12/06, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується надати будівельні та консультаційні послуги та добудувати об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2011 року у справі № 1/76, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Унітекс» ЛТД задоволено повністю, розірвано договір № 10/12/06 від 10.12.2006 року.
Проте, відповідач об'єкт нерухомості не звільнив, право власності на даний об'єкт за товариством з обмеженою відповідальністю «Унітекс» ЛТД не визнає.
Оскільки вказаний об'єкт нерухомості є добудованим та з метою визнання права власності на нього, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України також передбачена Законом України «Про основи містобудування».
Статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Здійснення будівельних робіт без відповідного дозволу, вважається самовільним будівництвом і передбачає відповідальність згідно із законодавством (ст. 29 Закону).
Судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до вимог чинного законодавства України, здійснив дії направлені на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом спірних об'єктів, отримання сертифікату відповідності та реєстрацію свого права власності на зазначені об'єкти нерухомості в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Унітекс» ЛТД про визнання останнього власником об'єктів нерухомості, розташованих у АДРЕСА_1, в літ. «А».
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.
На думку апелянта, місцевим господарським судом не дотримано положення ч. 5 ст. 81 Господарського кодексу України, якою передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. При цьому апелянт посилається на те, що не мав можливості відрядити свого представника та надати витребувані судом документи на відповідну дату, у зв'язку із участю представника в іншому судовому засіданні, яке було призначено раніше.
Колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:
1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;
2) неподання витребуваних доказів.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалами господарського суду міста Києва від 19.04.2011 р. та 11.05.2011 розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням витребуваних ухвалою суду доказів у справі.
В судове засідання представники сторін також не з'явилися, при причини неявки суд не повідомили. По час і місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.46-48).
Крім того, з матеріалів справи не вбачається доказів належного повідомлення позивачем суду про причини нез'явлення в судові засідання. При цьому позивач не був позбавлений можливості подати витребувані судом докази у справі через відділ документального забезпечення суду або надіслати по пошті.
Колегія суддів зазначає, що обов'язки представника, який приймає участь “у судовому засіданні, яке було призначено раніше”, може виконувати інший представник або керівник підприємства, установи, організації.
Статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апелянтом не надано доказів існування поважних причин неподання у встановлені процесуальні строки витребуваних судом першої інстанції доказів у справі; не наведено жодної з поважних причин нез'явлення в судові засідання 19.04.2011 р., 11.05.2011 р. та 31.05.2011 р.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Оскільки апелянтом не визначено, які норми матеріального права порушені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів, враховуючи вищевикладене, та на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 4-3, 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Залишити рішення господарського суду міста Києва у справі № 13/113 без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Унітекс» ЛТД без задоволення.
Головуючий суддя Разіна Т.І.
Судді Шипко В.В.
Остапенко О.М.
01.08.11 (відправлено)