"26" липня 2011 р.Справа № 5016/975/2011(16/74)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.
При секретарі Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивачів: Бойко Л.І., за паспортом; ОСОБА_2, за довіреністю; Нікітенко П.П., за паспортом;
від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю;
від 3-ї особи: ОСОБА_4, за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_5 та Об'єднання садових товариств „Альфа”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 01 червня 2011 року
по справі № 5016/975/2011(16/74)
за позовом Садового товариства „Ташлик”(Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Миру, 11, кім. 39) та Садового товариства „Олексіївське”, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Миру, 11, кім. 56
до Об'єднання садових товариств „Альфа”, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, с. Іванівка, вул. Шкільна, 2
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, АДРЕСА_1
про визнання недійсним рішення,-
У квітні 2011 року Садове товариства “Ташлик” та Садове товариство “Олексіївське” звернулись до господарського суду Миколаївської області з позовом до Об'єднання садових товариств “Альфа”, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, про визнання недійсним рішення ради засновників Об'єднання садових товариств “Альфа” від 15.02.2010 р. про прийняття виконавчим директором об'єднання ОСОБА_5 через те, що рада засновників перевищила повноваження, надані цьому органу та вирішила питання за межами своєї компетенції.
Відповідач проти позову заперечував згідно запереченню на позов від 20.04.2011 року з посиланням на те, що господарському суду не підвідомчі спори про визнання недійсними рішень органів управління нашого об'єднання, що зазначений спір є трудовим.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01 червня 2011 року по справі № 5016/975/2011(16/74) (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_5 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 01 червня 2011 року по справі № 5016/975/2011(16/74) та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
Також 25.07.2011 року до апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Об'єднання садових товариств „Альфа”, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 01 червня 2011 року по справі № 5016/975/2011(16/74) та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року було прийнято зазначену апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 26.07.2011 року разом із апеляційною скаргою ОСОБА_5.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 26.07.2011 року позивачі надали заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до якого просять відмовити в задоволенні апеляційних скарг.
Також сторонами було виконано вимоги ухвали суду від 12.07.2011 року та надано у судовому засіданні оригінал протоколу від 15.02.2010 року та оригінал виписки з протоколу № 3 зібрання уповноважених Об'єднання садових товариств „Альфа” від 19.08.2010 року, які були досліджені судовою колегією та встановлена їх відповідність копіям, що містяться в матеріалах справи.
Крім того, представник 3-ї особи надав суду докази направлення копії апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 01 червня 2011 року відповідачу, а саме: опис від 05.07.2011 року, поштову квитанцію від 05.07.2011 року № 3960 та поштовий конверт, які були залучені судовою колегією до матеріалів справи. А представник відповідача підтвердив отримання копії апеляційної карги.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційних скарг, про що свідчать поштові повідомлення та розписки, а також відмітки сторін про отримання копії ухвали на оригіналі ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року про прийняття апеляційної карги та призначення її до розгляду.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційних скарг та заперечення, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, в 1998 році було зареєстроване Об'єднання садівничих товариств “Альфа”, яке створено з метою існування єдиного виконавчого органу для вирішення питань, що стосуються діяльності садівничих товариств. До складу об'єднання увійшли - Садівниче товариство “Олексїївське”, Садівниче товариство “Ташлик”, Садівничий кооператив “Южноукраїнський-1” та Садівниче товариство “Южноукраїнський -2”.
Об'єднання є юридичною особою, має свій статут та органи управління. Органами управління та виконавчими органами об'єднання є збори уповноважених об'єднання садівничих товариств, рада засновників, виконавча дирекція, керівником якою є виконавчий директор.
15 лютого 2010 року рада засновників ОСТ “Альфа” прийняла рішення, яке зафіксоване у протоколі ради засновників від 15.02.2010 р., де під п. 2, вирішено про прийняття з 16.02.2010 р. на посаду виконавчого директора ОСТ “Альфа” ОСОБА_5.
На підставі цього рішення з 16 лютого 2010 року ОСОБА_5 приступив до виконання обов'язків виконавчого директора ОСТ “Альфа”, прийняв печатку та почав розпоряджатися коштами “Альфа”.
Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин,, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що порядок призначення виконавчого директора об'єднання встановлено п. 37 та п. 50 статуту ОСТ “Альфа”, а саме затвердження кандидатури на посаду виконавчого директора відноситься до повноважень зборів уповноважених.
Таким чином, відповідно до статуту, органом, який має право на прийом керівника об'єднання є збори уповноважених.
Проте, всупереч статуту ОСТ “Альфа”, з 16 лютого 2010 року радою засновників, а не зборами уповноважених ОСТ “Альфа” був прийнятий на посаду виконавчого директора - ОСОБА_5.
Згідно пояснень позивачів, 19.08.2010 р. відбулись збори уповноважених ОСТ “Альфа”, на яких третім питанням порядку денного стояло питання затвердження виконавчого директора - ОСОБА_5, проте уповноважені одноголосно проголосували за не затвердження ОСОБА_5 на посаді виконавчого директора та про затвердження на посаду виконавчого директора іншої особи - ОСОБА_6.
Таким чином, ОСОБА_5 не є працівником об'єднання ОСТ “Альфа” та не може виконувати функції виконавчого директора. В той же час рішення зборів уповноважених не стали підставою складення повноважень для ОСОБА_5 - виконавчого директора ОСТ “Альфа” та передачі печатки та бухгалтерської документації.
На даний час ОСОБА_5 є нелегітимним виконавчим директором, але продовжує виконувати функції виконавчого директора, не виконує рішення зборів уповноважених, не надає бухгалтерської документації контролюючим органам товариства, що стало підставою для звернення із позовом.
Щодо твердження відповідача, що господарському суду не підвідомчі спори про визнання недійсними рішень органів управління об'єднання ОСТ “Альфа”, та що зазначений спор є трудовим, то судова колегія зазначає наступне.
В зазначеному спорі не йдеться про вирішення питання про звільнення ОСОБА_5, його переведення, та трудові права ОСОБА_5, а оспорюється рішення окремого органу управління, яке прийнято з перевищенням своїх повноважень.
Крім того, відповідач не бере до уваги ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, яка має законну силу, до якого позивачі зверталися з першим позовом, вважаючи зазначений спір трудовим і де судом було роз'яснено, що зазначений спір виходить із корпоративних прав та повинен розглядатися в Господарському суді. Тобто на даний час є рішення суду, що вступило в законну силу і де зазначається, що відносини між СТ “Олексіївське”, СТ “Ташлик” та ОСОБА_5 є корпоративними відносинами.
Крім зазначеного, як позивачі так і відповідач є юридичними особами і відповідно до ст. 1 ГПК України мають право звертатися саме до Господарського суду за захистом прав.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” зазначено: якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним п.4 ч.І ст.12 ГПК України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб.
Крім того відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” зазначено: при вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (далі - КЗпП).
Відповідно до статті 3 КЗпП ( 322-08 ) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК ( 436-15 ) у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. За частиною шостою статті 65 ГК ( 436-15 ) керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом), відповідно до закону.
Спори, пов'язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори. Судам необхідно звернути увагу на те, що у цьому разі позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства.
Способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категоріях спорів є позов про поновлення на посаді, зобов'язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків тощо відповідної посадової особи господарського товариства, а не позов про визнання недійсним відповідного рішення загальних зборів акціонерів (учасників) товариства чи наглядової ради товариства. У порядку цивільного судочинства слід розглядати і спори між учасником (засновником, акціонером) господарського товариства та товариством, що виникають не з корпоративних, а з трудових відносин посадових осіб товариства, якщо однією зі сторін, які беруть участь у справі, є фізична особа.”
Таким чином судова колегія доходить до висновку, що в даному випадку зазначений спір в будь -якому разі не є трудовим, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Щодо намагання відповідача підвести об'єднання ОСТ “Альфа”, під дію Закону України “Про кооперацію”, то судова колегія зазначає наступне.
Ані садівничі товариства, а ні об'єднання не є кооперативом, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію об'єднання де зазначено: “Об'єднання садівничих товариств “АЛЬФА”. Слова “кооператив” там відсутнє, більш того в статуті об'єднання зазначено, що ОСТ “Альфа” у своїй роботі керується Законом України “Про об'єднання громадян”, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Кодексом законів про працю України.
Тому судова колегія вважає, що посилання відповідача, що позивачами порушено ст. 15 Закону України “Про кооперацію” є безпідставним та необґрунтованим.
Щодо твердження відповідача, що у ради засновників як спеціального органу ОСТ “Альфа” відповідно до п. 42, п. 43 Статуту об'єднання є повноваження приймати на роботу виконавчого директора, то судова колегія проаналізувавши зазначені положення, встановила, що фактично в зазначених пунктах статуту нічого подібного немає.
Збори уповноважених дійсно можуть в окремих випадках, передати покладений на них обов'язок на раду засновників, але для цього повинно бути хоча б рішення зборів уповноважених про делегування повноважень. Більш того, статутом чітко розділено повноваження кожного з органів управління. Рішення про делегування повноважень не існує, тому міркування про можливість вирішення питань одним органом управління, замість визначеного у статуті не мають ніякого правового підґрунтя. Крім того, статутом передбачено, що збори уповноважених проводяться не рідше ніж один раз на рік, а частіше вони можуть збиратися.. Як свідчать матеріали справи, тільки з розгляду різних організаційних питань в 2010 році вони збиралися тричі.
Таким чином судова колегія вважає, що оскільки п. 37 та п. 50 Статуту об'єднання компетенція щодо призначення виконавчого директора об'єднання віднесено до зборів уповноважених , то рада засновників не мала права приймати вищевказане рішення.
До того ж збори уповноважених -це особи від загального складу усіх садівничих товариств, які входять до складу об'єднання. А рада засновників, це орган в який входять по одному представнику від засновників, оскільки засновниками об'єднання є юридичні особи, тому загальний склад ради засновників та зборів уповноважених мають зовсім інший вигляд та не є ідентичними.
Як, вбачається з п. 44 Статуту об'єднання виконавча дирекція підзвітна виключно зборам уповноважених осіб, а не раді засновників тому, що є додатковим підтвердженням того, що рада засновників не має право вирішувати питання щодо затвердження кандидатури на посаду виконавчого директора об'єднання.
Таким чином суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що Рада засновників при прийнятті рішення від 15.02.2010 р. порушила п. 43 Статуту, тому її рішення є незаконним та суперечить вимогам ст. 99 ЦК України, а позов підлягає задоволенню.
Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позиції відповідача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційних скаргах, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_5, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, с. Іванівка, та Об'єднання садових товариств „Альфа”, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, с. Іванівка, на рішення господарського суду Миколаївської області від 01 червня 2011 року по справі № 5016/975/2011(16/74) залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 28 липня 2011 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: О.О. Журавльов