донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.07.2011 р. справа №19/19пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючий:Дучал Н.М.
суддіЗапорощенко М.Д.
Склярук О.І.
При секретарі Мірошник Г.І.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, за довріеністю
від відповідача - ОСОБА_2., за довіреністю
від відповідача 2 - ОСОБА_2., за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Регіонтехстрой», м. Донецьк
На рішення господарського судуДонецької області
Від18.05.2011р. (підписане 23.05.2011)
у справі№ 19/19пд (суддя Демідова П.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Регіонтехстрой», м. Донецьк
до
про1. Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області" м. Донецьк
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІЗІ Лайф" м. Київ
визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Регионтехстрой” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф”, м.Київ про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р.
В підставу позову позивачем покладено невідповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства, зокрема, вважає, що можливість збільшення процентної ставки, що передбачено п.2.5 договору, суперечить приписам ст.1056-1 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 18.05.2011р. на підставі п.п. 3, 4, 6, 10 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернуто без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Укр-Нова”, м. Донецьк, яке звернулося до суду з позовом як третя особа з самостійними вимогами, та просив суд відмовити ТОВ „Регионтехстрой” в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.05.2011р. (підписане 23.05.2011р.) в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Регионтехстрой”, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф”, м.Київ про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р. -відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що сторони дійшли згоди по всіх істотних умовах договору. Матеріалами справи не підтверджується невідповідність положень кредитного договору нормам законодавства, і тому відсутні підстави для визнання договору недійсним.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонтехстрой" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2011р. по справі № 19/19пд та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник наполягає, що рішення від 18.05.2011р. по справі № 19/19пд в мотивувальній частині не містить посилань на процесуальні норми, керуючись якими воно було прийняте. Вказане суперечить п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 14, відповідно до якого у мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін. Це в свою чергу суперечить ст. 4 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Зазначені обставини свідчать про порушення та неправильне застосування норм процесуального права, що відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення господарського суду. Вважає, що кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р. був укладений із порушенням вимог норм Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, що свою чергу виявляє недійсність даного договору, з підстав, аналогічних викладеним у позові.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", м. Донецьк, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф", м.Київ у відзивах від 06.07.2011р. проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечували. Вважають рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2011 року законним та обгрунтованим, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2011р. без змін.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
10 грудня 2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є відповідач, в особі заступника голови правління Промінвестбанку - начальника філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області” представника Промінвестбанку в Донецькій області Анненкова І.В. (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Регионтехстрой” в особі директора Кравчука О.Ю. (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/02-5529/07 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1 договору, банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати з дня підписання цього договору по 30.06.2010р. -30 000 000,00 грн., з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. -25 000 000,00 грн., з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. -20 000 000,00 грн., з 01.09.2010р. по 31.09.2010р. -15 000 000,00 грн., з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. -10 000 000,00 грн., з 01.11.2010р. по дату остаточного погашення, вказану в п.1.2 цього договору -5 000 000,00 грн.
Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту -29.11.2010р. або 10 днів з моменту пред'явлення банком вимоги про повернення сум кредиту та сплати процентів у зв'язку з настанням одного з випадків, вказаних у п.3.3.4 кредитного договору.
Проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 13,5 процентів річних за кредитом, наданим у гривні ( п. 2.2.договору).
У випадку порушення позичальником встановленого п.1.2 договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту або недотримання внутрішнього графіку зменшення ліміту кредитної лінії, визначеного п.1.1 договору, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 30 процентів за кредитом, наданим в національній валюті, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п.п.2.2-2.3 договору(п. 2.5. договору).
Згідно з п.п.5.1, 5.5 договору, він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.5.6 договору, всі зміни та доповнення до договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами договору(п. 5.6.договору).
Кредитний договір про відкриття кредитної лінії 15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р. підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
З урахуванням положень п.5.6 договору, сторонами були укладені угоди про внесення змін, зокрема, до п.п.1.1, 2.2, 2.3 кредитного договору, доповнено п.2.2 договору (а.с.а.с.16-31).
Так, договором про внесення змін №15-93/17-5529/07/2 від 10.06.2008р. внесені зміни до п.2.2 кредитного договору та підвищено проценту ставку за користування кредитом з 13,5% річних до 15,5% річних.
Зазначені додаткові угоди про внесення змін до кредитного договору оформлені відповідно до п.5.6, підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств та є невід'ємними кредитного договору.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи зі змісту положень ст.ст. 11,202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору (або його частин), позивач мав довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч. 2 ст.215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 2.2 кредитного договору № 15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р. (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами) сторони погодили розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитом.
Пунктом 2.5 договору встановлено можливість підвищення банком процентної ставки у випадку порушення позичальником зобов'язання, передбаченого п.1.2 договору.
За приписами ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Невиконання позичальником зобов'язання, передбаченого п.1.2 договору, є такою відкладальною обставиною, з якою сторони договору пов'язують зміну обов'язків позивача сплачувати проценти за користування кредитом в іншому розмірі.
Укладаючи договір та отримуючи кредит позивач усвідомлював свій обов"язок своєчасно повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування, що закріплено в ст. 1054 Цивільного кодексу України. Право застосувати до боржника, який не виконує належним чином прийняте на себе зобов"язання санкції, надано кредитору положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншими нормативними актами.
Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Згідно частин 2,3 ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою стороною. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч.1ст.181 ГК України і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Сторонами кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р., у встановленому законом порядку і формі, було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов, текст був підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками сторін.
Факт додаткового погодження сторонами умов договору підтверджується договорами про внесення змін від 08.02.2008р., від 10.06.2008р., від 01.10.2008р., від 31.10.2008р.,від 28.11.2008р., від 30.12.2008р., від 30.12.2009р., від 30.04.2010р., від 30.06.2010р., від 01.07.2010р., від 01.09.2010р., що укладені сторонами до кредитного договору за номерами 15-93/02-5529/07/1 - 15-93/02-5529/07/10.
Документи, які свідчать про незгоду будь-якої зі сторін з умовами договору, в тому числі протоколи розбіжностей та їх узгодження, застереження до договору, в матеріалах справи відсутні.
Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про помилковість посилання позивача на невідповідність кредитного договору ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, про що зазначалося в позові.
Так, відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/02-5529/07, укладений сторонами 10.12.2007р., тобто до набрання чинності Законом України від 12.12.2008 р. № 661-VI, яким доповнено Цивільний кодекс України статтею 1056-1 Цивільного кодексу України.
Отже, вірним є висновок місцевого господарського суду, що в умовах повного врегулювання сторонами в договорі (додаткових угодах) умов зміни розміру процентної ставки, відсутні ознаки односторонньої зміни зобов'язань з ініціативи відповідача.
Позивачем ( заявником апеляційної скарги) не надано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували той факт, що договір №15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не доведено відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутності вільного волевиявлення та невідповідності його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованості будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р. недійсним.
З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення від 18.05.2011 р. (підписане 23.05.2011р.) у справі №19/19пд суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -Товариство з обмеженою відповідальністю "Регионтехстрой".
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регионтехстрой", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2011 року (підписане 23.05.2011р.) по справі № 19/19пд залишити - без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від від 18.05.2011 року (підписане 23.05.2011р.) по справі № 19/19пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Дучал
Судді: М.Д.Запорощенко
О.І.Склярук
Надруковано 7 екз.: 1-позивачу, 3-відповідачам, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО