донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.07.2011 р. справа №28/38пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівДучал Н.М.
Запорощенка М.Д., Склярук О.І.
При секретарі
За участю представників сторін:
від позивача -не з"явився
від відповідача -ОСОБА_1., за довіреністю
від третьої особи -ОСОБА_1., за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Мірошник Г.І.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Титан" м.Макіївка Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від06.04.2011р. (підписане 07.04.2011р.)
у справі№ 28/38пд (суддя Курило Г.Є.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Титан" м.Макіївка Донецької області
до
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м.Київ в особі філії "Центрально-Міське відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Макіївка Донецької області" м.Макіївка Донецької області
Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", що діє від свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду "АКВА" недиверсифікованого виду закритого типу м.Київ
провизнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 від 31.10.2007р. недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Титан”, м. Макіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м.Київ, в особі філії „Центрально-Міське відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Макіївка Донецької області”, м. Макіївка, про визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 від 31.10.2007р. недійсним.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що положення кредитного договору про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 від 31.10.2007р. суперечать приписам Правил надання банками України інформації позичальникам про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007р. за №168, що є істотним порушенням чинного законодавства; статті ст.1056-1 Цивільного кодексу України, Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором”.
Заявою б/н від 14.03.2011р. позивач змінив підстави позову та просить суд визнати кредитний договір про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 від 31.10.2007р. недійсним оскільки, він суперечить ст.1056-1 Цивільного кодексу України, Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором”, крім того, зазначає, що загальні збори учасників позивача не надавали згоди на отримання кредиту за спірним договором, а позивач не мав права отримувати кошти за спірним договором.
Заяву прийнято судом як таку, що надійшла до початку розгляду справи по суті.
Ухвалою від 28.03.2011р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ”, що діє від свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду „АКВА”, недиверсифікованого виду закритого типу, м. Київ, як таку, що на цей час, згідно договору про відступлення права вимоги №39/99 від 26.11.2010р. є кредитором позивача.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. (підписано 07.04.2011р.) у справі №28/38пд у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Титан”, м. Макіївка, до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ, в особі філії „Центрально-Міське відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Макіївка Донецької області”, м. Макіївка, про визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 від 31.10.2007р. недійсним, відмовлено.
Рішення суду мотивоване відсутністю підстав за законодавством для визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 від 31.10.2007р. недійсним.
Товариство обмеженою відповідальністю Футбольний клуб «Титан», не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулося з апеляційною скаргою про скасування рішення та ухвалення нового -про задоволення вимог ТОВ ФК «Титан». Наполягає на порушенні судом норм матеріального права. Вважає, що судом не досліджено суперечливість договору положенням ст.1056-1 Цивільного кодексу України, Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором”, та, відсутність згоди загальних зборів учасників позивача на отримання кредиту за спірним договором, у зв»язку з чим відповідач не мав права видавати, а позивач отримувати кредит за спірним договором.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ в особі філії "Центрально-Міське відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Макіївка Донецькій області" у відзиві № 09-06/12 від 25.06.2011р. проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечило, вважаючи рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011 законним та обгрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. без змін з підстав, викладених у відзиві.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф", м.Київ у відзиві від 25.06.11р. проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечували. Вважає прийняте судом рішення законним та обгрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011 р. без змін.
Представники Промінвестбанку та Компанії «Ізі Лайф»у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу.
Представник ТОВ "ФК Титан" в судове засідання не з"явився. Клопотанням від 07.07.2011р. просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв"язку з відпусткою представника.
Судом не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському процесі ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; керівники підприємств та організацій, представники юридичних осіб, повноваження яких підтверджені довіреністю від імені підприємства, адвокати.
Звертаючись з апеляційною скаргою на прийняте судове рішення, заявник не був позбавлений права вирішити питання щодо участі іншого його представника, згідно ст. 28 ГПК України, в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Ухвалою від 14.06.2011р. про порушення апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом не зобов"язувалося забезпечити участь представників сторін в судовому засіданні, крім того сторін було попереджено, що у разі нез"явлення їх представників у судове засідання, апеляційну скаргу буде розглянуто за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Позиція ТОВ ФК "Титан" є викладеною в апеляційній скарзі, отже зазначені документи в сукупності з матеріалами судової справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р., тому згідно зі ст. 75,99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для її розгляду.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено.
31.10.2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі керуючого філією „Центрально-Міське відділення Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області” (банк, правонаступником якого є відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Титан”, м. Макіївка (позичальник, позивач) в особі генерального директора Галушка О.В. був підписаний договір про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 (договір), відповідно до п.1.1.якого Банк за умови наявності вільних кредитних ресурсів надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії, яка не може перевищувати 1 500 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим договором (кредит або кредитна лінія), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором (п. 2.1 договору).
Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту -29.10.2009р. або протягом десяти календарних днів з моменту отримання направленного банком повідомленням згідно з п. 4.3.4 цього договору (п. 2.2. договору).
Проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки в розмірі 16% річних (п. 3.2 договору).
Проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки в розмірі 16% річних (п. 3.2 договору). Договором про внесення змін №1 від 01.07.2008р. розмір процентної ставки збільшено до 17% річних; договором про внесення змін №2 від 06.10.2008р. до 22% річних; договором про внесення змін №4 від 31.12.2009р. до 25% річних).
У випадку настання будь-якої з наступних змін щодо умов, які існували під час дії цього договору: збільшення розміру облікової та/або ломбардної ставки та/або ставки рефінансування НБУ, зниження вартості української гривні по відношенню до долара США більш ніж на 5%, підвищення розрахункової вартості придбання банком кредитних ресурсів, збільшення рівня інфляції, банк та позичальник вносять зміни до цього договору щодо відповідного збільшення процентів за користування кредитом. Зміни повинні бути внесені шляхом укладання окремого договору протягом 5 банківських днів з моменту направлення банком повідомлення позичальнику про необхідність таких змін. За відсутності відповіді позичальника або його незгоді із запропонованим розміром процентів за користування кредитом цей договір може бути розірваний за ініціативи однієї з сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 3.8 договору).
Цей договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (п. 6.5 договору).
Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 від 31.10.2007 р. підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
В подальшому сторонами укладені договори про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 09-08/2082 від 31.10.2007р., а саме: № 1 від 01.07.2008р., №2 від 06.10.2008р., № 3 від 30.12.2008 р., №4 від 31.12.2009р.
Зазначені додаткові угоди про внесення змін до кредитного договору оформлені відповідно до п.6.6, підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств та є невід'ємними кредитного договору.
Відповідно до договору відступлення права вимоги № 39/99 від 26.11.2010р. відповідач (первісний кредитор) відступив Товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ”, що діє від свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду „АКВА”, м. Київ (новому кредитору), належне первісному кредитору право вимоги за наступним договором, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Титан”, м. Макіївка (боржник): кредитний договір про відкриття кредитної лінії №09-08/2082 від 31.10.2007р., разом із договорами про внесення змін до кредитного договору №1.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи зі змісту положень ст.ст. 11,202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору (або його частин), позивач мав довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч. 2 ст.215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Сторонами кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 09-08/2082 від 31.10.2007р., у встановленому законом порядку і формі, було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов, текст був підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками сторін.
Факт додаткового погодження сторонами умов договору підтверджується договорами про внесення змін № № 1 від 01.07.2008р., №2 від 06.10.2008р., № 3 від 30.12.2008 р., №4 від 31.12.2009р., що укладені сторонами до кредитного договору на протязі 2008-2009 років.
Документи, які свідчать про незгоду будь-якої зі сторін з умовами договору, в тому числі протоколи розбіжностей та їх узгодження, застереження до договору, в матеріалах справи відсутні.
Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про помилковість посилання позивача на невідповідність кредитного договору ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, про що зазначалося в позові.
Так, відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів(п.1). Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку(п.2). Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною(п.3).
Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (з доповненнями згідно із Законом N1822-VI від 21.01.2010р.), фінансовим установам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом. Фінансовим установам забороняється вимагати дострокового погашення несплаченої частини боргу за кредитом та розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори у разі незгоди позичальника із пропозицією фінансової установи збільшити процентну ставку або інший платіж, передбачений кредитним договором або графіком погашення боргу.
Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 09-08/2082 укладений сторонами від 31.10.2007р., однак Цивільний кодекс України був доповнений статтею 1056-1 згідно із Законом N 661-VI від 12.12.2008р., а зміни до ст. 1056-1 ЦК України внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором" від 21.01.2010 р., який набув чинності 10.02.2010 р., цим же Законом внесені зміни і до ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в частині пункті 2 та 3.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в умовах повного врегулювання сторонами в договорі (додаткових угодах) умов зміни розміру процентної ставки, відсутні ознаки односторонньої зміни зобов'язань з ініціативи відповідача. Умовами кредитного договору не передбачено одностороннього порядку збільшення розміру процентів за користування кредитом, а навпаки прописаний порядок збільшення розміру процентів за користування кредитом шляхом підписання сторонами додаткових угод.
Суд апеляційної інстанції погоджується і з висновком суду першої інстанції, що твердження позивача про те, що загальні збори учасників позивача не надавали згоди на отримання кредиту за спірним договором, а позивач не мав права отримувати кошти за спірним договором, є безпідставним з огляду на наступне.
Від імені позивача кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 09-08/2082 від 31.10.2007р. підписаний генеральним директором товариства -Галушко О.В., що діє на підставі статуту.
Частиною 1 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків (тобто набуває цивільну дієздатність) і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 143 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЗУ „Про господарські товариства", установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Згідно змісту ч. 1 ст. 145 ЦК України та ч. 1 ст. 58 ЗУ „Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників; відповідно до положень ч. 2 ст. 145 ЦК України та ч. 1 ст. 62 ЗУ „Про господарські товариства" виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор) орган.
На час укладення спірного договору установчим документом позивача був Статут, затверджений загальними зборами засновників протокол №1 від 29.10.2001р. та зареєстрований розпорядженням голови Центрально-міської районної ради м. Макіївка Донецької області за №457-р від 05.12.2001р., із змінами та доповненнями.
Пунктами 8.2.1., 8.2.2. статуту позивача визначено, що збори учасників є вищим органом Товариства, до компетенції зборів учасників відноситься, в тому числі, затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує статутний фонд товариства більш, ніж у 50 разів.
Станом на 31.10.2007р. розмір статутного фонду, відповідно до п. 6.1. Статуту, в редакції, яка діяла на момент укладання кредитного договору, складав 188 000,00 гривень. Таким чином, сума договорів (угод), які були повинні затверджуватися загальними зборами засновників мала бути більш ніж 9 400 000,00 грн.
За спірним кредитним договором банк зобов'язався видати позичальнику кредит в розмірі 1 500 000,00 грн., тобто відповідно до статуту позивача кредитний договір не підлягає затвердженню.
Умова про прийняття загальними зборами учасників позивача, як вищим органом управління, рішення при укладенні (як то: надання згоди, попереднє погодження тощо) певних видів договорів або договорів на певну суму в Статуті позивача відсутня.
Пунктом 8.3.1. Статуту позивача визначено, що виконавчим органом позивача є дирекція, очолювана генеральним директором Товариства. До компетенції дирекції відносяться всі питання діяльності товариства, крім тих, які чинним законодавством, статутом, чи рішенням зборів учасників віднесені до виняткової компетенції зборів учасників. Генеральний директор товариства має право без доручення виконувати дії від імені Товариства(п.8.3.3.Статуту).
Таким чином, генеральний директор одноособово мав право прийняти рішення щодо отримання кредиту та підписання спірного договору.
Втім, в матеріалах справи наявний протокол загальних зборів учасників позивача №05/07 від 22.10.2007р., з якого вбачається, що згода на отримання кредиту в філії Центрально-Міського відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Макіївка Донецької області в сумі 1 500 000,00 грн. зборами надавалася.
Крім того, відповідно до змісту ч. 1 ст. 59 та п. „і" ч. 5 ст. 41 ЗУ „Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів /угоді укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Даними нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому, якщо установчими документами товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав, проте позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладання спірного договору.
Позивачем ( заявником апеляційної скарги) не надано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували той факт, що договір про відкриття кредитної лінії № 09-08/2082 від 31.10.2007р. суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не доведено відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутності вільного волевиявлення та невідповідності його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованості будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії договір про відкриття кредитної лінії № 09-08/2082 від 31.10.2007р. недійсним.
З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. (підписане 07.04.2011) у справі №28/38пд суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -ТОВ ФК «Титан».
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб «Титан»м. Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. (підписане 07.04.2011) у справі №28/38пд залишити - без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. (підписане 07.04.2011) у справі №28/38пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Дучал
Судді: М.Д.Запорощенко
О.І. Склярук
Надруковано 8 екз.: 2-позивачу, 2-відповідачам, 1-третій особі, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО