"26" липня 2011 р.Справа № 5024/755/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.
Суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.
при секретарі судового засідання Павлюк О.М.,
в присутності представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 25.07.2011р.;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №010-01/694 від 27.01.2011р.;
від третьої особи - участі не брали, хоча ТОВ "Петропласт" було належним чином сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №08236870 від 07.07.2011 р. (том І а.с.95)
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт"
на рішення господарського суду Херсонської області від 19.05.2011 р.
у справі № 5024/755/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт"
до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Херсоні
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Петропласт"
про припинення дії договору поруки
Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопласт»(далі- ТОВ «Технопласт») подано позов до відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії ВАТ «Укрексімбанк»в м.Херсоні (далі -Банк або ВАТ «Укрексімбанк») про припинення дії договору поруки №6906Р4 від 27.04.2006 р. з 07.10.2010 р.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.05.2011 року у справі №5024/755/2011 (суддя Закурін М.К.) у задоволені позовних вимог відмовлено. Зазначене рішення вмотивовано відсутністю правових підстав для припинення поруки, а також тим, що такий спосіб захисту порушеного права як припинення договору не встановлений статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням ТОВ «Технопласт»звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник послався на статті 11, 16, 607 Цивільного кодексу України та статті 20, 198, 202, 205 Господарського кодексу України (том І а.с.70-71). При цьому скаржник надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, знаходиться у відпустці (том ІІ а.с.77).
Між тим вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивач не є обмеженим в його процесуальних правах, оскільки, будучи юридичною особою та маючи в своєму складі штат працівників, направив в судове засідання іншого спеціаліста для представництва своїх інтересів, якому була надана судом можливість ознайомитись з матеріалами справи.
Враховуючи викладене, а також те, що явка представників сторін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 30.06.2011 р. взагалі обов'язковою не визнавалася, в задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи слід відмовити.
Відповідач вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення (том І а.с.76-78).
Усіх учасників судового процесу належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги, проте третя особа не скористалася своїм процесуальним правом бути присутнім у судовому засіданні 26.07.2011 р.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Херсонської області ґрунтується на всебічному, повному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи із наступного.
26.04.2006 р. між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»(«кредитор»), правонаступником якого є відповідач, та товариством з обмеженою відповідальністю «Петропласт»(«позичальник») укладено генеральну угоду №6906№1 та кредитні договори, що діють в рамках цієї генеральної угоди №6906К14, 6906К15, а також 18.05.2007 р. - кредитний договір №6907К7 (далі - кредитна угода від 26.04.2006 р.), відповідно до якої кредитор проводить кредитні операції в межах загального розміру заборгованості позичальника за кредитом (кредит - позичковий капітал у грошовій формі, який Банк надає для фінансування діяльності позичальника), що не може перевищувати 1 700 000 доларів США, зі сплатою кредитору відсотків за користування кредитом та з терміном користування до 31.03.2011 р. (том І а.с.12-20, 99-147).
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитною угодою від 26.04.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Технопласт»("поручитель"), товариством з обмеженою відповідальністю Петропласт»(«позичальник») та між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»(«кредитор») було укладено договір поруки №6906Р4 від 27.04.2006 р. (далі- договір поруки від 27.04.2006 р.), за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно з позичальником відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позивачальником зобов'язань за кредитною угодою від 26.04.2006 р. щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів на умовах та в порядку, передбаченими кредитною угодою від 26.04.2006 р. (том І а.с.8-9).
До договору поруки від 27.04.2006 р. вносилися сторонами зміни та доповнення додатковими угодами від 18.05.2007 р. та від 28.02.2008 р. (том І а.с.10, 11).
За своєю правовою природою даний договір є договором поруки, правовідносини за яким регулюються параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України. Відповідно до правил статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
В силу статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Порука, будучи за своєю правовою природою зобов'язанням, припиняється на загальних підставах, передбачених у главі 50 Цивільного кодексу України та главі 22 Господарського кодексу України. У статті 559 Цивільного кодексу України визначено також спеціальні (додаткові) підстави її припинення.
Статтями 202, 205 Господарського кодексу України, статтею 607 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
Позивач вважає, що відмова Банку у придбанні валюти 07.10.2010 р. (том І а.с.21) позбавила його, як поручителя, можливості сплатити за зобов'язаннями, які виникли із кредитної угоди від 26.04.2006 р. та із договору поруки від 27.04.2006 р., а тому звернувся до Банку з позовом про припинення дії договору поруки від 27.04.2006 р. з 07.10.2010 р.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту порушеного права, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Крім того, відповідно до вищенаведеної норми, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Визнання ж договору припиненим не є одним із способів захисту порушених цивільних прав підприємств чи організацій, передбачених вказаної нормою Цивільного кодексу України, оскільки встановлення факту припинення договору не призводить до поновлення порушених прав, а є лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог особи.
Отже, предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту цивільних прав та інтересів.
За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що позовні вимоги про визнання договору припиненим заявлені не обґрунтовано і задоволенню не підлягають.
Саме таку правову позицію стосовно того, що визнання договору припиненим не є засобом захисту порушених прав, а отже не може бути предметом позову викладено в постанові Вищого господарського суду України у справі №31/442 від 03.07.2008 р.
Колегія суддів також вважає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що в порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не наведено мотивів та не підтверджено відповідними доказами неможливість виконання зобов'язань, що за змістом статті 205 Цивільного кодексу України обумовлені причинами об'єктивного характеру, до яких відсутність валюти, як засобу розрахунку за зобов'язанням, не відноситься.
Таким чином, рішення суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженню матеріалів справи та є таким, що відповідає чинному законодавству; підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд
Рішення господарського суду Херсонської області від 19.05.2011 р. по справі №5024/755/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт" - без задоволення.
Матеріали справи №5024/755/2011 повернути господарському суду Херсонської області.
Постанова у відповідності до статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя Таран С.В.
Суддя Бойко Л.І.
Суддя Величко Т.А.