донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.07.2011 р. справа №7/45
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівЛомовцевої Н.В.
Приходько І.В., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Пруцькіх Н.Р.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. -представник за дов. № б/н від 01.06.2011р.
від відповідача:ОСОБА_2. -представник за дов. № 702 від 28.03.2011р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка»м.Донецьк
на рішення
господарського суду Донецької області
від30.05.2011р.
по справі№7/45 (суддя Сгара Е.В.)
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварожеч»м.Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка»м.Донецьк
простягнення 5 577 201 грн. 88 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сварожеч»м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка»м.Донецьк про стягнення 5 577 201 грн. 88 коп., з яких 5 528 749 грн. 17 коп. -боргу, 40 595 грн. 50 коп. -пені, 7 857 грн. 21 коп. - 3% річних.
В ході розгляду справи між сторонами 10.05.2011р. укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимога на загальну суму 4 852 798 грн. 08 коп.
Заявою від 26.05.2011р. позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 40 595 грн. 50 коп., 3% річних в розмірі 7 857 грн. 21 коп. та просив припинити провадження в цій частині.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.2011р. у справі №7/45 (суддя Сгара Е.В.) з урахуванням ухвали суду від 17.06.2011р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький Індустріальний Союз»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварожеч»675 951 грн. 09 коп. боргу, 25 278 грн. 47 коп. державного мита та 233 грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення 4 852 798 грн. 08 коп. боргу припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору, а в частині стягнення 40 595 грн. 50 коп. пені та 7 875 грн. 21 коп. 3% річних -у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 30.05.2011р. у справі №7/45 скасувати.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає, що позивачем порушено право на досудове врегулювання господарського спору, передбаченого п. 9.1 договору. Посилаючись на 5.1 договору зазначає, що неможливо встановити дату, з якої настало зобов'язання оплатити поставлений товар, оскільки позивачем надані документи, які підтверджують постачання товару, але на надано доказів передачі цих документів ТОВ «Донецький Індустріальний Союз».
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Технічна фіксація судового процесу по справі № 7/45 не здійснювалась через збої в роботі програми "Документообіг господарських судів", про що відповідальними особами Донецького апеляційного господарського суду складено акт.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сварожеч»(далі -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецький Індустріальний Союз»(далі -покупець) укладено договір №ДИС/10-250псту (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити на умовах, визначених в договорі, товар (далі -товар), асортимент, кількість і ціна якого вказані в протоколах узгодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору і які є невід'ємною його частиною.
Розділами 2-4 договори сторони узгодили кількість, якість, упаковку, маркировку товару, його ціну та загальну суму договору, умови і строк поставки.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за поставляємо партію товару протягом 30 банківських днів з дати надання документів, визначених п. 6.1.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується повідомляти покупця о здійснених відвантаженнях товару протягом 24 годин, а також протягом 5 днів з моменту відвантаження надати покупцю (його представнику) наступні документи: оригінал рахунку-фактури на товар, виписаного згідно п. 4.1 договору, оригінал сертифікату (посвідчення) якості; оригінал залізничної квитанції (накладної) та/або іншого товарно-транспортного документа; оригінал листа про власність; акт приймання-передачі товару. Оригінали вищезазначених документів передаються покупцеві або зазначеному ним представнику «з рук в руки». Податкова накладна оформлюється і передається згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями. На залізничних накладних на відправляємий товар повинен знаходитись надпис «Власність ТОВ «ДІС».
Згідно п. 6.2 договору поставляємий товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем або кінцевим вантажовідправником: за кількістю -згідно даним, зазначеним в залізничних накладних або інших транспортних (складських) документах; за якістю -згідно сертифікату якості виробника.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Позивач відповідно до актів приймання-передачі, рахунків-фактур, посвідчень про якість концентрату, листів про власність товару, залізничних квитанцій про приймання вантажу позивач за період з серпня 2010р. по січень 2011р. відвантажив відповідачу вугільний концентрат марки «Ж»та марки «К»на зальну суму 46 623 422 грн. 45 коп., який останнім було оплачено частково, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 5 528 749 грн. 17 коп.
Як вбачається з зазначених вище пунктів 5.1., 6.1, 6.2 договору, товар вважається переданим та прийнятим згідно даних, зазначених в товарно-транспортних документах або безпосередньо в залізничних накладних.
Відповідно до ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
ТОВ «Донецький Індустріальний Союз»не довів відсутність документа, неотримання якого є простроченням кредитора, а навпаки, підтвердив їх отримання.
В ході розгляду справи господарським судом, сторони надали копію угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 10.05.2011р. на загальну суму 4 852 798 грн. 08 коп.
Пунктом 5.3 договору визначено, що припинення зобов'язань можливо шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Таким чином зобов'язання відповідача перед позивачем щодо боргу в розмірі 4 852 798 грн. 08 коп. припинені 10.05.2011р., тобто після звернення із позовом до суду (14.03.2011р.), що вбачається із штампу вхідної кореспонденції господарського суду Донецької області, господарський суд правомірно дійшов висновку про припинення провадження в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відсутністю предмету спору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 675 951 грн. 09 коп.
Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 40 595 грн. 50 коп. та 3% річних в сумі 7 857 грн. 21 коп., посилаючись на прострочення відповідачем виконання зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару за договором.
Заявою від 26.05.2011р. позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 40 595 грн. 50 коп., 3% річних в розмірі 7 857 грн. 21 коп. та просив припинити провадження в цій частині.
Враховуючи наведене, господарський суд правомірно припинив провадження у справі щодо стягнення пені в розмірі 40 595 грн. 50 коп. та 3% річних в сумі 7 857 грн. 21 коп. на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою від позову в цій частині.
Посилання відповідача на те, що позивачем всупереч ст.ст. 6, 7 Господарського процесуального кодексу України, п. 9.1 не був додержаний порядок досудового врегулювання господарського спору є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист, передбачений ст.ст. 8, 13, 124, 55 Конституції України. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Використання досудових процедур врегулювання спорів, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 30.05.2011р. у справі №7/45 підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 30.05.2011р. у справі №7/45 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 30.05.2011р. у справі №7/45 - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: І.В. Приходько
О.А. Скакун
Надруковано 5 прим.:
1. Позивачу;
2. Відповідачу;
3. У справу;
4. ДАГС;
5. ГСДО