донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.07.2011 р. справа №9/71/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівБойченка К.І., Черноти Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 свідоцтво №609від 20.01.2001р.
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м. Первомайськ Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від16.05.2011р.
у справі№ 9/71/2011 (суддя Ворожцов А.Г.)
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м. Первомайськ Луганської області
доВідкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна»м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 47 405грн. 00коп.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 м. Первомайськ Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна»м. Лисичанськ Луганської області борг в розмірі 47 405грн. 00коп. за надані послуги та виконані роботи згідно договору № 90 від 01.02.2008 року про надання в орендне користування спеціальної техніки з водієм.
Господарський суд Луганської області рішенням від 16.05.2011р. у справі № 9/71/2011 у задоволенні позову відмовив, з тих підстав, що укладений сторонами договір оренди транспортного засобу не посвідчений нотаріально, а тому судом визнаний нікчемним, у відповідності до ч.1 ст.220 ЦК України.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 м. Первомайськ Луганської області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 16.05.2011р. у справі № 9/71/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На думку заявника скарги вимоги ч.2 ст.799 ЦК України не можуть застосовуватись до договорів оренди транспортного засобу, в якому однією із сторін є фізична особа -підприємець, оскільки правове регулювання підприємницької діяльності юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців в даному випадку є тотожнім і тому не повинні мати нотаріальну форму. Заявник скарги вважає, що у даному випадку господарський суд помилково не застосував ч.2 ст.9, ст.24, ч.1 ст.50, ст.51 ЦК України, ч.1 ст.128 ГК України.
В підтвердження своїх доводів заявник скарги наводить висновки Вищого господарського суду України наведені у справі № 41/102 від 14.09.2006 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача.
Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач - Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна»борг в розмірі 47 405грн. 00коп., якій виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 90 від 01.02.2008 року про надання в орендне користування спеціальної техніки з водієм.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено договір № 90 від 01.02.2008року, за яким позивач надав в користування спеціальну техніку (навантажувач Т-156) та забезпечив відповідача водієм цієї техніки, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату.
Після закінчення строку договору відповідач повернув 31.12.08 орендоване майно, однак не сплатив орендну плату належним чином.
Сторони підписали акт звірення розрахунків від 01.07.10, згідно з яким заборгованість відповідача становить 47405,0 грн.
Господарським судом Луганської області встановлено, що орендодавцем за договором № 90 від 01.02.2008року є фізична особа-підприємець.
Згідно ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).
Відповідно до ст. ст. 2, 55 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб'єкти господарювання -учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
За приписами ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності, є господарсько-виробничими відносинами.
Стаття 4 ГК України розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, одночасно вказуючи при цьому, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються саме Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Стаття 24 ЦК України встановлює, що фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження (ст. 25 ЦК України). Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її здатністю усвідомлювати свої дії та керувати ними, у окремих випадках, вона обумовлена необхідністю досягнення людиною певного віку, але у будь-якому випадку вона не залежить від інших організаційних або формальних чинників, таких як її реєстрація у компетентних державних органах тощо (ст. 30 ЦК України).
Згідно ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена та зареєстрована у встановленому законом порядку. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, виникають з моменту її створення і припиняються з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 91 ЦК України). Юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ст. 89 ЦК України).
Тоді як, Цивільний кодекс України (ст. 50) передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.
Згідно ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
У господарських відносинах фізичні особи-підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру.
Набуття ОСОБА_2 статусу суб'єкта підприємницької діяльності (фізичної особи-підприємця) підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 20.02.2002р. та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Частиною 2 ст. 128 ГК України передбачено, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи-підприємці, реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення нею господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України та регулюються ним. Останнє випливає зі змісту ч. 3 ст. 45 ГК України, відповідно до якої щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Стаття 51 ЦК України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
На відміну від ч. 2 ст. 799 ЦК України, норми параграфу 5 глави 30 ГК України не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання.
Положення ч. 2 ст. 799 ЦК України не можуть бути застосовані у відношенні Договору оренди, оскільки правове регулювання підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в даному випадку, є тотожними. У відношенні договорів оренди транспортних засобів, укладених юридичними особами, ЦК України та ГК України не вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення.
За загальним правилом (ст. 209 ЦК України) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Таким чином, слід визнати, що договір оренди № 90 від 01.02.2008року не потребував обов'язкового нотаріального посвідчення.
Як вже зазначалось вище за умовами укладеного між сторонами договору № 90 від 01.02.2008року позивач надав в користування відповідачеві спеціальну техніку (навантажувач Т-156) та забезпечив відповідача водієм цієї техніки.
Про факт виконання позивачем обумовлених договором робіт з використанням автонавантажувача Т-156 за період з 01.04.2008 року по 31.04.2008 року вартістю 24 082грн.50коп. свідчить акт приймання-передачі по розрахункам за роботу транспортного засобу та спеціальної техніки від 30.04.2008 року, якій підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками сторін. Відомості обліку робочого часу до договору із розбивкою по часам та хвилинам додаються.
Позивач направив на адресу відповідача рахунки-фактури від 30.04.2008 року з вимогою оплати 24 082грн.50коп. за 253,3 відпрацьованих годин; рахунок-фактуру від 30.05.2008 року з вимогою оплати 23 322грн.50коп. за 245,3 відпрацьованих годин; рахунок-фактуру від 31.03.2008 року з вимогою оплатити 37 845грн.00коп. за 261 відпрацьовану годину; рахунок-фактуру від 29.02.2008 року з вимогою оплатити 33 785грн.00коп. за 233 відпрацьованих години.
Дані рахунки-фактури відповідачем не оплачені належним чином у повному обсязі.
Після закінчення строку договору оренди відповідач повернув 31.12.08року орендоване майно позивачеві, однак не сплатив орендну плату.
Сторонами 01.07.2010 року підписано акт звірки розрахунків, в якому відповідач визнав перед позивачем заборгованість у сумі 47405,0 грн.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, і відповідач не заперечує проти факту надання послуг автонавантажувача, в обумовленій в акті приймання-передачі кількості і та за визначеною в рахунка-фактурах вартістю, а відповідачем не надано документів, підтверджуючих оплату отриманих послуг у повному обсязі, слід визнати доведеним факт наявності заборгованості у сумі 47405,0 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд, в порушення приписів статті 43 ГПК України, всебічно, повно і об'єктивно не дослідив матеріали справи в їх сукупності, не встановив дійсні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, тому колегія суддів скасовує рішення господарського суду Луганської області від 16.05.2011р. у справі № 9/71/2011 про відмову у задоволенні позовних вимог, приймає нове рішення, яким задовольняє позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м. Первомайськ Луганської області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна»м. Лисичанськ Луганської області боргу в розмірі 47 405грн. 00коп. за надані послуги та виконані роботи згідно договору № 90 від 01.02.2008 року у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м. Первомайськ Луганської області задовольнити.
Рішення господарського суду Луганської області від 16.05.2011р. у справі № 9/71/2011 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м.Первомайськ Луганської області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г.Капустіна»м.Лисичанськ Луганської області боргу в розмірі 47 405грн. 00коп. задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна»м. Лисичанськ Луганської області на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м. Первомайськ Луганської області борг у розмірі 47 405грн. 00коп., 475грн.00коп. -суми державного мита, сплаченого при зверненні з позовною заявою, 236грн.00коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 238грн.00коп. -суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.
Господарському суду Луганської області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 -до справи
4 -гос. суду 5 -ДАГС