03 червня 2008 р.
№ 7/305
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді В.М.Палій,
судді І.М.Васищака,
судді Б.М.Грека,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний
ощадний банк України" в особі філії - Київське відділення №7956
м.Донецька
на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2007р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2008р.
у справі №7/305
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
в особі філії -Київське відділення №7956 м.Донецька
до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради
"Донелектроавтотранс"
про стягнення матеріальної шкоди в сумі 9 946,50 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Столейко М.Д. (довіреність у справі),
від відповідача: не з'явився,
Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії -Київське відділення №7956 м.Донецька звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" і просило суд стягнути з останнього 9 946,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані завданням позивачу матеріальної шкоди, яка складається з суми фактичних витрат на усунення пошкоджень, завданих автомобілю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася, як стверджує позивач, з вини водія Григор'єва О.М., який знаходиться у трудових відносинах з підприємством відповідача.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на відсутність доказів наявності вини водія Григор'єва О.М. у скоєнні ДТП, а саме постанови суду про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2007р (суддя Малашкевич С.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2008р. (головуючий, суддя Скакун О.А., судді Колядко Т.М., Мирошниченко С.В.), у задоволені позову відмовлено.
При цьому, суди двох інстанцій керувалися ст.ст.1166, 1187, 1188 ЦК України та виходили з того, що позивачем на надано належних доказів вини водія Григор'єва О.М. у скоєнні ДТП, яка встановлюється на підставі документів, складених та зібраних відповідними слідчими органами ДАІ, зокрема, постанови або іншого документ суду, яким би було встановлено вину водія відповідача у порушенні правил дорожнього руху та скоєнні ДТП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що 08.06.2007р. у Ворошиловському районі м. Донецька на вулиці Стадіонній сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автотранспортного засобу ЗІУ-9 (тролейбус), державний реєстраційний номер 1030, який належить підприємству відповідача, під керуванням водія Григор'єва О.М. з належним позивачу автомобілем ВАЗ 2110, державний реєстраційний номер 672-26 ЕВ під керуванням Рудакова В.В.
В результаті цього ДТП автомобіль позивача було пошкоджено, чим завдано позивачу матеріальної шкоди у сумі 9 946,50 грн., яка складається з суми фактичних витрат на усунення пошкоджень автомобіля. Розмір шкоди позивач підтверджує звітом від 21.06.07 №21/06-1 суб'єкта оціночної діяльності ПП Цигаренко О.В.
Отже, предметом спору у даній справі є відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної позивачу працівником відповідача під час зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.
Відносини з відшкодування заподіяної шкоди врегульовані нормами ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
За загальним правилом, визначеним ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виключення з загального правила щодо визначення особи, яка повинна відшкодувати шкоду, містяться у ст.1172 ЦК України, яка визначає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 ЦК України.
Враховуючи зазначене, з'ясування наявності чи відсутності всіх елементів складу правопорушення входить до предмету доказування у даній справі.
Оскільки шкода заподіяна внаслідок зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки -автомобіля позивача та тролейбуса відповідача, то до взаємовідносин сторін підлягають застосуванню положення ст.1188 ЦКУкраїни.
Відповідно до зазначеної норми, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Позивач посилається на те, що ДТП сталося внаслідок порушення саме водієм відповідача Правил дорожнього руху України, не надаючи при цьому належних доказів, які встановлювали б цей факт. Але з пояснень представників сторін, як зазначено у рішенні суду першої інстанції від 13.12.07., слідує, що на час розгляду справи по суті, постанова суду, якою було би притягнуто до адміністративної відповідальності винну особу за порушення правил дорожнього руху з ДТП не прийнята, а справа направлена в органи ДАІ на додаткове дослідження.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому, згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на складений 08.06.2007р. співробітниками ВДТП УДАІ УМВС України в Донецькій області протокол про адміністративне правопорушення, за яким особою, винною у скоєнні ДТП, визначено водія тролейбуса, робітника відповідача Григор'єва О.М., колегія суддів відхиляє з огляду на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення закінчується прийняттям відповідним органом (посадовою особою) постанови, що визначено ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, належним доказом, який би встановлював факт протиправності поведінки водія Григор'єва О.М., а саме порушення ним Правил дорожнього руху, а відтак і наявність вини останнього у скоєнні ДТП, є постанова відповідного органу (посадової особи), прийнята за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Між тим, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи за порушення правил дорожнього руху у скоєнні ДТП не прийнята, оскільки справу Кіровським місцевим судом м.Донецька було направлено в органи ДАІ для усунення недоліків (а.с.100), і після усунення цих недоліків матеріали за фактом ДТП за участю водія Григор'єва О.М. і Рудакова В.В. спрямовані до Кіровського районного суду м.Донецька (а.с.103-104).
Як пояснив представник скаржника у судовому засіданні, справа за фактом ДТП за участю водія Григор'єва О.М. і Рудакова В.В. Кіровським районним судом м.Донецька не розглянута.
Отже, оскільки вина водія відповідача у скоєнні ДТП, яка є одним з елементів складу правопорушення, не встановлена, то відсутні правові підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів вважає, що судами двох інстанцій під час розгляду даної справи по суті заявлених вимог були повно вивчені і досліджені докази, які знаходяться у матеріалах справи, у відповідності до правил оцінки письмових доказів, за наслідками чого суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії -Київське міське відділення №7956 м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2008р. у справі №7/305 -без змін.
Головуючий, суддя В.М.Палій
Суддя І.М.Васищак
Суддя Б.М.Грек