01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.05.2008 № 37/639
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Месеренко Л.С. - довіреність № 08-30 від 02.01.2008 р. від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2008
у справі № 37/639
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Західенерго"
до Державного підприємства "Вугілля України"
про стягнення 63650,35 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2008 р. в справі №37/639 позов Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” (далі - ВАТ “Західенерго”, позивач) до Державного підприємства “Вугілля Україна” (далі - ДП “Вугілля України”, відповідач) про стягнення 63 650,35 грн. задоволений в повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства “Вугілля України” на користь Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” 63 650,35 грн. завданих збитків, 635,50 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове, яким в позові відмовити. Свої вимоги ДП “Вугілля України” обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовані всі обставини справи, а саме:
? керувався при винесенні рішення ст. 623 ЦК України та п. 1 ст. 224 ГК України, хоча позивач не довів оплату транспортних витрат;
? не взяв до уваги, що позивачем не було повідомлено відповідача про проведення опробовування якості вугілля і не було викликано для присутності при проведенні даної процедури його представника.
? не взяв до уваги того факту, що посвідчення якості отриманого вугілля було проведено у присутності Танасової Л.Н., повноваження якої на представництво інтересів відповідача не були підтвердженні належним чином.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вимоги відповідача не визнав, зазначивши, що твердження викладені в скарзі є необґрунтованими і безпідставними, оскільки відповідач телеграмою був повідомлений про проведення перевірки якості отриманого вугілля, однак ніякої відповіді на це надано не було.
Ухвалою від 15.04.2008 р. апеляційна скарга прийнята до провадження і призначена до розгляду на 13.05.2008 р.
В судове засідання 13.05.2008 р. з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, що підтверджується підписом та штампом на поштовому зворотному повідомленні, в зв'язку з чим колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.
01.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством “Західенерго” (покупець) та Державним підприємством “Вугілля України”(постачальник) було укладено договір поставки № 9 02/1 П (далі - договір), відповідного до умов якого (п. п. 1.1, 1.2) постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором.
Відповідно до п. 2.1 договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP залізнична станція призначення, згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс” в редакції 2000 р. за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору. Мінімальна норма відвантаження - чотири напіввагони.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони відповідно до їх вантажопідйомності.
Пунктами 4.1, 4.4, 4.9 договору сторони погодили порядок приймання вугілля по кількості і якості. Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П6 та № П7 від 25.04.1966 р., з подальшими змінами і доповненнями, ДСТУ 1137-64 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Правила приймання по якості”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань”, ГТР 34.09.110-2003 р. “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” та/або іншими нормативними актами України, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору. Приймання партії вугілля за якістю у покупця здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажовідправника. Якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше верхнього значення, допустимої похибки випробування, вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов'язаний викликати вантажовідправника та постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника вантажовідправника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією вантажовідправника.
На виконання умов договору 30 травня 2007 р. Центральною збагаченою фабрикою “Октябрська” (далі - вантажовідправник) на адресу Бурштинської ТЕС за залізничними накладними №№ 49405637 (вагони №№ 64201668, 65698854, 66764101, 65350555, 65300378, 65098600, 67167627, 67866806, 67376640), 35979541 (вагон № 66376922), надійшло вугілля марки ГСШ.
При прийманні спірного вугілля позивачем встановлений факт поставки вугілля невідповідної якості, про що позивач повідомив відповідача та вантажовідправника телеграмами № 597 від 31.05.2007 року та № 598 від 01.06.2007 року.
При прийманні вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС в поставленій партії вугілля виявлено шлам, що підтверджується актом спільного опробування палива від 31.05.2007 року складений та підписаний представниками ДП “Вуглехімічна лабораторія” ТОВ Підприємство енергетичного призначення “Горенерго”, представником вантажоодержувача та постачальника. Представник вантажовідправника за довіреністю № 1034 від 29.05.2007 р. від підписання акту спільного опробування палива від 31.05.2007 р. відмовився.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач здійснив пошарове завантаження вугілля, крім того, при прийманні вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає вимогам пункту 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2007 р., оскільки фактичний вміст золи у поставленому вугіллі становив 44,2% та 65,2% проти 25% гранично допустимого вмісту золи для збагаченого вугілля, що підтверджується актами приймання вугілля №№ 3707 від 01.06.2007 р. та 3719 від 02.06.2007 р. підписаний представниками вантажоодержувача, представником ДП “Вуглехімічна лабораторія” ТОВ Підприємство енергетичного призначення “Горенерго” та постачальника.
У зв'язку з надходженням на Бурштинську ТЕС вугілля з домішками продукції інших класів чи сортів (шламу), вугілля загальною масою 672000,00 кг. було повернуто вантажовідправнику 05.06.2007 року в залізничних вагонах №№ 64201668, 65698854, 66764101, 65350555, 65300378, 65098600, 67167627, 67866806, 67376640, 66376922, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36087014, 36087015 від 05.06.2007 року, виданою залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.
Поставкою вугілля з домішками продукції інших класів чи сортів, позивачу було завдано збитки на загальну суму 63 650,35 грн., зокрема сплатою залізниці:
? провізної плати з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Родинська Донецької залізниці в сумі 39860,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 47832,00 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36087014 та 36087015 від 05.06.2007 року від 05.06.2007 та переліком № 41 від 06.06.2007 року виданими залізницею;
? плати за користування вагонами за час простою вагонів на території Бурштинської ТЕС в сумі 12804,50 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 15365,40 грн., що підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 1081/1064 від 05.06.2007 р. та переліком № 40 від 05.06.2007 року, виданими залізницею;
? плати за оформлення документів на відправлення вантажу в сумі 377,46 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 452,95 грн., що підтверджується накопичувальною карткою для додаткових зборів № 317 та переліком № 40 від 05.06.2007 року виданими залізницею.
Таким чином, позивач вважає, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач зазнав збитки в розмірі 63 650,35 грн.
Відповідач в свою чергу стверджує, що позивач не викликав представника постачальника для проведення спільного опробування вугілля, в результаті чого ДП “Вугілля України” було позбавлено можливості прибути для спільного відбору проб, та переконатися, що якість відвантаженого вугілля не відповідає умовам договору поставки. Тобто, виклик позивача не містить передбачених договором та Інструкцією П-7 умов, а саме:
? найменування продукції, дата та номер рахунку-фактури або номер транспортного документу, якщо на момент виклику рахунок не отриманий;
? основні недоліки виявлені в продукції;
? час, на який зазначене приймання продукції по якості або комплектності (в межах встановленого для приймання строку);
? кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.
Відповідач стверджує, що такого виклику не отримував, в результаті чого був позбавлений можливості прибути для спільного відбору проб, та переконатися, що якість відвантаженого вугілля не відповідає умовам договору поставки. Телеграма, додана до претензії по своїй суті викликом не є, оскільки і ній констатується факт повернення вагонів з вугілля, що не відповідає вимогам п. 16 Інструкції П-7.
Колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі в зв'язку з наступним.
Внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Судом встановлено, що відповідач здійснив пошарове завантаження вугілля, що є грубим порушенням умов пунктів 2.2. та 4.1. договору та пунктів 15, 16 ГОСТ 1137-64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы й брикеты. Правила приемки по качеству”, що відвантажене паливо повинно відповідати марці, класу і іншими показниками, встановленими державними стандартами, технічними умовами і тимчасовими нормами. Змішування окремих марок і класів палива, передбачених стандартами, технічними умовами або тимчасовими нормами, в процесі виробництва, зберігання і завантаження не допускається.
Пунктом 1 статті 918 Цивільного кодексу України встановлено, що завантаження вантажу здійснюється у порядку, встановленому договором, із додержанням правил встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими норматино-правовими актами, що видаються відповідно до них.
В збірнику № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України встановлено, що вантажі повинні розміщуватись і кріпитись у вагонах, перевезені рівномірно по всіх теліжках, згідно умов підпункту 4.3. пункту 4 глави № 1 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України.
Однак, постачальник не забезпечив виконання вантажовідправниками умов договору та вимог підпункту 4.3. пункту 4 глави № 1 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України щодо рівномірного розміщення вантажу в вагоні.
Частиною 1 статті 672 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі - продажу, покупець має право відмовитись від його прийняття та оплати.
Частинами 2, 3 статті 690 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитись ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право повернути його продавцеві. Витрати покупця у зв'язку із зберіганням неприйнятого товару та його поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом визначено, що твердження відповідача є необґрунтованим та безпідставним, оскільки абзацом 2 пункту 16 Інструкції передбачено, що при виявлені невідповідності якості поставленої продукції “одержувач зобов'язаний викликати для участі в прийманні продукції і оформлення двохстороннього акту представника іногороднього виробника (відправника)...”.
Відповідно до цього пункту та умови п. 4.9. договору позивач телеграмами № 597 від 31.05.2007 року та № 598 від 01.06.2007 року повідомив виробника-відправника ЦЗФ “Октябрська” та постачальника ДП “Вугілля України” про поступлення на Бурштинську ТЕС вугілля неналежної якості. Крім того, приймання вугілля на Бурштинську ТЕС здійснювалось за участю представника вантажовідправника та постачальника Танасової Л.Н., яка діяла на підставі довіреності № 1772/10 від 29.05.2007 р.
Довіреністю від 28.04.2007 року ДП “Вугілля України” уповноважило ДП “Шахтоуправління Південнодонбаське № 1”проводити від імені довірителя звіряння якості і кількості вугілля, брати участь у зважуванні вугілля у вагонах, проводити сумісне опробування вугілля, поставленого на теплові електричні станції ВАТ “Західенерго” в рахунок договору та підписувати у зв'язку з цим відповідні акти. Зазначена довіреність ДП “Вугілля України” видана з правом передоручення. В свою чергу, ДП “Шахтоуправління Південноонбаське № 1”довіреністю № 1772/10 від 29.05.2007 р., уповноважило Танасову Л.Н. приймати участь в спільному опробуванні вугільної продукції, поставленої за договором на Бурштинську ТЕС .
Судом встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про надходження на адресу позивача неякісного вугілля, та не був позбавлений можливості направити свого представника для проведення спільного опробування неякісного вугілля.
Згідно пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, які затвердженні наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, отримані гроші ТехПД заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги. Списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Позивачем на підтвердження плати за користування вагонами за час простою, провізної плати та плати за оформлення документів у розмірі 63650,35 грн. до матеріалів справи долучені відомості плати за користування вагонами, накопичувальні картки, а також довідки видані станцією Бурштин Львівської залізниці.
Відповідно до пункту 6.4 договору, за постачання вугілля пошарового завантаження в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця, зв'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).
Крім того, сторони також погодили, що всі спори та суперечності, які можуть виникнути в зв'язку з виконанням договору поставки, повинні розв'язуватись в досудовому порядку (шляхом переговорів, розгляду та задоволення претензій, тощо) згідно чинного законодавства. Якщо досудове врегулювання спору не призвело до розв'язання суперечностей, сторона, яка вважає себе потерпілою, має права звернутись до господарського суду за місцем знаходження відповідача у порядку, встановленому законодавством.
З метою досудового врегулювання господарських відносин, позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія на загальну суму 63560,35 грн. з вимогою в семиденний строк відшкодувати завдані збитки. Претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.
Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
Отже судом встановлено, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку за договором щодо завантаження вугілля однорідної якості по всій глибині вагону відповідно до вантажопідйомності поданих вагонів, а також поставки вугілля позивачу без додержання Правил розміщення вантажу у вагонах, позивач зазнав збитки в розмірі 63 650,35 грн.
Твердження відповідача стосовно того, що судом першої інстанції неправомірно застосовано ст. 623 ЦК України та п. 1 ст. 224 ГК України, оскільки позивач не довів факт оплати ним транспортних виплат апеляційним судом не приймається. Відповідно до договору № 66-05 від 30.05.2005 укладеного між позивачем та Львівською державною залізницею (надалі-Залізниця), технологічні центри з оброблення перевізних документів (ТехПД) здійснюють безготівкові розрахунки з позивачем за перевезення та надані залізницею послуги. Згідно з пунктами 2.5 та 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 664 у порядку передоплати позивач перераховує на рахунок ТехПД кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Отримані гроші ТехПД заносить на особовий рахунок платника, тобто позивача і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснення перевезення і надані послуги. Списування грошей з рахунку залізниця проводить на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами. В позовній заяві позивач надав докази сплати спірної суми, а саме перевізні документи: квитанцій про приймання вантажу, відомості за користування вагонами, накопичувальну карту, переліки ТехПД та довідку № 83 від 12.12.2007, яка видана станцією Бурштин Львівської залізниці.
Необґрунтованим є також твердження ДП “Вугілля України” стосовно того, що його не було повідомлено про проведення спільного опробовування, оскільки, відповідно до абзацу другого пункту 16 Інструкції та умови пункту 4.9. Договору позивач телеграмами №№ 597 від 31.05.2007 р. та 598 від 01.06.2007 р. повідомив відповідача (Постачальника) та Вантажовідправника ЦЗФ “Октябрська” про поступлення на Бурштинську ТЕС вугілля неналежної якості, про що свідчить печатка відділення “Телекомсервісу”.
Відповідач після отримання виклику-телеграм, відповідно до абзацу другого пункту 19 Інструкції повинен був повідомити телеграмою чи факсограмою про те, чи буде направлений представник для участі в прийманні продукції по якості. Отже, відповідач не дав відповіді на телеграми позивача, отже такими діями надав право позивачу здійснювати приймання вугільної продукції без його участі. Крім того представники Вантажовідправника були присутні при спільному відборі проб вугілля.
В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що представник Вантажовідправника за довіреністю № 1034 від 29.05.2007 не мала права підписувати документи про приймання вугілля
З таким висновком відповідача суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних причин.
Стаття 241 Цивільного кодексу України вказує, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать прийняття його до виконання.
Отже, відповідач прийняв неякісне вугілля назад і не заперечував проти його прийняття, тим самим погодився про неналежне виконання свого зобов'язання по поставці вугілля. Крім того відповідач не скористався пунктом 4.14 Договору про те, що позивач зберігає контрольні проби не більше двох місяців з дати їх відбору.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не було надано суду першої інстанції належних доказів на спростування викладеного в позові, тому враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Вугілля Україна” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2008 р. по справі № 37/639 - без змін.
Справу № 37/639 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського Суду України.
Головуючий суддя
Судді
14.05.08 (відправлено)