"05" квітня 2011 р. справа № 2а-399/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Нагорної Л.М. Уханенка С.А.
при секретарі судового засідання: Алтуховій А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2010 року у справі № 2а-399/10 за позовом ОСОБА_1 до інспектора БДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська Ананченка Вадима Олексійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до інспектора БДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська Ананченка Вадима Олексійовича, в якому просила скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АН № 540319 від 29 жовтня 2009 року та закрити справу.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі по тексту - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Як вбачається з матеріалів справи, що 29 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_1 інспектором БДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська Ананченком Вадимом Олексійовичем було складено адміністративний протокол серії АЕ № 115110 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого, 29 жовтня 2009 року о 20 год. 30 хв. в м. Дніпропетровську на Запорізькому шосе -вул. Стартова, керуючи автомобілем ВАЗ 21011 д/н НОМЕР_1, порушила вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», встановленого перед залізничним переїздом, проїхала залізничний переїзд не зупинившись, чим порушила вимоги п. 20.2 ПДР України.
На підставі протоколу, 29 жовтня 2009 року інспектором БДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська Ананченком Вадимом Олексійовичем було винесено постанову серії АН № 540319 в справі про адміністративне правопорушення та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 123 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Згідно п. 20.2 ПДР України під'їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов'язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина).
Відповідно до вимог дорожнього знаку 2.2 розділу 33 п. 20.2 ПДР України «Проїзд без зупинки заборонено». Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія) (див. додаток 2), а якщо вона відсутня - перед знаком.
Порушення вимог п. 20.2 ПДР України є адміністративним правопорушенням, відповідальність за що передбачена ч.2 ст. 123 КУпАП.
Згідно ст. 71 КАС України «1. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення… .
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 268 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, необхідними елементами адміністративного правопорушення є протиправність та винність особи.
В протоколі про адміністративне правопорушення від 29 жовтня 2009 року позивач в своїх поясненнях зазначила про те, що «під'їжджаючи до перехрестя вул. Стартова, Запорізьке шосе, перед переїздом на маленькій швидкості в темний час доби неосвітлений знак та невідображаючий світло не побачила. Перед поворотом наліво зупинилась, пропускаючи машини». Доказів про відповідність вищезазначеного знаку нормам ДСТУ інспектором не надано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в порушення ст. 268 КУпАП відповідачем не надано доказів, на підставі яких була б встановлена наявність саме в діях позивача склад будь-якого правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність свого рішення -винесення постанови серії АН № 540319 від 29 жовтня 2009 року в справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП та відмову в задоволенні позовних вимог, не знайшов свого підтвердження, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.
Керуючись ст.ст. 198, 202 КАС України, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2010 року у справі № 2а-399/10 -скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АН № 540319 від 29 жовтня 2009 року скасувати.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: С.А. Уханенко