05.06.08р.
Справа № 35/52-08
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя
до Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал",
м. Дніпропетровськ
про стягнення 1107156,80 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
від позивача - Верещагіна К.А. , пров.юрисконсульт, дов. №10/1338-337від 01.02.2008 р.
від відповідача -Христова Т.О., представник, дов№19/28-06 від 05.10.2007 р.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 27 травня до 05 червня 2008р.
Позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з Відповідача борг за надані послуги з водовідведення -1 107 156,80 грн, посилаючись на невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором № 7-кс/01 від 02.01.2001 р. Просить вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, що є на його розрахункових рахунках, посилаючись на те, що відповідач тривалий час не сплачує борги, чим наносить значну шкоду позивачу.
Вказує, що не пропустив строк позовної давності для стягнення цього боргу, що виник з листопада 2001р. по грудень 2002р., оскільки Відповідач здійснив дії, що підтверджують переривання строку позовної давності, а саме визнав борг шляхом підписання акту звіряння розрахунків від 15.08.2005р. Посилається також на те, що між сторонами була укладена угода №1 від 02.09.2003р. про залік однорідних зустрічних позовних вимог, згідно якої вказана заборгованість була погашена. Але ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2005р. у справі №5/5/466 (01), яка залишена в силі апеляційною та касаційними інстанціями, було визнано недійсною цю угоду. Вважає, що вказане також є підставою для переривання строку позовної давності, перебіг якого починається заново з часу прийняття Постанови Вищого господарського суду України від 20.12.2005р.
27.05.2008р. від позивача надійшли додаткові обґрунтування позовних вимог, в яких він вказує, що фактично дана заборгованість склалася з грудня 2001р. по грудень 2002р., та відсутні судові рішення щодо її стягнення. Щодо угоди про залік однорідних зустрічних вимог, що була направлена відповідачу листом від 07.09.2007р. вказує, що вона охопила всю заборгованість станом на 01.09.2007р. - 4 520 186,55 грн, куди ввійшла і спірна заборгованість 1 107 156,80 грн. Зазначає, що вказана угода не тільки поновила строк позовної давності, але й засвідчила борг відповідача за договором № 7-кс/01 від 02.01.2001 р. в сумі 1 107 156,80 грн.
Представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважає, що Позивач не довів належними доказами сам факт надання послуг з водовідведення та пропустив строк позовної давності для стягнення цього боргу, про застосування якого надав заяву. Вказує, що заборгованість за листопад 2001р. вже була стягнена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2002р. №5/281. Крім того, вказує, що із позовної заяви слідує, що Позивач направив на його адресу заяву про залік однорідних зустрічних вимог та зобов'язання зі сплати цього боргу є припиненими.
В додаткових поясненнях від 27.05.2008р. вказує, що відносно нього порушено справу про банкрутство №Б15/33/06, вимоги позивача є конкурсними, та в зв'язку з цим заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи про банкрутство.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Між Відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго" - Виконавець (надалі позивач) та Виробничим управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська, правонаступником якого являється Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал", - Абонент (надалі відповідач) було укладено договір №7-кс/01 від 02.01.2001р. на приймання та очистку господарсько-побутових стоків строком дії на один рік, та який відповідно до п. 8.1. договору продовжує свою дію на наступний період за відсутності заперечень сторін. Доказів розірвання договору в спірний період суду не надано.
Згідно вказаного договору позивач зобов'язаний був приймати побутові стоки та очищувати їх у визначених в п. 1.1. договору обсягах, а відповідач -сплачувати за надані послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору кількість стічної води визначається по кількості води, що поступає із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання та визначається відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.
В п. 4.1. договору сторони визначили вартість послуг, що надаються, - 0,37 грн за 1 куб. м.
Відповідач надавав позивачу перелік абонентів та кількість води, що ними споживається, позивач розраховував кількість стоків, про що складав щомісячні довідки.
За спірний період з грудня 2001р. по грудень 2002р. включно позивач надав відповідачу спірні послуги на загальну суму 1 107 156,80 грн, про що направив відповідачу рахунки на оплату №4195 від 19.12.2001р., №4196 від 19.12.2001р., №2154 від22.01.2002р., №2155 від 22.01.2002р,. №2390 від 26.02.2002р., №2391 від 26.02.2002р., №2624 від 18.03.2002р., №2625 від 18.03.2002р., №2860 від 16.04.2002р., №2861 від 16.04.2002р., №3108 від 21.05.2002р., №3109 від 21.05.2002р., №3362 від 19.06.2002р., №3363 від 19.06.2002р., №3641 від 19.07.2002р., №3642 від 19.07.2002р., №3892 від 20.08.2002р., №3893 від 20.08.2002р., №4159 від 16.09.2002р., №4160 від 16.09.2002р., №4419 від 09.10.2002р., №4730 від 19.11.2002р., №5730 від 19.12.2002р., №129 від 21.01.2003р., №130 від 21.01.2003р.
Як вбачається з рахунків №4195 від 19.12.2001р., №4196 від 19.12.2001р. вони видані на оплату послуг, що надані в грудні 2001р., тобто спірний період є з грудня 2001р. по грудень 2002р. включно. Отже, заперечення відповідача щодо вирішення спору про стягнення заборгованості за листопад 2001р., не впливають на спірну заборгованість.
Відповідно до п. 4.3. договору оплата за надані послуги здійснюється авансом в розмірі 50% не пізніше 15 числа поточного місяця та остаточний розрахунок проводиться на протязі 3-х днів з часу отримання рахунків.
05.09.2003р. сторонами була укладена угода про залік зустрічних однорідних вимог, згідно якої було здійснено зарахування спірного боргу.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2005р. у справі №5/5/466 (01), яка залишена в силі апеляційною та касаційними інстанціями, було визнано цю угоду недійсною, тобто вказана угода не створила жодних правових наслідків, в тому числі її неможна вважати і підтвердженням визнання відповідачем свого боргу.
Інших доказів сплати спірної заборгованості відповідачем не надано. Таким чином, заборгованість за надані з грудня 2001р. по грудень 2002р. включно послуги становить 1 107 156,80 грн.
Угода від 01.09.2007р. про залік зустрічних однорідних вимог не може бути підставою припинення спірних зобов'язань, оскільки не підписана зі сторони відповідача, та відповідно до ч. 5 ст. 203 Господарського кодексу України зарахування зустрічних позовних вимог не допускається, якщо минув строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною.
В силу ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України позивач вправі вимагати захисту свого порушеного права обраним ним способом.
Разом з тим, законом встановлений строк (позовна давність), в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За приписами ст. 223 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України). Виходячи з цього, до спірних правовідносин слід застосовувати загальний строк позовної давності три роки, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Про порушене право позивач довідався з моменту надання рахунків відповідачу, які відповідач не оплатив, тобто перебіг позовної давності почався відповідно з 23.12.2001р. по 25.01.2003р. та сплив відповідно з 23.12.2004р. по 25.01.2006р.
Позивач звернувся до суду з позовом 01.04.2008р., тобто з пропуском строку позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України). Відповідач заявив про застосування позовної давності в заяві від 13.05.2008р. (ар. спр. 63), що є підставою для відмови в позові.
Підстави переривання строку позовної давності встановлені в статті 264 Цивільного кодексу України, зокрема перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку та пред'явленням позову.
Визнання особою свого боргу або обов'язку повинно бути підтверджено доказами, з яких достовірно вбачається, що саме цей борг чи обов'язок визнає сторона. Як на одну із підстав переривання перебігу позовної давності позивач посилається на акт звіряння розрахунків від 15.05.2005р., з чим не погоджується відповідач. Вказаний акт зі сторони відповідача підписаний бухгалтером Шинкаренко М.Ю., а не керівником, повноваження вказаного бухгалтера на визнання боргу не підтверджені належними доказами. В тексті акту відсутні посилання на спірний договір, на спірний період, тощо, що давало би можливість зробити достовірний висновок, що в ньому йде мова саме про спірну заборгованість. Зазначене в акті сальдо на 01.01.2003р. зі сторони позивача в розмірі 2 317 921,39 грн, з яким не погодився відповідач (за його даними сальдо 1 957 837,88 грн) не може бути підтвердження визнання відповідачем саме цього боргу. Акт звіряння розрахунків від 03.09.2007р. не підписаний зі сторони відповідача. Після складання актів від 02.04.2003р. та від 14.08.2003р. сплинув термін позовної давності в три роки.
Посилання позивача на Постанову Вищого господарського суду України від 20.12.2005р. у справі №5/5/466 як на підставу переривання перебігу позовної давності, та з часу прийняття якої, на думку позивача, строк повинен обчислюватися заново не відповідає положенням ст. 264 Цивільного кодексу України, оскільки тільки пред'явлення позову щодо предмету спору може переривати перебіг позовної давності.
З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги позивача необґрунтовані та задоволенню не підлягають. В позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на позивача.
Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову судом відхиляється в зв'язку з відмовою в позові.
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом також відхиляється, оскільки провадження у справі про банкрутство знаходиться на стадії попереднього судового засідання, публікації щодо порушення цієї справи в установленому порядку не здійснювалося, заяви конкурсних кредиторів судом ще не приймаються.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 257, 264, 267 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
Л.П. Широбокова
Рішення підписано 06 червня 2008 р.