04 червня 2008 р.
№ 18/446
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Дунаєвської Н.Г.,
Суддів :
Михайлюка М.В.,
Воліка І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2008 р.
у справі
№ 18/446 господарського суду міста Києва
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "АРМА"
до
ЗАТ "Страхова компанія "Інкомстрах"
про
стягнення 326035,38 грн.
за участю представників сторін:
позивача
Покровська О.Ю.,
відповідача
Саєнко М.І.,
Рішенням господарського міста Києва області від 05.12.2007 р. у справі №18/446 (суддя: Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2008 р. (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 193116,34 грн. боргу з врахуванням інфляції, 14539,59 грн. пені, 5174,14 грн. 3 % річних, 22706,08 грн. витрат на оплату адвоката, 2128,30 грн. держмита та 77,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив скасувати судові рішення у даній справі та відмовити у позові. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановили господарські суди, 18.08.2002 р. сторони уклали генеральний договір №13/08/02-АРМА облігаторного перестрахування, предметом я кого є угода про пропорційне облігаторне перестрахування ризиків (надалі - Договір).
При передачі ризиків(об'єктів) в перестрахування, розподіл відповідальності здійснюється наступним чином: а) об'єм відповідальності перестрахувальника встановлюється у розмірі не менше 20% від кожного об'єкта страхування (у разі факультативного перестрахування (ретроцесії) - не менше 20% від відповідальності, прийнятої перестрахувальником); б) об'єм відповідальності перестраховика встановлюється у розмірі не більше 80% від кожного об'єкта страхування (у разі факультативного перестрахування (ретроцесії) - не більше 80% від відповідальності, прийнятої перестрахувальником). Пропорційний розподіл відповідальності по кожному окремому об'єкту, який передається в перестрахування зазначається в щомісячному бордеро ризиків з урахуванням умов, викладених у даному пункті. (п. 2.1. Договору).
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що до п'ятого числа кожного місяця, наступного за звітним, перестрахувальник направляє перестраховикові бордеро ризиків, який містить відомості, характеризуючи ризики, що прийняті у страхування за звітний місяць. Бордеро ризиків є підставою для виплати перестраховиком належної перестрахувальникові частини страхової премії.
Відповідно до п. 2.4. договору протягом 3 робочих днів після отримання бордеро ризиків перестраховик зобов'язаний акцептувати його та передати акцептований екземпляр перестрахувальнику.
За актом заліку зустрічних однорідних вимог від 19.09.2006 р. сторони провели залік зустрічних однорідних вимог на суму 441931,43 грн.
Борг відповідача перед позивачем по виплаті частини сум страхового відшкодування відповідно до бордеро збитків за звітний період з 01.07.2006 р. до 31.08.2006 р. за договором облігаторного перестрахування №13/08/02 АРМА від 18.08.2002 р. у розмірі 172 471,50 грн. підлягає відшкодуванню протягом 10 днів після підписання даного акту.
Після підписання сторонами акту заліку зустрічних однорідних вимог відповідачем були акцептовані бордеро збитків на суму 79 345, 89 грн.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, не сплатив на користь позивача свою частку страхового відшкодування. Борг відповідача перед позивачем складає 251 817, 39 грн. Позивач уточнив позовні вимоги, у зв'язку з чим борг відповідача згідно з актом заліку зустрічних однорідних вимог від 19.09.2006 р. складає 172471, 50 грн.
Господарські суди прийшли до висновку, що позов обгрунтований та підлягає частковому задоволенню, а відтак стягнули з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням інфляції у розмірі 193116,34 грн. (172471,50 грн. боргу+20644,84 грн. інфляційних втрат), 5174,14 грн. 3% річних та 14539,59 грн. пені.
Апеляційний суд відхилив посилання відповідача на те, що бордеро ризиків є не укладеним, тому що в них не зазначена дата їх підписання, оскільки в кожному бордеро ризиків зазначено за який період вони складені.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що твердження відповідача про те, що позивач не надсилав заяви про виплату страхового відшкодування не беруться судом до уваги, оскільки п. 2.2. Договору передбачено, що бордеро ризиків є підставою для перерахування перестраховиком на користь перестрахувальника частини страхового відшкодування.
Всі бордеро ризиків відповідач акцептував, що свідчить про згоду останнього з тим, що страхові випадки відбулися та погодився з частиною розміру страхового відшкодування, що належить до сплати на користь позивача.
Також суд апеляційної інстанції зазначив те, що бордеро ризиків підписані вже після настання страхових випадків, а тому відповідач, акцептуючи їх, повністю погодився з умовами, на яких вони підписані.
Враховуючи те, що позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, місцевий суд припинив провадження у справі в частині решти позовних вимог.
Разом з тим, такі висновки господарських судів є передчасними та необґрунтованими, оскільки у порушення вимог ст. 43 ГПК України вони не здійснили всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, господарські суди не врахували, що за умовами п. 2.2 Договору до п'ятого числа кожного місяця, наступного за звітним, перестрахувальник направляє перестраховикові бордеро ризиків, який містить відомості, характеризуючи ризики, що прийняті у страхування за звітний місяць.
Бордеро ризиків -це документ, який містить перелік ризиків із зазначенням частини ризиків, які передаються у перестрахування.
Вирішуючи спір, господарські суди не звернули увагу на те, що всупереч положенням п. 2.2. Договору позивач направляв відповідачу бордеро збитків, а не бордеро ризиків, в яких би зазначались ризики прийняті перестраховиком. Натомість, господарські суди посилаються на бордеро збитків як на доказ, який підтверджує частину ризиків прийнятих на перестрахування перестраховиком.
Разом з тим, бордеро збитків -це документ в якому містяться відомості про страхові випадки, збитки від них, розмір страхового відшкодування, який повинен сплатити перестраховик.
Таким чином, суди не з'ясували правову природу "бордеро ризиків" та "бордеро збитків" і прийшли до передчасного висновку про задоволення позову.
Водночас, як правомірно наголошує скаржник у касаційній скарзі, господарські суди невірно тлумачили умови п. 2.2 Договору зазначивши, що бордеро ризиків є підставою для перерахування перестраховиком на користь перестрахувальника частини страхового відшкодування.
Так, згідно п. 2.2 Договору бордеро ризиків є підставою для виплати перестрахувальником належної перестраховику частини страхової премії.
Тобто господарські суди необґрунтовано замінили поняття "страхова премія" на "страхове відшкодування". До того ж, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що пункт 2.2. Договору передбачає обов'язок позивача сплатити страхову премію на користь відповідача, а не навпаки.
Окрім того, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування господарські суди не звернули увагу, що механізм здійснення страхового відшкодування, передбачено розділом 4 Договору та не з'ясували питання щодо виконання позивачем вимог п. 4.1 Договору, яким передбачено умови за яких здійснюється страхове відшкодування та обов'язки позивача щодо надання відповідачу документів необхідних для отримання страхового відшкодування.
З огляду на викладене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2007 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2008 р. у справі № 18/446 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2008 р. у справі № 18/446 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді: М. Михайлюк
І. Волік