донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.07.2011 р. справа №1/48пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючого:Дучал Н.М.
суддівЗапорощенко М.Д.
Склярук О.І.
При секретарі
Мірошник Г.І.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_1., за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Титан" м.Макіївка Донецької області
На рішення господарського судуДонецької області
Від06.04.2011р. (підписане 11.04.2011р.)
у справі№ 1/48пд (суддя Азарова З.П.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Титан" м.Макіївка Донецької області
до
проПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ в особі Макіївського відділення Донецької обласної філії
визнання генерального договору про надання кредитних послуг № 210/06/КД/164 від 05.09.2008р. недійсним
В С ТА Н О В И В .
Товариство з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Титан”, м. Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Макіївського відділення Донецької обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м. Макіївка про визнання генерального договору про надання кредитних послуг №210/06/КД/164 від 05.09.2008р. недійсним.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що загальні збори учасників позивача не надавали згоди на отримання кредиту за оспорюваним договором, а позивач не мав права отримувати кошти за спірним договором.
Враховуючи надані відповідачем документи про зміну найменування, судом було враховано внесення змін до назви останнього - Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, м. Київ особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. (підписано 11.04.2011р.) у справі №1/48пд у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Титан”, м. Макіївка до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" про визнання генерального договору про надання кредитних послуг №210/06/КД/164 від 05.09.2008р. недійсним, відмовлено.
Рішення суду мотивоване відсутністю підстав за законодавством для визнання генерального договору про надання кредитних послуг №210/06/КД/164 від 05.09.2008р. недійсним.
Товариство обмеженою відповідальністю Футбольний клуб «Титан», не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулося з апеляційною скаргою про скасування рішення та ухвалення нового -про задоволення вимог ТОВ ФК «Титан». Наполягає на порушенні судом норм матеріального права. Вважає, що судом не досліджено відсутність згоди загальних зборів учасників позивача на отримання кредиту за спірним договором, у зв»язку з чим відповідач не мав права видавати, а позивач отримувати кредит за оспорюваним договором.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», у відзиві № 15.1-010/85-609 від 25.06.2011р. на апеляційну скаргу, проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, вважаючи їх необґрунтованими, а рішення суду законним, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. без змін з підстав, викладених у відзиві.
Представник ТОВ "ФК Титан" в судове засідання не з"явився. Клопотанням від 07.07.2011р. просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв"язку з відпусткою представника.
Судом не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському процесі ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; керівники підприємств та організацій, представники юридичних осіб, повноваження яких підтверджені довіреністю від імені підприємства, адвокати.
Звертаючись з апеляційною скаргою на прийняте судове рішення, заявник не був позбавлений права вирішити питання щодо участі іншого його представника, згідно ст. 28 ГПК України, в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Ухвалою від 14.06.2011р. про порушення апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом не зобов"язувалося забезпечити участь представників сторін в судовому засіданні, крім того сторін було попереджено, що у разі нез"явлення їх представників у судове засідання, апеляційну скаргу буде розглянуто за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Позиція ТОВ ФК "Титан" є викладеною в апеляційній скарзі, отже зазначені документи в сукупності з матеріалами судової справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р., тому згідно зі ст. 75,99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для її розгляду.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено.
05.09.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі заступника начальника Макіївського відділення Донецької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Макіївка (кредитор, правонаступником якого є відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Титан”, м. Макіївка (позичальник, позивач) був підписаний генеральний договір про надання кредитних послуг №210/06/КД/164 (генеральний договір), відповідно до п.1.1.якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в наступних валютах: гривня; долар США; євро; російський рубль, в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті дол. США в сумі 103000,00, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов'язується повертати кредит у строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, але в будь-якому разі, не більше: 24% річних в гривні; 15,5% річних в дол. США; 15,5% річних в євро; 15% процентів річних в рос. рублях, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами на Кредитні послуги, що містяться у додатку 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (п. 1 генерального договору).
Надання кредитних послуг за цим договором здійснюється протягом періоду з 05.09.2008р. по 04.09.2013р. включно (п. 2 Основних положень генерального договору).
Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими на те представниками сторін та скріплення їх печатками та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.3 генерального договору).
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи зі змісту положень ст.ст. 11,202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору (або його частин), позивач мав довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч. 2 ст.215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Сторонами генерального договору про надання кредитних послуг № 210/06/164 від 05.08.2008р., у встановленому законом порядку і формі, було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов, текст був підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками сторін.
Від імені позивача генеральний договір про надання кредитних послуг №210/06/КД/164 від 05.09.2008р. підписаний генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб “Титан” Галушка Олегом Валентиновичем, що призначений на посаду наказом № 10/к від 27.10.2003р. на підставі протоколу загальних зборів засновників товариства № 2/03 від 27.10.2003р.
Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків (тобто набуває цивільну дієздатність) і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 143 Цтвільного кодексу України та ч. 1 ст. 4 Закону України „Про господарські товариства", установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Згідно змісту ч. 1 ст. 145 ЦК України та ч. 1 ст. 58 ЗУ „Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників; відповідно до положень ч. 2 ст. 145 ЦК України та ч. 1 ст. 62 ЗУ „Про господарські товариства" виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор) орган.
На час укладення оспорюваного договору установчим документом позивача був Статут, затверджений загальними зборами засновників протокол №1 від 29.10.2001р. та зареєстрований розпорядженням голови Центрально-міської районної ради м. Макіївка Донецької області за №457-р від 05.12.2001р., із змінами та доповненнями , дата реєстрації змін -10.11.2003р.
Пунктами 8.2.1., 8.2.2. статуту позивача визначено, що вищим органом Товариства є збори учасників, до компетенції яких відноситься, в тому числі, затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує статутний фонд товариства більш, ніж у 50 разів.
Станом на час укладання генерального договору розмір статутного фонду, відповідно до п. 6.1. Статуту, в редакції, яка діяла на момент укладання кредитного договору, складав 188 000,00 гривень. Таким чином, сума договорів (угод), які були повинні затверджуватися загальними зборами засновників мала бути більш ніж 9 400 000,00 грн.
За оспорюваним генеральним договором встановлений ліміт кредитування в розмірі 103 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день укладання договору становило 498 633,30грн., тобто відповідно до статуту позивача кредитний договір не підлягав затвердженню.
Умова про прийняття загальними зборами учасників позивача, як вищим органом управління, рішення при укладенні (як то: надання згоди, попереднє погодження тощо) певних видів договорів або договорів на певну суму в Статуті позивача відсутня.
Пунктом 8.3.1. Статуту позивача визначено, що виконавчим органом позивача є дирекція, очолювана генеральним директором Товариства. До компетенції дирекції відносяться всі питання діяльності товариства, крім тих, які чинним законодавством, статутом, чи рішенням зборів учасників віднесені до виняткової компетенції зборів учасників. Генеральний директор товариства має право без доручення виконувати дії від імені Товариства(п.8.3.3.Статуту).
Таким чином, генеральний директор одноособово мав право прийняти рішення щодо отримання кредиту та підписання спірного договору.
Крім того, відповідно до змісту ч. 1 ст. 59 та п. „і" ч. 5 ст. 41 ЗУ „Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів /угод укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Даними нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому, якщо установчими документами товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав, проте позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладання спірного договору.
Таким чином, висновок суду першої інстанції з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав за законом для визнання договору недійсним та відмову позивачеві у задоволенні позову про визнання недійсним генерального договору про надання кредитних послуг № 210/06/КД/164 від 05.09.2008р. є таким, що грунтується на матеріалах справи та приписах чинного законодавства.
Місцевим господарським судом правомірно не прийняті положенння п.п. 6.1., 6.2. кредитного договору щодо розгляду спору третейським судом, враховуючи положення Конституції України, висновки Конституційного суду України, наведені у рішенні від 10.01.2008 р. у справі N 1-3/2008 (N 1-рп/2008) (справа про завдання третейського суду), та Узагальнення Верховного Суду України від 11.02.2009 р. щодо практики застосування судами Закону України "Про третейські суди".
З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. (підписане 11.04.2011) у справі №1/48пд суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -ТОВ ФК «Титан».
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб «Титан»м.Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. (підписане 11.04.2011) у справі №1/48пд залишити - без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. (підписане 11.04.2011) у справі №1/48пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Дучал
Судді: М.Д.Запорощенко
О.І. Склярук
Надруковано 7 екз.: 2-позивачу, 2-відповідачу, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО