донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.07.2011 р. справа №18/50/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Шевкової Т.А.
суддів
Бойченка К.І., Черноти Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача:
не з'явився
від відповідача:
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства «Вугілля України»в особі філії «Донецьквуглезбут»м.Донецьк
на рішення господарського суду
Луганської області
від
19.04.2011р.
у справі
№ 18/50/2011 (суддя Корнієнко В.В.)
за позовом
Державного підприємства «Вугілля України»в особі філії «Донецьквуглезбут»м. Донецьк
до
Державного підприємства «Ровенькиантрацит» м. Ровеньки Луганської області
про
стягнення 775 957грн. 51коп.
Державне підприємство «Вугілля України»в особі філії «Донецьквуглезбут»м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»м. Ровеньки Луганської області пені в сумі 775957,51грн. за прострочення поставки вугілля за договором поставки від 26.01.2004 року № 2-01/2-К.
Господарський суд Луганської області рішенням від 19.04.2011р. у справі № 18/50/2011 у задоволенні позовних вимог відмовив у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Державне підприємство «Вугілля України»в особі філії «Донецьквуглезбут»м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 19.04.2011р. у справі № 18/50/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник скарги вважає, що його позов обґрунтований наявністю збитків, які виникли 12.05.2008 року, у зв'язку із виконанням позивачем постанови Київського апеляційного господарського суду по справі № 37/381, перерахуванням на користь ВАТ «Дніпроенерго»31 609грн.68коп. платіжним дорученням № 7392 від 12.05.2008 року.
У зв'язку з цим, на думку заявника скарги, саме 12.05.2008 року почався перебіг строку позовної давності тривалістю у три роки. А оскільки позов подано 29.03.2011 року, строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не пропущений.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про поважність причин неявки суд не повідомили.
Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
На виконання умов договору поставки від 26.01.2004 року № 2-01/2-К з додатком від 28.12.2006 року № 01/07-3, відповідач зобов'язався поставити позивачу у січні 2007 року 100000 тонн вугілля, а позивач прийняти його та оплатити, тоді як фактично позивачу поставлено у січні 2007 року 78202,216 тонн вугілля.
Як вбачається з матеріалів справи в порушення умов вищевказаного договору відповідач не поставив позивачеві 21797,784 тонни вугілля (100000 - 78202,216), що визнано відповідачем у письмових запереченнях на позов.
Враховуючи те, що зобов'язання за договором не виконано належним чином, вугілля в обумовленій в договорі кількості, не поставлено позивачеві, ним заявлено позов про стягнення з відповідача пені в сумі 775957,51 грн. за прострочення поставки вугілля за договором поставки від 26.01.2004 № 2-01/2-К.
Приймаючи до уваги, що відповідач зобов'язувався поставити позивачу у січні 2007 року 100000 тонн вугілля, у повному обсязі своє зобов'язання не виконав, слід визнати, що з 01.02.2007 року у відповідача виникло прострочення зобов'язання, а у позивача - право вимагати у відповідача виконання свого зобов'язання та сплати штрафної санкції за порушення умов договору.
У пункті 7.4. договору поставки сторони визначили, що постачальник несе майнову відповідальність за прострочення постачання чи недопоставку вугілля у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості вугілля, що підлягає сплаті.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом п.1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік, тобто строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Проаналізувавши матеріали справи, слід визнати, що перебіг позовної давності почався з 01.02.2007 року, тобто з дня коли особа могла довідатися про порушення свого права.
Оскільки вимогу про стягнення пені пред'явлено 29.03.2011року з пропущенням строку позовної давності, позовні вимоги про стягнення 775 957грн. 51коп. пені визнаються судовою колегією такими, що не підлягають задоволенню, про що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Луганської області від 19.04.2011р. у справі № 18/50/2011 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугілля України»в особі філії «Донецьквуглезбут»м.Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 19.04.2011р. у справі № 18/50/2011 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 -до справи
4 -гос. суду
5 -ДАГС