79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.07.11 Справа № 5015/1494/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Хабіб М.І.
суддів Зварич О.В.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засідання Олійник І. О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Галичина»від 16.06.11 за вих. № 16/06-01
на рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.11
у справі № 5015/1494/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромтех», м. Миколаїв, Львівська область
до відповідача Закритого акціонерного товариства «Галичина», м. Радехів, Львівська область
про стягнення 203 062,87 грн.
За участю представників:
від позивача: не з'явився (належно повідомлений);
від відповідача: не з'явився (належно повідомлений).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.11 у справі №5015/1494/11 (суддя Станько Л.Л.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромтех»до Закритого акціонерного товариства «Галичина»про стягнення 203 062,87 грн. позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства «Галичина»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромтех»- 158 587,07 грн. індексу інфляції, 44475, 80 грн.- 3% річних, 2030,63 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване ст.ст. 534, 625 Цивільного Кодексу України, п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»від 15.03.2011р. № 01-06/249.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ЗАТ «Галичина»подав апеляційну скаргу, вважає його незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач зазначає, зокрема, що з урахуванням приписів ст.534 ЦК України, п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004р. №22 (далі -Інструкція) та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р.( далі -Положення) отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. У разі, якщо призначення платежу платником чітко не визначене або сума коштів в платіжному документі, перевищує необхідну суму для платежу згідно його призначення, то такі кошти підлягають зарахуванню згідно правил ст.534 ЦК України. При цьому, вказує, що позивачем в односторонньому порядку визначено черговість зарахування коштів у спосіб, який суперечить вимогам вищевказаних нормативно-правових актів. Звертає увагу суду, що рішення господарського суду Львівської області у справі № 14/226 (1/19) від 08.02.2010р. у примусовому порядку через органи ДВС не виконувалось, оскільки всі розрахунки між сторонами проводились самостійно, тому у позивача відсутні правові підстави зарахувати усі отримані кошти саме на погашення боргу згідно вищезгаданого рішення суду. Окрім порушення правил черговості зарахування коштів, на думку апелянта, розрахунки сум інфляційних не відповідають встановленому порядку їх обчислення, не враховані місяці, де індекс інфляції становив менше 100%.Відповідач стверджує, що у ЗАТ «Галичина»відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем по інфляційних, а заборгованість по 3% річних складає 43 664,14 грн.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх. 5584 від 08.07.2011р.), в якому він спростовує доводи апеляційної скарги та зазначає, що посилання відповідача на те, що рішення господарського суду Львівської області у справі № 14/226 (1/19) від 08.02.2010р. не виконувалось у примусовому порядку через органи ДВС - є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки 05.08.10р. до відділу ДВС Радехівського районного управління юстиції було направлено заяву позивача про відкриття виконавчого провадження згідно з наказом про примусове виконання рішення, виданим господарським судом Львівської області від 26.07.2010р. № 14/226 (1/19). 26.08.10р. відкрито виконавче провадження, а 25.03.11р. - закінчено виконавче провадження у зв'язку з повним розрахунком боржника, про що прийнято відповідну постанову.
В судове засідання 25.07.11р. позивач та відповідач явки своїх представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду даної справи були належним чином повідомлені, підтвердженням чого є повідомлення про вручення ухвали суду, які містяться у матеріалах справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, апеляційний суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Львівської області у справі № 14/226 (1/19) від 08.02.2010р., що набрало законної сили 08.06.2010р., присуджено до стягнення з ЗАТ «Галичина»на користь ТзОВ «ІНТЕРПРОМТЕХ»737000,00 основного боргу, 109926,47 грн. пені, 82503,57 грн. інфляційних нарахувань, 18989,88 грн. 3% річних, 10484,21 грн. державного мита та 84,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що разом становить 958 988,56грн.
Згідно з названим рішенням, сума боргу, інфляційні нарахування та 3% річних присуджені до стягнення з відповідача у зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 15.12.2007р. № 031/2007р.
У відповідності до п. 3.1 договору від 15.12.2007р. № 031/2007 оплата обладнання проводиться в термін з 05.01.2008р. по 15.01.2008р. -50% від вартості обладнання і наступних 50 % від вартості обладнання - упродовж 5 днів від дати поставки обладнання та оформлення видаткових накладних.
Матеріалами справи підтверджується, що товар був поставлений позивачем по видаткових накладних від 10,16,24,28 квітня 2008р. Отже, остаточний розрахунок за товар здійснюється до 06.06.2008р.( з урахуванням вихідних та святкових днів).
Оскаржуваним рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. у справі №5015/1494/11 встановлено та не заперечується сторонами, що інфляційні втрати та 3% річних, які були предметом розгляду у справі №14/226 (1/19) та які присуджені до стягнення, нараховані станом на 06.01.2009р.
На виконання рішення господарського суду Львівської області у справі № 14/226 (1/19) від 08.02.2010р., виданий наказ від 06.07.2010р., який пред'явлений до виконання в ДВС.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що він самостійно без участі органу ДВС виконував назване вище рішення суду у справі №14/226 (1/19).
Однак, згідно з постановою відділу ДВС Радехівського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 26.08.2010р. було відкрите виконавче провадження з виконання названого вище наказу.
За період з 28.12.2010р. по 02.03.2011р. відповідач повністю сплатив(всього 8 платежів) позивачеві суму 958 988,56грн., присуджену до стягнення рішенням суду у справі №14/226 (1/19), у зв'язку з чим відділом ДВС Радехівського районного управління юстиції винесена постанова від 05.03.2011р. про закінчення виконавчого провадження.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпромтех»звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Галичина»про стягнення 203 062,87грн., з яких 158 587, 07 грн. втрат від інфляції та 44 475,80 грн. 3 % річних за період з 16.01.2009р. по 02.03.2011р., тобто, за наступний період, який не був предметом розгляду у справі №14/226 ( 1/19). Оскаржуваним рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. у справі №5015/1494/11 позовні вимоги задоволені повністю.
Апеляційний суд погоджується з таким рішенням суду, з доводами позивача та відхиляє доводи відповідача з огляду на наступне.
Як зазначено вище, рішенням господарського суду Львівської області у справі № 14/226 (1/19) від 08.02.2010р.встановлено, що відповідач не виконав умов договору поставки від 15.12.2007р. № 031/2007р., не оплатив товар у встановлений договором строк, у зв'язку з чим присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 737000,00 основного боргу, 109926,47 грн. пені, 82503,57 грн. інфляційних нарахувань, 18989,88 грн. 3% річних, які нараховані станом на 06.01.2009р. Ці факти в силу ст.35 ГПК не потребують повторного доказування.
Згідно із статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач оплатив товар, який підлягав оплаті до 06.06.2008р., лише за період з 28.12.2010 по 02.03.2011р.
Отже, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, відтак в силу ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Місцевим господарським судом вірно зазначено, що відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»від 15.03.2011р. № 01-06/249, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Як вбачається в матеріалів справи, із отриманої 28.12.2010р. від відповід?ача суми 250 000,00грн., яка, як вказано в призначенні платежу «за ємкість», позивач зарахував в рахунок погашення сум, присуджених до стягнення рішенням суду у справі №14/226 (1/19), а саме: 109 926,47грн. пені, 82 503,57грн. інфляційних нарахувань, 18989,88грн. 3% річних, 10484,21 державного мита та 84,43 витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, що разом становить 221988,56грн., а решту 28 011,44 ( 250 000,00 -221 988,56)грн.- в рахунок погашення основного боргу.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про неправомірність такого зарахування, а відтак, невірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Сплачених відповідачем 28.12.2010р. коштів в сумі 250 000,00грн.було недостатньо для погашення основного боргу за ємкості в сумі 737 000,00грн.за договором поставки від 15.12.2007р. № 031/2007р.Крім того, на момент сплати цих коштів, відповідач мав зобов'язання перед позивачем за цим же договором поставки згідно з рішенням суду у справі №14/226 (1/19) щодо сплати пені, інфляційних нарахувань, 3% річних, а також судових витрат.
Відтак, суд вважає, що позивач провів таке зарахування відповідно до норм ст. 534 ЦК та правомірно нарахував інфляційні і 3% річних. Відтак, виходячи із конкретних обставин даної справи( наявність судового рішення, яке в силу Конституції України є обов'язковим до виконання, та фактичну сплату відповідачем коштів на виконання цього рішення), посилання відповідача на Інструкцію та Положення є безпідставними.
Щодо доводів відповідача про завищення позивачем інфляційних втрат у зв'язку з неврахуванням тих місяців, де індекс інфляції становив менше 100%, то при перевірці розрахунку судом встановлено, що з урахуванням суми боргу та величини індексів інфляції за 2009р.(середній 115,9%) та за 2010р.(середній 109,4%) за даними Держкомстату України, інфляційні втрати за період, за який заявлені до стягнення ці втрати, фактично є значно вищими, ніж заявлені позивачем до стягнення. Відтак. ці доводи судом відхиляються.
Доводи відповідача, що у ЗАТ «Галичина»відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем по інфляційних втратах не підтверджені жодними доказами, тому судом не беруться до уваги.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає позовні вимоги підставними та обґрунтованими.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідачем не доведені ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не відповідають фактичними обставинами справи, відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, отже, немає підстав для скасування рішення.
Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.11р. у справі № 5015/1494/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3.Справу повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя М.І. Хабіб
суддя О.В. Зварич
суддя Я.О. Юрченко
постанова підписана
28.07.2011р.