05.07.11 Справа № 5021/1342/2011.
За позовом Прокурора Сумського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Суми
про стягнення 685 572 грн. 09 коп.
СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.
Представники сторін:
Від позивача: Бережна І.М.
Від відповідачів: ОСОБА_4
Прокурор: не з'явився
За участю секретаря судового засідання Черненко І. О.
Суть спору: прокурор просить суд стягнути з відповідача в доход місцевого бюджету Підліснівської сільської ради завдану державі шкоду за самовільне використання поверхневих вод в сумі 685 572 грн. з урахуванням вимог п. 35 ст. 4 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державний бюджет України на 2011рік» та п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, а саме: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати до державного бюджету України та 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати в доход місцевого бюджету, а також покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки в період оренди водного об'єкту відповідач отримував дозволи на спеціальне водокористування (УКР-2466-СУМ, що діяв з 26.11.2003р. по 01.01.2010р. та УКР-3715-СУМ, що діє з 20.04.2011р. по 20.04.2014р.), але за весь час використання водного об'єкту, не здійснював спеціального водокористування, оскільки в цьому не було потреби.
Позивач подав суду клопотання № 03-13 від 24.06.2011р. про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з зайнятістю представника в судовому засіданні Вищого господарського суду України.
Оскільки господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи, клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відхиляється.
Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, господарський суд встановив наступне :
В обґрунтування свого звернення до господарського суду з позовом прокурор обґрунтовує посиланням на п.2 ст.121 Конституції України, в якій зазначено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Крім того, відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються між ними або державою. Як зазначає прокурор, однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави. Також, згідно ст. 2 ГПК України прокурор звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 за № 3-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п.2 резолютивної частини), під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. ГПК України не обмежує прокурора в здійснення своєї діяльності принципом територіальності.
Відповідно до вимог ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006, до повноважень Державної екологічної інспекції (позивача по даній справі) як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Стаття 66 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Сумській області від 19.02.2007 за № 55, Інспекція є спеціальним підрозділом Мінприроди, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи, з 11 травня 2011 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Сумській області Тітовою Н.Ю. в присутності відповідача - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при використанні поверхневих водних об'єктів ФОП «ОСОБА_2».
Під час перевірки встановлено, що відповідач починаючи з 01.01.2010р. по 20.04.2011р. здійснювала самовільне використання водних ресурсів без спеціального дозволу, що, як вважає прокурор, є порушеннями вимог ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.
Відповідач орендує земельну ділянку під водним об'єктом площею 52,3 га. на підставі договору оренди від 28 липня 2003 року посвідченого приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1162.
Як на підставу своїх вимог прокурор посилається на ст. 49 Водного Кодексу України зазначається, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування видає державний орган охорони навколишнього природного середовища.
Крім того, статтею 48 Водного Кодексу України передбачається, що спеціальне водокористування - це забір води з водних споруд із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води.
Як зазначає прокурор, на момент перевірки дозвіл вище згаданого органу у відповідача був відсутній. В наслідок цих дій була спричинена шкода навколишньому природному середовищу в розмірі 685 572 грн. 90 коп.
Розмір заподіяної шкоди розрахований позивачем за «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. під №767/16783, затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 № 389.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.209р. № 389, ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвлищ) твердих побутових та промислових відходів та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування4забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на п. 35 ст. 4 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та п. 7 ч.2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, чим передбачається, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до місцевих бюджетів.
Відповідач з такою позицією прокурора та позивача не погоджується та вважає, що такі вимоги не відповідають вимогам Водного кодексу України, пояснивши суду, що згідно з пунктом 1.5. договору оренди від 28 липня 2003 року метою використання відповідачем водного об'єкту є спортивне, любительське рибальство та культурний відпочинок. Скид води з зазначеного водного об'єкту та забір води із застосуванням споруд або технічних пристроїв не здійснюється, оскільки на це немає технічної можливості.
В період оренди водного об'єкту відповідач отримував дозволи на спеціальне водокористування (УКР-2466-СУМ, що діяв з 26.11.2003р. по 01.01.2010р. та УКР-3715-СУМ, що діє з 20.04.2011р. по 20.04.2014р.), але за весь час використання водного об'єкту, не здійснював спеціального водокористування, оскільки в цьому не було потреби.
Згідно з ст. 48 Водного кодексу України Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води ти скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
В ході судового розгляду справи, судом виявлено, що перевіркою позивача за період з 01.01.2010р. по 20.04.2011р. не встановлено фактів забору води та скидання відповідачем забруднюючих речовин із зворотними водами тобто не встановлено фактур здійснення спеціального водокористування, а лише встановлено, що в цей період у відповідача був відсутній дозвіл на спец водокористування.
Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані, зокрема, економічно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод, здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод, забруднюючих речовин, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявністю дозволу, виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод і відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
Використання може бути двох видів - загальне та спеціальне, як випливає зі змісту ст. 46 Водного Кодексу України.
Так, згідно ст. 48 Водного кодексу України отримання дозволу на спеціальне водокористування орендарями земель водного фонду не вимагається у разі якщо суб'єктами господарювання не проводяться роботи по забору води та скидання зворотних вод.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається, зокрема, державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими органами на коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним (ст. 49 Водного кодексу України).
Як вірно зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, використання водного об'єкту без забору води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами не є спеціальним водокористуванням та не потребує обов'язкового отримання дозволу на спеціальне водокористування.
При цьому, користувач водного об'єкту не позбавлений права отримати такий дозвіл, якщо вважає, що під час використання водного об'єкту, у нього може виникнути можливість забору води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами.
Використання водного об'єкту без забору води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами не є спеціальним водокористуванням та не потребує обов'язкового отримання дозволу на спеціальне водокористування. При цьому, користувач водного об'єкту не позбавлений права отримати такий дозвіл, якщо вважає, що під час використання водного об'єкту, у нього може виникнути можливість забору води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами.
Як вбачається з матеріалів справи, фактів забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих вод та підземних вод не виявлено. Таким чином, не встановлено жодного факту, який би підтверджував використання води для потреб спожива (відповідача).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Керуючись статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінив наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Все вищевикладене свідчить про те, позовні вимоги прокурора безпідставні та неправомірні, а тому задоволенню не підлягають.
Тому, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Клопотання позивача № 03-13 від 24.06.2011р. про відкладення розгляду справи № 5021/1342/2011 відхилити.
2. В задоволенні позовних вимог - ВІДМОВИТИ.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
Повне рішення складно 11.07.2011 р.