12 червня 2008 р.
№ 42/469
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кочерової Н.О.
суддів:
Самусенко С.С.
Черкащенка М.М.
розглянув
касаційну скаргу
акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на постанову
від 18.02.2008
Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 42/469 господарського суду м. Києва
за позовом
акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до
про
житлово-будівельного кооперативу "Зв'язківець-3"
стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 123614, 59 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Цурко Н.О. дов. від 18.12.07, Радзівіло Т.О. від 25.03.2008
від відповідача Яковенко С.В. дов. від 01.02.2008
В жовтні 2007 року акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Зв'язківець-3" про стягнення 86411,61 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 18292,71 грн. інфляційних, 13068,09 грн пені, 5841,96 грн. 3% річних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач не виконує свої зобов'язання згідно укладеного між сторонами договору № 1640333 на постачання теплової енергії у гарачій воді від 01.01.2000, в результаті чого в нього утворилась заборгованість за використану теплову енергію в сумі 86411,61 грн. за період з 01.10.2004 по 01.09.2007.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.2007 (суддя Паламар П.І.) провадження у справі в частині вимог про стягнення 10115,76 грн. боргу припинено. В іншій частині позов акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задоволено частково. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу "Зв'язківець-3" 2142,07 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 684,09 грн. 3% річних з простроченої суми, 1530,27 грн. пені та 164,48 грн. судових витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2008 (судді: Корсак В.А. -головуючий, Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що частина коштів в погашення заборгованості за теплопостачання була перерахована на виконання протоколів-погоджень розрахунків від 23.11.2005 підприємств, установ та організацій, які приймають участь в розрахунку згідно ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та постанови Кабінету Міністрів № 664 від 29.07.2005, а частина -сплачена відповідачем на користь позивача після відкриття провадження у справі.
В касаційній скарзі акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" просить скасувати рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду і прийняти нове рішення яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, згідно ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2000 сторони уклали договір № 1640333 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач зобов'язаний постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарачої води для потреб опалення та вентиляції, а відповідач -щомісячно до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до розрахунків сторін, наявних в матеріалах справи, протягом періоду з 01.10.2004 по 01.09.2007 вартість спожитої теплової енергії становила 602567,01 грн., з яких відповідачем сплачено 519582,04 грн.
Частина коштів в сумі 72869,21 грн. була перерахована Управлінням Державного казначейства в м.Києві на рахунок позивача на виконання протоколів-погоджень розрахунків від 23.11.2005 підприємств, установ, організацій, які приймають участь в розрахунку згідно ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 664 від 29.07.2005.
Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що платіж в указаному розмірі був здійснений за заборговану теплову енергію, яка існувала на 01.09.2005. Проте, з такими висновками суду не можна погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до Порядку проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2005 № 664, встановлено, що погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян України, вкладеними до 02.01.1992 здійснюється за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом погашення заборгованості таких громадян за спожиті електричну та теплову енергію, природний газ, тверде паливо, з послуг водопостачання та водовідведення, плати за користування житлом, що утворилася станом на 01.09.2004.
З наявного в матеріалах справи платіжного доручення (а.с. 146) вбачається, що перерахування суми в розмірі 72869,21 грн. Управлінням Державного казначейства у м. Києві здійснено згідно ст.36 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", постанови Кабінету Міністрів України № 124 від 09.02.2006 та згідно зведеного протоколу-погодження № 23 від 06.12.2005.
Проте, вказаний протокол-погодження в матеріалах справи відсутній. Натомість, у справі містяться протоколи-погодження розрахунків б/н, б/д (а.с. 249) та № 212 від 23.11.2005 (а.с. 250).
Статтею 36 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України забезпечити завершення розрахунків з погашення зобов'язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперів колишнього СРСР, які здійснюються за рахунок відповідної субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам шляхом погашення заборгованості таких громадян, що утворилася станом на 01.09.2004 року, за спожиті електричну та теплову енергію, природний газ, тверде паливо, послуги водопостачання та водовідведення, квартирну плату, розпочаті у 2005 році згідно із ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"
Отже, виділення державою субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості громадян здійснюється тільки за заборгованість за спожиті електричну та теплову енергію, природний газ, тверде паливо, послуги водопостачання та водовідведення, квартирну плату, яка утворилась станом на 01.09.2004. Іншого періоду для таких розрахунків не передбачено.
Зазначено суди попередніх інстанцій не врахували.
Отже, приймаючи рішення по даній справі суди обох інстанцій порушили вимоги ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи викладене, постановлені судові рішення неможна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.
Постанову від 18.02.2008 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 18.12.2007 господарського суду м. Києва у справі № 42/469 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді С.Самусенко
М.Черкащенко