29 травня 2008 р.
№ 20/391
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Кота О.В.
Суддів
Шевчук С.Р. (доповідач)
Воліка І.М.
розглянувши касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта"
на постанову
від 04.03.2008 Київського міжобласного апеляційного господарського суду
у справі
№20/391 господарського суду Полтавської області
за позовом
Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД"
про
визнання угоди недійсною
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Козачук О.А. дов. №14/03-16 від 27.12.2007р.
- відповідача: Гонтар В.М. дов. №01 від 02.01.2008р.
У грудні 2007р. закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 24.11.1999р. №14/12-2935/15, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД".
Одночасно закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" , в порядку ст. 66 ГПК України, подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28 грудня 2007 року (суддя Киричук О.А.) заяву позивача задоволено частково, вжито заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно установки по виробництву бітуму виробництва №3, визначене у додатку №1 до договору №14/12-2935/15 від 24.11.1999р. та заборони відповідачеві здійснювати дії, спрямовані на відчуження, передачу в оренду або знищення вказаного майна, яке знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.03.2008р. (головуючий Мазур Л.М., судді Агрикова О.В., Жук Г.А.) ухвала суду скасована.
Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як зазначив місцевий господарський суд, предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу установки по виробництву бітуму виробництва №3, детальний перелік якого наведено у додатку №1 до цього договору, укладеного 24.11.1999р. між сторонами.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
При цьому, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вирішення питання про наявність чи відсутність зазначених обставин є прерогативою господарського суду першої інстанції, який досліджує ці обставини в повному об'ємі.
Вживаючи заходи до забезпечення позову в даній справі, суд першої інстанції зазначав, що існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, зокрема, відповідач по даній справі може вчинити дії, які призведуть до знищення, пошкодження або відчуження будь-якої складової комплексу установки виробництва бітуму виробництва №3, яке є предметом оспорюваного договору, що призведе до неможливості здійснення даним комплексом технологічного циклу виробництва бітумів і, тим самим, невіляє функцію судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, а тому посилання суду апеляційної інстанції на відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову та, відповідно, необґрунтованість ухвали суду першої інстанції є безпідставними.
За таких обставин постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.03.2008р. підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Полтавської області від 28.12.2007р. підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.03.2008р. у справі №20/391 скасувати, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.12.2007р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Волік І.М.