01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
26.05.08 р. № 14-01/4894
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Тарасенко К. В.
Міщенко П. К.
секретар судового засідання Лисунь Г.Д.,
В судове засідання з'явились представники сторін
від скаржника:
Роздольський І.О. -дов. №2/7848 від 05.12.2007р., представник;
від кредитора
(комітету кредиторів):
від боржника:
не з'явився
не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.02.2008 року
по справі №14-01/4894 (суддя -Хабазня Ю.А.)
за заявою Державна податкова інспекція у Жашківському районі
до Приватного сільськогосподарського підприємства «Павлівка»
про визнання банкрутом,
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.10.2006р. порушено провадження у справі про банкрутство (т.1 а.с.1).
Постановою Господарського суду Черкаської області від 19.02.2007р. Приватне сільськогосподарське підприємство «Павлівка» визнано банкрутом (т.2 а.с.21).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.02.2008р. по справі №14-01/4894 розглянуто заяви про визнання вимог кредиторів, затверджено реєстр вимог кредиторів та призначено проведення зборів кредиторів. Зокрема зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання його конкурсним кредитором боржника (т.3 а.с. 23-24).
Не погоджуючись із наведеним рішенням, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в цій частині ухвалу господарського суду Черкаської області від 26.02.2008р. по справі №14-01/4894 та прийняти рішення про визнання грошової вимоги Держкомрезерву до боржника на суму 17274,55грн. та внести її до третьої черги реєстру вимог кредиторів
В судовому засіданні 26.05.2008р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги.
ДПІ у Жашківському районі надіслала телеграму (вх.№1-10/185 від 26.05.2008р.), в якій просить справу розглядати без участі її представника.
Представник боржника в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштових відправлень, наявних в матеріалах справи, його нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить із наступних обставин.
Приватне сільськогосподарське підприємство «Павлівка» зареєстровано Жашківською районною державною адміністрацією 15.09.2003 року за № 79 (т.1 а.с.12)
29.09.2006 року до господарського суду Черкаської області надійшла заява ДПІ у Жашківському районі Черкаської області про порушення справи про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства «Павлівка» (т.1 а.с. 2-4).
22.01.2007 року Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до суду з заявою про визнання його конкурсним кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 17274,55 грн. (т.1 а.с. 203-210).
Зазначена заява обґрунтована тим, що Держкомрезервом України, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 №1953, були відпущені з державного резерву нафтопродукти до ПСП «Павлівка». Боржник зобов'язався поставити на суму вартості отриманих нафтопродуктів сільгосппродукцію, але зазначене зобов'язання не виконав. На думку скаржника, правовідносини між ним та ПСП «Павлівка» виникли із факту передачі товарів підприємству, наявність у боржника безумовного грошового зобов'язання перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву підтверджується нарядом на відпуск матеріальних цінностей, актом звірки проведення розрахунків.
Апеляційну скаргу скаржник обґрунтовує посиланням на ті ж самі підстави та посилається як на наявні у справі так і на додатково надані документи.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду має бути залишена без змін, виходячи із наступного.
Абзац 6 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-ХІІ від 14.05.1992р. (далі -Закон України №2343-ХІІ) встановлює, що кредитором у справі про банкрутство є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ст. 14 Закону України №2343-ХІІ, конкурсні кредитори одночасно зі заявою щодо грошових вимог до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.
Отже, грошові вимоги конкурсних кредиторів, до числа яких відносить себе Держкомрезерв України, мають бути підтверджені відповідними доказами.
Апеляційний господарський суд вважає що висновок місцевого суду про необґрунтованість заяви Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання його кредитором боржника, відповідає діючому законодавству з огляду на наступне.
Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказуваннями.
В обґрунтування заяви про визнання кредитором, Державний комітет України з державного матеріального резерву зокрема посилається, на зобов'язання боржника поставити йому сільгосппродукцію на суму вартості отриманих з державного резерву нафтопродуктів (т.1 а.с.203-205).
У зазначеній заяві (вх.1097 від 22.01.2007р.) відсутні посилання на первинні облікові (товарні та бухгалтерські) на підтвердження факту передачі матеріальних цінностей боржнику, копій зазначених документів до заяви не додано.
На підтвердження виникнення безспірних зобов'язань боржника перед скаржником надано копії: акту звірки проведення розрахунків, складеного станом на 01.12.1999р (т.1 а.с.207) та витягу з наряду на відпуск матеріальних цінностей (т.1 а.с.208). Слід зазначити що вказані документи не є первинними документами про передачу матеріальних цінностей і самі по собі не можуть підтверджувати факт одержання боржником визначених майнових цінностей та виникнення у нього відповідних зобов'язань.
Виходячи із змісту абз.8 ст.1, ч.3 ст.2, ст.11 Закону України №2343-ХІІ, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Надані скаржником документи не є доказами, якими, відповідно до наведеного положення Закону України №2343-ХІІ, має підтверджуватися наявність безспірної вимоги.
Таким чином, вимоги заявника про наявність заборгованості у заявленій сумі, відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, скаржником не доведені.
Під час апеляційного провадження скаржником на підтвердження існуючого зобов'язання боржника додатково надано копію договору №ЮР-23-87-99 та копії додатку до даного договору, які не надавалися суду першої інстанції та не слугували підставою для обґрунтування наявності кредиторської вимоги.
Із змісту договору про взаємні поставки №ЮР-23-87-99 від 01.02.1999р., який укладений між Державним комітетом України з державного матеріального резерву, Черкаською обласною державною адміністрацію, КСП «Павлівка» та ВАТ «Жашківський елеватор» вбачається що внаслідок його укладання відповідні права та зобов'язання виникали у всіх чотирьох сторін договору.
Отже, встановлення факту невиконання взятих зобов'язань певною стороною зазначеного договору вимагає дослідження дій всіх учасників цих правовідносин, що за загальним правилом, вирішується у позовному провадженні та підтверджується відповідним судовим рішенням.
За відсутності рішення суду щодо стягнення коштів з боржника, інших документів, визначених ч.3 ст.2, ст.11 Закону України №2343-ХІІ, лише факт настання передбаченого договором №ЮР-23-87-99 строку поставки сільськогосподарської продукції -01.10.1999р. (п.4.2 договору), не є тією обставиною, з якою Закон пов'язує наявність безспірних вимог кредитора.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Під час апеляційного провадження представник Державного комітету України з державного матеріального резерву не обґрунтував підстав ненадання копії договору №ЮР-23-87-99 з додатку до нього під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Ухвалами місцевого суду від 04.10.2007р. (т.2 а.с.201), 01.11.2007р. (т.2 а.с.259), 29.01.2008р.(т.3 а.с.18) у скаржника витребовувалися докази на підтвердження заявлених вимог. Вимоги даних ухвал скаржник не виконав.
Закон України «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу» №2237-ІІІ від 18.01.2001р. (далі -Закон України №2237-ІІІ), та Постанова Кабінету Міністрів України №1953 від 10.12.1998р., на які посилається Державний комітет України з державного матеріального резерву в апеляційній скарзі, не можуть слугувати підставами для її задоволення.
Закон №2237-ІІІ зокрема передбачає порядок реструктуризації заборгованості за бюджетними позичками, в тому числі за отримання матеріально-технічних ресурсів, але зазначений Закон не звільняє скаржника від обов'язку довести наявність у боржника безспірного грошового зобов'язання перед Держкомрезервом України.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що підстави для скасування ухвали господарського суду Черкаської області від 26.02.2008 року у справі №14-01/4894 відсутні.
Керуючись ст.ст.4-1, 99, 101-106 ГПК України, ст.ст.1, 14, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 26.02.2008 року у справі №14-01/4894 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву - без задоволення.
2. Справу №14-01/4894 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Тарасенко К. В.
Міщенко П. К.
Дата відправки 05.06.08