"26" липня 2011 р.Справа № 6/17-1327-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.
При секретарі Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської обласної асоціації роботодавців півдня України
на рішення господарського суду Одеської області від 19 травня 2011 року
у справі № 6/17-1327-2011
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1
до Одеської обласної асоціації роботодавців півдня України, м. Одеса, пров. Воронцовський, 8, кв.1
про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 3135, 59 грн.,-
У квітні 2011 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної асоціації роботодавців півдня України про розірвання договору оренди нежилого приміщення №14/4 від 16 липня 2010р. укладеного Представництвом по управлінню комунальною власністю та Одеською обласною асоціацією роботодавців півдня України, виселення Одеської обласної асоціації роботодавців півдня України з займаного орендованого приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 50 та стягнення орендної плати на суму 2984 грн. 55 коп. та пені на суму 151 грн. 04 коп.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19 травня 2011 року по справі № 6/17-1327-2011 (суддя Демешин О.А.) позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Одеська обласна асоціація роботодавців півдня України звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 19 травня 2011 року по справі № 6/17-1327-2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, але його представник в судових засіданнях апеляційної інстанції апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.
26.07.2011 року до апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових документів та витребування у позивача додаткових документів, яке не було задоволено судовою колегією в зв'язку із наступним.
По -перше, додані до клопотання документи ніяким чином не впливають на вирішення даного спору по суті, а крім того відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України відповідач не надав обґрунтованих причин їх ненадання під час розгляду справи у суді першої інстанції, в зв'язку із чим зазначені судові документи не були прийняті судовою колегією до уваги.
По -друге, перераховані в клопотанні документи, які просить витребувати у позивача відповідач також жодним чином не стосуються вирішення даного спору по суті, а саме розірвання договору оренди, виселення та стягнення 3135, 59 грн., крім того знов -таки не вбачається існування причин неможливості їх дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 16.07.2010 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Одеською обласною асоціацією роботодавців півдня України (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення № 14/4.
Предметом договору є приймання відповідачем у строкове платне користування нежитлового приміщення, загальною площею 70,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 50.
Відповідно до п. 2.4 договору орендар вносить плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності, але, внаслідок невиконання відповідачем договору у нього виник борг по орендній платі який становить 2984 грн. 55 коп.
Щодо твердження відповідача, що заборгованість була нарахована помилково, починаючи з 01.04.2010 року, тоді як договір оренди почав діяти лише з 16.07.2010 року, то судова колегія зазначає наступне.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 19.07.2011 року представник позивача пояснив, що в наявному в матеріалах справи розрахунку автоматично вказується річний період оплати, починаючи з 01.04.2010 року, тоді як фактичне нарахування заборгованості здійснюється з липня 2010 року. Зазначене твердження було перевірено судовою колегією та підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком (а.с.9), в якому в графі квітень, травень, червень стоїть -„0,00”, а реальне нарахування орендної плати здійснюється з липня, з врахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем.
Таким чином нарахування заборгованості позивачем здійснювалось відповідно до діючого договору оренди та з вказанням правильного періоду нарахування.
Щодо твердження відповідача, що ним належним чином сплачувалась орендна плата згідно договору, то судова колегія зазначає наступне.
В матеріалах справи відсутні будь -які докази вчасної та належної сплати відповідачем орендної плати та погашення існуючої заборгованості. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 року було зобов'язано відповідача надати суду докази сплати орендної плати згідно договору оренди нежитлового приміщення № 14/4 від 16.07.2010 року у повному обсязі за період з 16.07.2010 року по 23.03.2011 року.
Однак відповідачем не було виконано вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 року та не було надано доказів сплати орендної плати згідно договору оренди нежитлового приміщення № 14/4 від 16.07.2010 року у повному обсязі за період з 16.07.2010 року по 23.03.2011 року.
Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 26.07.2011 року такі докази у нього відсутні.
Щодо інших доводів, наведених відповідачем в своїй апеляційній скарзі, то судова колегія зазначає, що вони взагалі не стосуються суті спору та спростовуються матеріалами справи, оскільки, по -перше, наявний в матеріалах справи акт прийому -передачі нежитлового приміщення від 16.07.2010 року підписаний обома сторонами без жодних зауважень, по -друге, в матеріалах справи взагалі відсутні будь -які докази припинення користування спірним приміщенням (акт прийому -передачі, повернення спірного приміщення позивачу), докази розірвання договору оренду до звернення позивача із позовом, будь -які докази звернення відповідача до позивача з вимогою усунути недоліки в спірному приміщенні, з вказанням про аварійний стан спірного приміщення, відмовою від користування приміщенням і т.ін. Тобто відповідач прийняв спірне приміщення, не повідомляв відповідача про його аварійний стан, не вимагав усунути недоліки, не виїхав та не повернув спірне приміщення відповідачу, погодився сплачувати встановлений розмір орендної плати та не мав жодних зауважень щодо його стану на момент укладання договору оренди.
Додані до клопотання від 26.07.2011 року листи від 16.02.2011 року № 14/02, № 15/02, по -перше, стосуються деяких технічних питань, таких як нібито відсутність опалення (без будь -яких підтверджень) та дозвіл на проведення ремонтних робіт і не є доказами некористування спірним приміщенням, по -друге, взагалі до зазначених листів не додаються докази їх надіслання відповідачу та отримання відповідачем (опис -вкладення, поштові квитанції, повідомлення про отримання). Щодо листа від 03.04.2011 року № 31/04, то знов -таки, воно датується квітнем 2011 року, тобто датою подання позову, крім того, наявний на копії листа штемпель позивача не є доказом отримання ним зазначеного листа, оскільки на ньому відсутній будь -який підпис відповідного працівника відповідача, відповідального за отримання кореспонденції та печатка відповідача. Зазначений лист жодним чином не підтверджує позицію відповідача, не спростовує факту користування ним спірним приміщенням до 23.03.2011 року, не є доказом сплати орендної плати. Більш того, як вже зазначалось вище, судова колегія взагалі не прийняла до уваги перелічені документи.
Таким чином всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позиції відповідача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Таким чином судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно послався на ст.ст. 193, 283 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 629, 651, 762, 782 ЦК України, ст.ст. 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п. 13 Роз'яснень ВАСУ № 02-5/237 від 25.05.2000 р. „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та встановив, що відповідачем порушено умови Договору оренди від 16.07.2010 року № 14/4 та вимоги законодавства України, внаслідок чого у позивача виникло законне право вимагати дострокового розірвання Договору, виселення відповідача із займаного приміщення та стягнення орендної плати на суму 2984 грн. 55 коп. та пені на суму 151 грн. 04 коп., яка обґрунтовано нарахована відповідачу відповідно до умов пункту 5.2. договору від суми прострочення платежу за кожен день прострочки.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Одеської обласної асоціації роботодавців півдня України, м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 19 травня 2011 року по справі № 6/17-1327-2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 28 липня 2011 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: О.О. Журавльов