донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.07.2011 р. справа №1/49пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючого:Дучал Н.М.
суддівЗапорощенко М.Д.
Склярук О.І.
При секретарі Мірошник Г.І.
За участю представників сторін:
від позивача -не з"явився
від відповідача -ОСОБА_1., за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Промислово -комерційної фірми «Титан», м. Макіївка Донецької області
На рішення господарського судуДонецької області
Від16.05.2011р.
у справі№ 1/49пд (суддя Азарова З.П.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Промислово -комерційної фірми «Титан», м. Макіївка Донецької області
до
проПублічного акціонерного товариства «БТА Банк», м. Київ в особі філії ПАТ «БТА Банк»в м. Донецьку
визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р.
Товариство з обмеженою відповідальністю Промислово -комерційна фірма «Титан»м. Макіївка Донецької області звернулось з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «БТА Банк», м. Київ в особі філії ПАТ «БТА Банк»в м. Донецьку про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність згоди загальних зборів учасників товариства на отримання кредиту, тому банк не мав права надавати кредит, а товариство не мало право отримувати кредитні кошти за спірним кредитним договором.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.05.2011р. у справі № 1/49пд відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ Промислово-комерційна фірма "Титан".
Судове рішення суду мотивоване відсутністю підстав за законодавством для визнання договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р. недійсним, достатністю у директора ТОВ ПКФ "Титан" повноважень на укладення кредитного договору, та наявністю рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 11/06 від 24.10.2006р. про отримання кредиту.
Товариство з обмеженою відповідальністю Промислово -комерційна фірма «Титан», не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулося з апеляційною скаргою про скасування рішення; вважає, що судом при прийнятті рішення були порушені норми матеріального права. Наполягає, що судом не досліджено відсутність згоди загальних зборів учасників позивача на отримання кредиту за спірним договором, у зв»язку з чим відповідач не мав права видавати, а позивач отримувати кредит за спірним договором.
Представник ТОВ "ПКФ Титан" в судове засідання не з"явився. Клопотанням від 07.07.2011р. просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв"язку з відпусткою представника.
Судом не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському процесі ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; керівники підприємств та організацій, представники юридичних осіб, повноваження яких підтверджені довіреністю від імені підприємства, адвокати.
Звертаючись з апеляційною скаргою на прийняте судове рішення, заявник не був позбавлений вирішити питання щодо участі іншого його представника, згідно ст. 28 ГПК України, в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Ухвалою від 06.06.2011р. про порушення апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом не зобов"язувалося забезпечити участь представників сторін в судовому засіданні, крім того сторін було попереджено, що у разі нез"явлення їх представників у судове засідання, апеляційну скаргу буде розглянуто за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Позиція ТОВ ПКФ "Титан" є викладеною в апеляційній скарзі, отже зазначені документи в сукупності з матеріалами судової справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2011р., тому згідно зі ст. 75,99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для її розгляду.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2006р. між Відкритим акціонерним товариством “Український кредитно-торговий банк” в особі заступника керуючого філії ВАТ «Українсько кредитно-торговий банк»в місті Донецьку (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БТА Банк», м. Київ в особі філії ПАТ «БТА Банк»в м. Донецьку, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма “Титан” («Позичальник») укладено договір про відкриття кредитної лінії № КЛ-06-19, відповідно до п. 1.1. якого банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювану кредитну лінію в національній валюті України та в іноземній валюті (долари США) в межах загальної суми, зазначеної в пункті 1.2 договору, за офіційним курсом Національного банку України на дату надання кожного кредиту(далі -Кредитна лінія), надає позичальнику грошові кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використовувати кредити на цілі, зазначені в пункті 1.5 договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитами, виконати інші умови договору і повертати банку кредити в повному обсязі та у строки, передбачені статтею 8 договору, а також виконувати інші умови цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору ліміт кредитної лінії складає: з часу укладення договору і по 31.12.2008р. включно -1 400 000,00 доларів США; з 01.01.2009р. по 31.03.2009р. включно -1 100 000,00 доларів США; з 01.04.2009р. по 30.06.2009р. включно - 900 000,00 доларів США; з 01.07.2009р. по 19.10.2009р. -500 000,00 доларів США.
Згідно з пунктом 1.3 договору розмір процентів складає: за користування кредитами, наданими в іноземній валюті, в розмірі 12,5% річних; за користування кредитами, наданими в національній валюті України, в розмірі 17% річних.
Пунктом 1.4 договору сторони визначили, що термін дії кредитної лінії закінчується 29.10.2009р.
Договором про зміни та доповнення від 05.11.2007р., додатковою угодою від 31.12.2008р., додатковою угодою від 29.04.2009р., додатковою угодою від 05.08.2010р. сторони неодноразово змінювали ліміт кредитної лінії.
За умовами п. 11.3. цей договір набуває чинності з дати його підписання Банком та Позичальником, скріплення печатками Сторін, і діє до повного виконання зобов"язань Позичальника по цьому договору.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст.ст. 11,202 Цивільного кодексу України).
Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору, позивач мав довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч. 2 ст.215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).
Сторонами договору про відкриття кредитної лінії № КЛ-06-19 від 30.10.2006 р., у встановленому законом порядку і формі, було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов, текст був підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками сторін.
З боку Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово -комерційної фірми «Титан»(«Позичальник») договір про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р. та додаткові угоди підписані директором Чугуй В.В., яка призначена на посаду директора ТОВ Промислово-комерційної фірми “Титан” наказом № 22 від 01.08.2006р. на підставі протоколу № 13 загальних зборів засновників товариства від 28.07.2006р.
Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків (тобто набуває цивільну дієздатність) і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 143 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 4 Закону України „Про господарські товариства", установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Згідно змісту ч. 1 ст. 145 ЦК України та ч. 1 ст. 58 ЗУ „Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників; відповідно до положень ч. 2 ст. 145 ЦК України та ч. 1 ст. 62 ЗУ „Про господарські товариства" виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор) орган.
На час укладення оспорюваного договору позивач здійснював господарську дільність на підставі Статуту (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників 16.02.2005р. (протокол №1/05 від 16.02.2005р.) та зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Макіївської міської ради Донецької області 15.03.2005р.
Пунктами 8.2.1., 8.2.2 статуту позивача визначено, вищим органом Товариства є загальні збори учасників, до компетенції яких відноситься, в тому числі, затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує статутний фонд товариства більш, ніж у 200 разів.
З огляду на те, що відповідно до п. 6.1. Статуту позивача статутний капітал (фонд) Товариства складає 1 259 148,00 грн.. Отже, відповідно до вищевказаного п. 8.2.2. Статуту позивача затвердженню загальними зборами учасників позивача підлягають тільки ті договори (угоди), сума яких перевищує 251 829 600,00 грн.
За оспорюваним договором найвищий ліміт кредитної лінії складає 1 400 000,00 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на дату укладання договору 7 070 000,00 грн., тобто відповідно до статуту позивача спірний договір не підлягав затвердженню.
Обов»язковість прийняття загальними зборами учасників позивача, як вищим органом управління, рішення при укладенні (як то: надання згоди, попереднє погодження тощо) певних видів договорів або договорів на певну суму в Статуті позивача відсутня.
Пунктами 8.3.1. - 8.3.3 Статуту позивача визначено, що виконавчим органом позивача, що здійснює його поточну діяльність є Директор Товариства, до компетенції директора відносяться всі питання діяльності товариства, крім тих, котрі чинним законодавством, Статутом чи рішенням загальних зборів учасників віднесені до виняткової компетенції загальних зборів учасників. Директор діє від імені товариства в межах законів України і цього Статуту; директор товариства має право без доручення виконувати дії від імені товариства.
Отже, директор одноособово мав право прийняти рішення щодо отримання кредиту та підписання оспорюваного договору.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 59 та п. „і" ч. 5 ст. 41 ЗУ „Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів /угод, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Даними нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому, якщо установчими документами товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Втім, відповідно до протоколу загальних зборів учасників вказаного товариства № 11/06 від 24.10.2006р. було прийнято рішення про звернення до філії ВАТ “Український кредитно-торговий банк”м. Донецьк для отримання кредиту в сумі 1 400 000,00 доларів США строком на 36 місяців для поповнення обігових коштів, зі сплатою за користування кредитними коштами 16% річних. Директору товариства Чугуй В.В. доручено підписати кредитний договір, додаткові угоди до нього та інші договори та документи, пов'язані з отриманням кредиту в філії ВАТ “Український кредитно-торговий банк”м. Донецьк, що свідчить про наявність згоди загальних зборів учасників ТОВ ПКФ "Титан" на отримання кредиту.
Таким чином, висновок суду першої інстанції з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав за законом для визнання договору недійсним та відмову позивачеві у задоволенні позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-19 від 30.10.2006р., є таким, що грунтується на матеріалах справи та приписах чинного законодавства.
З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2011р. у справі № 1/49пд суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - ТОВ ПКФ «Титан».
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово -комерційної фірми «Титан», м. Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2011р. у справі 1/49пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2011р. у справі 1/49пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Дучал
Судді: М.Д.Запорощенко
О.І.Склярук
Надруковано 7 екз.: 2-позивачу, 2-відповідачу, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО