03 червня 2008 р.
№ 39/24
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, м. Кіровоград,
на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2007
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2008
зі справи № 39/24
за позовом державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу (далі -Завод)
до багатогалузевого приватного підприємства "Пиво-безалкогольний комбінат "Такт" (далі -ПБК "Такт"), с. Олександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області,
Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі -Департамент), м. Київ,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛС" (далі -ТОВ "ВАЛС"), м. Дніпропетровськ,
про дострокове припинення дії свідоцтва України № 40781 на знак для товарів і послуг частково,
за участю представників:
Заводу -не з'явився,
ПБК "Такт" -Назаренка С.А.,
Департаменту -Саламова О.В.,
ТОВ "ВАЛС" -не з'явився,
Завод звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про дострокове (внаслідок невикористання) припинення дії свідоцтва України № 40781 на знак для товарів і послуг "ТАК" у частині товарів і послуг 33 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі -МКТП) та про зобов'язання Департаменту опублікувати відповідні відомості в офіційному бюлетені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2007 (суддя Гумега О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2008 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. -головуючий, судді Тищенко А.І., Верховець А.А.), у задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано укладенням ПБК "Такт" і ТОВ "ВАЛС" ліцензійного договору на використання спірного знака та використанням ПБК "Такт" цього знака в листуванні (діловій документації).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Завод просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про повне задоволення позову.
ПБК "Такт" подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до вимог статті 1114 Господарського процесуального кодексу (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників ПБК "Такт" і Департаменту, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями в справі встановлено, що:
- ПБК "Такт" є власником свідоцтва України від 15.06.2004 № 40781 на знак для товарів і послуг "Так" за 29, 32, 33 класами МКТП;
- 09.04.2007 ПБК "Такт" (ліцензіар) і ТОВ "ВАЛС" (ліцензіат) укладено ліцензійний договір (далі -Договір), відповідно до пунктів 1.2, 1.4 якого ліцензіар, який володіє правом власності на зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) "ТАК", за плату надав ліцензіату дозвіл (невиключну ліцензію) на використання цієї торговельної марки при виробництві та/або розповсюдженні товарів, що визначені у пункті 1.6 Договору;
- пунктом 1.6 Договору визначено, що невиключна ліцензія надається ліцензіатові для використання при виробництві та/або розповсюдженні ним товарів, зазначених у свідоцтві України № 40781 за 33 класом МКТП;
- відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Договору він вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками, а діє до 09.05.2008;
- укладенню Договору передувало листування в 2005 році з використанням оспорюваної торговельної марки;
- позивачем не подано доказів визнання Договору недійсним або доказів розірвання Договору.
Причиною виникнення спору є питання щодо наявності правових підстав для дострокового припинення дії свідоцтва України № 40781.
За приписами пункту 4 статті 18 Закону України від 15.12.1993 № 3689-ХІІ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі -Закон № 3689) якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема, є: обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством; можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва. Для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.
Відповідно до статті 1 Закону № 3689 знак -це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Згідно з пунктом 4 статті 16 Закону № 3689 використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
Статтею 17 цього Закону встановлено, що власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.
Отже, аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що, виходячи з правової сутності знака для товарів і послуг, умовою належного його використання є використання власником зареєстрованого знака саме щодо зазначених у свідоцтві товарів і послуг.
Водночас згідно з пунктом 4 статті 18 Закону № 3689 підставами для відмови в достроковому припиненні дії свідоцтва (повністю або щодо частини зазначених у ньому товарів чи послуг) є: фактична наявність на ринку України спірних товарів і послуг; невикористання зареєстрованої торговельної марки менше визначеного законом трирічного строку; наявність поважних причин такого невикористання.
З огляду на наведене для правильного вирішення даного судового спору істотне значення мають фактичні обставини, пов'язані як з існуванням на ринку України кожного з товарів 33 класу МКТП, зазначених у свідоцтві України № 40781, так й з використанням цих товарів ПБК "Такт" (безпосередньо або під його контролем).
Проте ні місцевим господарським судом, ані судом апеляційної інстанції не було встановлено наявності чи відсутності на ринку України товарів 33 класу, зазначених у свідоцтві України № 40781, щодо яких мала використовуватися спірна торговельна марка "ТАК", а саме: алкогольні напої (крім пива); бренді; вина; ганусова горілка (настоянка); горілка; горілка вишнева; джин (ялівцева горілка); лікери; м'ятні настоянки; напої алкогольні перегінні; напої, що містять фрукти алкогольні; спиртні напої (а.с. 13).
Між тим у разі відсутності зазначених товарів (повністю або деяких з них) з'ясуванню і дослідженню підлягали й строки та причини цього.
Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2008 зі справи № 39/24 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов