донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.06.2008 р. справа №29/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Гези Т.Д.
суддів
Діброви Г.І. , Величко Н.Л.
за участю представників сторін:
від позивача:
21.05.2008р. -Шокуров Г.М. (по дов.)
04.06.2008р. не з'явився,
від відповідача:
Криворебенко В.Ф. (по дов.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Комунального підприємства "Горлівське трамвайно-тролейбусне управління" (ТТУ) м.Горлівка Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
14.03.2008 року
по справі
№29/11 (Гаврищук Т.Г.)
за позовом
Комунального підприємства "Горлівське трамвайно-тролейбусне управління" (ТТУ) м.Горлівка Донецької області
до
Малого приватного підприємства "Крокус" м.Горлівка Донецької області
про
стягнення 12976,90грн.
Позивач, Комунальне підприємство “Горлівське трамвайно-тролейбусне управління» м.Горлівка Донецької області (далі КП «Горлівське ТТУ»), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною вимогою до відповідача, Малого приватного підприємства “Крокус» м.Горлівка Донецької області (далі МПП «Крокус») про стягнення заборгованості в сумі 12976,90 грн., у тому числі 11861,82грн. за рахунком №149 від 07.09.2007р., 1003,87грн. залишок по рахунку №142 від 30.11.2006р., 111,21 грн. по рахунку №93/06 від 22.06.2007р.
Рішенням від 14 березня 2008року господарський суд Донецької області (суддя Гаврищук Т.Г.) у задоволені позовних вимог відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що позивач не довів виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати рахунків №142 від 30.11.2006р., №93/06 від 22.06.2007р., №149 від 07.09.2007р.
Не погодившись з прийнятим рішенням, КП «Горлівське ТТУ» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи. Заявник скарги посилається на те, що укладений між сторонами договір від 15.09.2005року не відповідає вимогам статті 180 Господарського кодексу України, оскільки не містить істотних умов договору і даний факт судом першої інстанції не розглянуто. Скаржник посилається на те, що факт надання автопослуг підтверджується дорожніми листами, у тому числі листом від 30.11.2006р., на підставі якого виставлений рахунок №142 від 30.11.2006р. на суму 4119грн.89коп. Доказом пред'явлення грошової вимоги відповідачу заявник скарги вважає поштову квитанцію про направлення копії позовної заяви. Факт наявності заборгованості підтверджується актом звірки розрахунків від 01.01.2007р. Також посилається на те, що суд першої інстанції не дає правової оцінки акту КРУ та Методики розрахунку вартості автопослуг.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду від 14.03.2008року без змін, а скаргу без задоволення. Вказує на те, що ціна у договорі визначалася за калькуляцією та рахунками, які пред'являлися відповідачу і зміна розміру оплати суперечила би ст.188 Господарського кодексу України і ст.632 Цивільного кодексу України, оскільки на момент пред'явлення рахунку №149 від 07.09.2007року на суму 11861,82грн. договір був виконаний, рахунок №142 від 30.11.2006р. на суму 4119,89грн. відповідачу не пред'являвся.
У судовому засіданні 21.05.2008р., представник КП «Горлівське ТТУ» висловився у підтримку своїх апеляційних вимог, а представник МПП «Крокус» проти доводів скарги заперечував (що зафіксовано звукозаписом судового засідання).
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між сторонами у справі, КП «Горлівське ТТУ» (позивач-перевізник) та МПП «Крокус» (відповідач-замовник) був укладений договір від 15.09.2005р. на надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів.
Згідно до п.4 договору розрахунки за надані автопослуги здійснюються відповідачем на підставі рахунку позивача протягом 3-х банківських днів. Підставою для виписки рахунку є дані дорожних листів, завірених печаткою відповідача.
Додатковою угодою від 03.04.2006р. до наведеного договору сторони доповнили розділ 4 пунктом 4.3 за яким вартість послуг підлягає коригуванню у випадку збільшення витрат на експлуатацію автобуса та збільшення заробітної плати робітників підприємства. При настанні вказаних обставин КП “Горлівське ТТУ» зобов'язується надати нову калькуляцію витрат на експлуатацію автобуса.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були складені та затверджені калькуляції розрахунку вартості експлуатації автобуса «Ікарус-250» (без диз.палива) від 15.09.2005р., якою визначена сума до оплати 172,29 грн., від 30.09.2005р. на суму 276,74 грн., на кошторисну вартість 1 години експлуатації від 14.04.2006 р. на 16,87 грн., від 04.05.2006 р. на суму 16,87 грн., за квітень 2006 р. на суму 26,14 грн., від 01.07.2006 р. на суму 26,14 грн., від 14.07.2006 р. на суму 23,44 грн., від 14.07.2006 р. на суму 32,70 грн., від 11.12.2006 р. на суму 53,84 грн.
Відповідно до ч.2,3 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтею 181 ч.8 Господарського кодексу України визначено, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі заявок відповідача позивачем надавались послуги по перевезенню автобусом «Ікарус-250», що засвідчується відповідними дорожніми листами та актами виконаних робіт від 28.04.2006р., 31.05.2006р., 30.06.2006р., 31.07.2006р., 31.08.2006р., 29.09.2006р., 31.10.2006р., 30.11.2006р. На оплату наданих за договором послуг позивачем були виставлені відповідачеві рахунки, які відповідачем оплачені.
Таким чином, сторони здійснили дії щодо надання автопослуг та їх оплату.
Предметом позовних вимог в даній справі є вимоги про стягнення заборгованості в сумі 12976,90 грн., у тому числі 11861,82грн. за рахунком №149 від 07.09.2007р., 1003,87грн. залишок по рахунку №142 від 30.11.2006р., 111,21 грн. по рахунку №93/06 від 22.06.2007р.
Судова колегія вважає, що господарським судом Донецької області правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості на підставі рахунків №142 від 30.11.2006р. та №93/06 від 22.06.2007р., виходячи з нступного.
Як вказує позивач, доказом направлення рахунку №142 від 30.11.2006р. є акт звірки розрахунків від 01.06.2007року.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила, що з даного акту звірки не вбачається про вручення відповідачеві рахунку №142 від 30.11.2006р. Даний акт звірки не підписаний керівником підприємства-відповідача в порушення пункту 3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р., яким передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. До того ж, акт звірки розрахунків є лише відображенням руху коштів бухгалтерському обліку підприємств.
Як видно із самого акту звірки розрахунків від 01.06.2007р., він був підписаний Судаковою С.Є., підпис якої скріплено печаткою Суб'єкта підприємницької діяльності Судакової С.Є., а не відповідачем по справі (т.1 а.с.64). Інші докази направлення даного рахунку відповідачу суду не надані.
Що ж стосується вимог позивача про стягнення суми 111,21 грн. за рахунком №93/06 від 22.06.2007р., то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено направлення відповідачеві вказаного рахунку, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення даного рахунку.
Доводи заявника апеляційної скарги, що доказом направлення грошового зобов'язання є поштова квитанція про направлення відповідачеві копії позовної заяви, є неспроможними, оскільки надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконання позивачем процесуального обов'язку, покладених на них статтею 56 Господарського процесуального кодексу України, а не пред'явленням вимоги боржникові.
Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивачем не доведено належними доказами направлення рахунків №142 від 30.11.2006року та №93/06 від 22.06.2007р. відповідачу у справі - МПП «Крокус».
Також за предметом позову йдеться про стягнення з відповідача - МПП «Крокус», суми 11861,82грн. за рахунком №149 від 07.09.2007р., який був виставлений на підставі Акту перевірки Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 22.06.2007р. №06-31.
Як вбачається із матеріалів справи, Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області було проведено позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2005р. по 01.06.2007р., за результатами якої складений Акт від 22.06.2007р. №06-31.
Даним Актом встановлено, що «за період з 01.01.2005 р. по 01.06.2007 р. різниця між вартістю експлуатації автобусу “Ікарус-250», розрахованою позивачем, та вартістю експлуатації автобусу “Ікарус-250», розрахованою на підставі калькуляцій кошторисної вартості однієї години, визначених в ході ревізії, склала 11861,82грн., у тому числі у 2005році -3547,39грн., у 2006 році -8796,75грн. Позивачем здійснена реалізація послуг по перевезенню комерційних груп за заниженими цінами, внаслідок цього встановлено недоотримання фінансових від реалізації товарів, робіт і послуг безоплатно або за заниженими цінами, порядок розрахунку (визначення) вартості яких визначений законодавством що є порушенням порядку розрахунку вартості, який визначений п. 4.5 “Методичними рекомендаціями визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування», затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.06.2003 № 461, розробленими з урахуванням положень Закону України “Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ» (т.1 а.с.9-17).
На недоплату в результаті помилки розрахунку калькуляції згідно акту перевірки КРУ від 22.06.2007р. позивачем був складений рахунок №149 від 07.09.2007р. на суму 11861,82грн.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що дані вимоги є необґрунтованими, оскільки оплата відповідачем проводилася згідно калькуляціям та рахункам, які були виставлені самим позивачем. В даному випадку, саме позивач порушив вимоги законодавства щодо належного нарахування суми за надані автопослуги. Тому, помилка позивача у розрахунку калькуляції не є заборгованістю відповідача.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, обставини, на які посилається заявник апеляційної скарги, спростовуються наявними в матеріалах доказами. Підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2008р. у справі №29/11 не вбачається.
Витрати по сплаті державного мита покладаються на скаржника у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Горлівське трамвайно-тролейбусне управління" (ТТУ) м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2008р. у справі №29/11 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2008р. у справі №29/11 -залишити без змін.
Головуючий Т.Д. Геза
Судді: Г.І. Діброва
Н.Л. Величко
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС