14.07.2011 року Справа № 5005/2909/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач)
суддів Павловського П.П., Швеця В.В.,
при секретарі судового засідання Литвин А.П.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 1/909 від 27.12.10;
від відповідача: ОСОБА_2., представник, довіреність № 30/416 від 22.04.11;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Марганець на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.11 у справі №5005/2909/2011
за позовом: державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія", м.Керч
до: відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Марганець
про стягнення 51 099 грн. 60 коп. за договором надання послуг геологорозвідувальних робіт
В травні 2010 року державне підприємство рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія", м.Керч звернулося в господарський суд Дніпропетровської області позовом до відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Марганець про стягнення 51 099 грн. 60 коп. за договором надання послуг геологорозвідувальних робіт
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.11р. у справі № 5005/2909/2011 (суддя -Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволенні.
При винесені оскарженого рішення господарський суд виходив з того, що відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав покладені на нього зазначеним договором обов'язки та не оплатив позивачу суму виконаних робіт за договором № 02.
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", на користь державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія", 51 099,60 грн. 60 коп. збитків, 511,00 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач по справі звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи 25.07.08р. між сторонами було укладено договір № 02 про надання послуг на виконання геологорозвідувальних робіт.
На виконання умов укладеного договору, позивач виконав наступні роботи:
Відповідно до Акту №2 від 03.10.08р., здійснив буріння 6-ти геологорозвідувальних свердловин на шахті № 14/15 Грушевсько - Басанської ділянки Нікопольського родовища в межах гірничого відводу ВАТ "Марганецький ГЗК" на суму 105 900, 00 грн.
Згідно Акту № 3 від 03.11.08р. здійснив буріння 3-х геологорозвідувальних свердловин на шахті № 14/15 Грушевсько - Басанської ділянки Нікопольського родовища в межах гірничого відводу ВАТ "Марганецький ГЗК" на суму 51099, 60 грн.
Згідно 5 розділу укладеного договору, Виконавець (далі позивач) виставив Замовнику (далі відповідач) відповідні Акти №2 від 03.10.08р на суму 105 900, 00 грн. та №3 від 03.11.08р.. на суму 51099, 60 грн.
Акт № 2 був підписаний Замовником, що підтверджується матеріалами справи, однак Акт № 3 від 03.11.08р.. замовник відмовився підписувати, пославшись на скрутний майновий стан, у зв'язку з світовою фінансовою кризою .
Також відповідач запропонував позивачу призупинити дію договору № 02, шляхом підписання додаткової домовленості.
Претензією від 27.01.09р. № 26/41 позивач повідомив відповідач про заборгованість по оплаті виконаних робі по договору № 02 від 25.07.08р., який просив останнього погасити.
У відповіді від 02.03.09р. № 30/209 на претензію від 27.01.09р. відповідач підтверджує отримання зазначених рахунків № 564 від 03.10.08р. на суму 105900, 00 грн. та № 572 від 03.11.08р. на суму 51099, 60 грн. на виконання робіт за Актами №2 від 03.10.08р., №3 від 03.11.08р., але знов послався на скрутне майнове становище у зв'язку з мировою фінансовою кризою.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач посилається на невиконання відповідачем умов укладеного договору № 02 та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки за договором № 02 від 25.07.08 р. у сумі 51099, 60 грн.
Колегія суддів вважає відмовити в задоволенні позову у зв'язку з наступним.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1,2 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 255 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Так, позивач вважає, що підставою для стягнення з відповідача збитків є невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором щодо прийняття виконаних робіт та їх оплати.
Разом з тим, статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Виходячи з вищенаведеного визначення, несплата робіт за договором не є збитками, збитки мають іншу правову природу та не ототожнюється з будь-якими сумами, на які має право особа у зв'язку виконанням умов договору, оскільки під збитками слід розуміти реальну втрату матеріальних цінностей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або втрата доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Разом з тим, із позову та встановлених обставин справи не вбачається, що кошти, які позивач просить стягнути, мають правову природу збитків.
Отже, враховуючи приписи вищезазначених норм, грошову суму яку просить позивач стягнути з відповідача на свою користь, у зв'язку з неналежним виконання останнім умов договору № 02, не є відшкодуванням шкоди у розумінні вищезазначених норм, а являється заборгованістю по розрахунку за виконану позивачем роботу за договором № 02 від 25.07.08 р.
Судом першої інстанції дана неправильна юридична оцінка фактичним обставинам справи, у зв'язку з тим, що сама по собі несплата за договорами поставки не призводить до заподіяння фінансових збитків, це охоплюється поняттям фінансового ризику, таким чином спосіб захисту інтересів, наведений у позові, не відповідає його змісту.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 101-104 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Марганець -задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської від 21.04.11 у справі №5005/2909/2011 -скасувати.
В задоволенні позову -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя П.П.Павловський
Суддя В.В. Швець