79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.07.11 Справа № 9/5027/220/2011
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Зварич О.В.
Якімець Г.Г.
розглянув апеляційну cкаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», м.Київ
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2011р.
у справі № 9/5027/220/2011
за первісним позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», м.Київ
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Сторожинець Чернівецької області
про зобов'язання передати матеріальні цінності та розірванняз 14.01.2011р. договору оренди від 23.11.2010р.
за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Сторожинець Чернівецької області
до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», м.Київ
про визнання розірваним з 01.03.2001р. договору оренди від 23.11.2010р. та стягнення 16395,40 грн.
За участю представників:
первісного позивача (зустрічного відповідача): не з'явився
первісного відповідача (зустрічного позивача): не з'явився
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2011р. у справі № 9/5027/220/2011 замінено позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) його правонаступником -Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт»; задоволено заяви позивача за первісним позовом від 11.05.2011р. та від 18.05.2011р. про уточнення позовних вимог; задоволено заяву позивача за зустрічним позовом від 11.05.2011р. про зміну та уточнення позовних вимог; задоволено заяву позивача за зустрічним позовом від 18.05.2011р. про уточнення позовних вимог; в задоволенні первісного позову відмовлено частково; в частині зобов'язання передати матеріальні цінності провадження у справі за первісним позовом припинено; в решті первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(м.Київ пров.Балтійський, 20, код 22229921) на користь приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, індив.ном. НОМЕР_1) 16500 грн. орендної плати, 468 грн. пені, 255 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті зустрічного позову відмовлено.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивач за первісним позовом не довів наявності правових підстав для розірвання спірного договору з 14.01.2001р. та задоволення первісного позову в цій частині, оскільки не надав належних і допустимих доказів істотного порушення умов договору відповідачем за первісним позовом. Крім того, у господарського суду відсутні підстави при вирішення даного спору розривати договір з певного моменту до дня набрання чинності судовим рішенням у справі, оскільки це суперечить вимогам ч.5 ст.188 ГК України, які визначають наслідки розірвання договору. Більше того, спірний договір оренди на момент прийняття рішення у справі припинив свою дію, що також унеможливлює його розірвання з моменту набрання чинності судовим рішенням. А тому вказане, на думку суду першої інстанції, свідчить також і про відсутність правових підстав про задоволення зустрічної позовної вимоги про розірвання спірного договору з 20.04.2011р. В частині первісної позовної вимоги про зобов'язання передати матеріальні цінності провадження у справі судом першої інстанції припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову. В частині задоволення зустрічної позовної вимоги про стягнення орендної плати рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст.ст.193, 283, 289 ГК України, ст.ст.526, 549, 762 ЦК України, умовами укладеного сторонами договору оренди та тим, що відповідач за зустрічним позовом в порушення взятих на себе договірних зобов'язань орендної плати за період з 01.01.2011р. по 20.04.2011р. не сплатив, належних доказів того, що власник приміщення перешкоджав користуватись спірним майном суду не надав, тож допустив істотне порушення умов договору оренди в частині сплати орендної плати, що призвело до виникнення основного боргу в сумі 16500 грн., яка підлягає стягненню разом із сумою пені, нарахованою за період прострочення сплати орендної плати в сумі 468 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»- позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити первісні позовні вимоги, а у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити, мотивуючи тим, що 14.01.2011р. в порушення п.2.2.4 договору оренди ФОП ОСОБА_2 своїми діями позбавила ПАТ «СК «Український страховий стандарт»можливості користуватись спірним орендованим приміщенням, а саме без будь-яких пояснень та підстав забрала ключі від орендованого приміщення, яке знаходилось на законних підставах у директора Чернівецького представництва ОСОБА_3, що підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_3, чим унеможливила доступ та використання в господарських потребах орендованого приміщення. А тому на підставі вказаного та ч.2 ст.651 ЦК України договір оренди слід розірвати саме з 14.01.2011р. Відтак, у ФОП ОСОБА_2 не має жодних правових підстав вимагати розірвання договору оренди з 20.04.2011р. та стягнення орендної плати за користування орендованими приміщеннями до 20.04.2011р. включно.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Сторони участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом. Відповідач за первісним позовом про причини неявки не повідомив. Позивач за первісним позовом подав клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.
Виходячи з наведеного та приписів ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.
Відтак, розглянувши доводи апеляційної скарги, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак, рішення суду підлягає зміні, виходячи з наступного.
10.03.2011р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт») звернулося в Господарський суд Чернівецької області з первісним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача передати матеріальні цінності, що знаходяться в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 і належать позивачу, та розірвання з 14.01.2011р. договору оренди від 23.11.2010р. укладеного між позивачем та відповідачем.
23.03.2011р. ФОП ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву, в якій просила стягнути з відповідача 16395,40 грн., у тому числі 9000 боргу з орендної плати за січень та лютий місяці 2011р., 195,4 грн. пені за прострочення сплати орендної плати, 7200 грн. неустойки за неповернення приміщення в зазначений термін та судові витрати, розірвати з 01.03.2011р. договір від 23.11.2010р. оренди нежитлового приміщення, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ЗАТ «СК «Український страховий стандарт».
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2011р. зустрічний позов прийнято до розгляду та об'єднано його розгляд з первісним позовом по справі № 9/5027/220/2011.
24.03.2011р. ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт»подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій первісний позивач просить зобов'язати первісного відповідача передати матеріальні цінності відповідно до довідки вих.№ 0776 від 23.03.2011р., що знаходяться в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 і належать позивачу, та розірвання з 14.01.2011р. договору оренди.
11.05.2011р. ФОП ОСОБА_2 подано зміни та уточнення до зустрічної позовної заяви, в яких зустрічний позивач просить стягнути із зустрічного відповідача 16968 грн., а саме: 16500 грн. орендної плати за січень, лютий, березень та 20 днів квітня місяця 2011р., 468 грн. -пені за прострочення орендної плати та визнати розірваним з 20.04.2011р. договір від 23.11.2010р. оренди нежитлового приміщення, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ЗАТ «СК «Український страховий стандарт».
11.05.2011р. ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт»подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він повідомив, що 20.04.2011р. відкрито спірне приміщення та передано представнику позивача матеріальні цінності, що були предметом спору а відтак претензій у позивача до відповідача з приводу передачі матеріальних цінностей немає, у зв'язку із чим просить розірвати з 14.01.2011р. договір від 23.01.2010р.
18.05.2011р. первісний позивач повторно подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій відмовився від позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, просив розірвати договір оренди від 23.11.2010р. з 14.01.2011р.
18.05.2011р. зустрічний позивач також подав уточнення позовних вимог, в яких просив розірвати договір оренди від 23.11.2010р. з 20.04.2011р., інші вимоги за зустрічною позовною заявою залишити без змін.
Відтак, місцевим господарським судом первісний позов розглядався в обсязі позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та розірвання договору оренди від 23.11.2010р. з 14.01.2011р., а зустрічний позов в обсязі зустрічних вимог про розірвання договору оренди від 23.11.2010р. з 20.04.2011р. та стягнення 16500 грн. орендної плати за січень, лютий, березень та 20 днів квітня 2011р., 468 грн. пені за прострочення орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, згідно з договором купівлі-продажу та Витягу про реєстрацію права власності ОСОБА_2 є власником нежилого приміщення по АДРЕСА_2 площею 36 кв.м.
23.11.2010р. між підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно з умовами п.1.1-1.3 якого орендодавець зобов'язався передати орендареві в строкове платне користування для використання у підприємницькій діяльності нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 площею 36 кв.м., а орендар зобов'язався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно в належному стані.
Відповідно до пункту 2.1.4 договору оренди орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату не пізніше 1 числа поточного місяця за поточний місяць, а орендодавець згідно з п.2.2.5 зобов'язується прийняти плату в строки і на умовах визначених договором.
Пунктом 2.2.2 передбачено, що орендар зобов'язується передати приміщення орендареві до 01.12.2010р. в належному стані. При цьому, згідно з підпунктами А, Б пункту 2.2.2 договору, приміщення оглянуте орендарем до підписання цього договору, істотних недоліків, які перешкоджали використанню приміщення за призначенням, підчас його огляду не виявлено.
Пунктом 2.2.4 договору передбачено, що орендодавець зобов'язується не чинити перешкод орендарю в користуванні орендованим майном.
Згідно з п.3.1.1 договору розмір орендної плати становить 4500 грн. на місяць та може бути корегований відповідно до кон'юктури ринку на послуги надання в оренду приміщення.
За п.3.2 договору орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря щомісячно до 1 числа поточного місяця.
Пунктом 4.4 договору, передбачено, що у разі прострочення сплати орендної плати орендар зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Відповідно до п.5.2 договору такий може бути достроково розірваним за ініціативою орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату більше одного місяця.
Згідно з п.5.4 договору про розірвання договору інша сторона письмово попереджається за 1 місяць.
Відповідно до п.5.5 договору при припинені договору орендар зобов'язується протягом одного місяця передати орендодавцеві орендоване майно в належному стані, про що складається акт.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з дня підписання і діє до 01.12.2011р.
Відповідно до платіжного доручення від 08.12.2010р. ЗАТ «СК «Український страховий стандарт»сплатило ФОП ОСОБА_2 4500 грн. орендної плати за грудень 2010р.
07.02.2011р. ФОП ОСОБА_2 звернулась до ЗАТ «СК «Український страховий стандарт»з претензією про сплату до 28.02.2011р. боргу з орендної плати в сумі 9000 грн. та призначення особи з повноваженнями здійснити передачу приміщення власнику. Дана претензія отримана товариством, проте залишена ним без відповіді та реагування.
21.02.2011р. ЗАТ «СК «Український страховий стандарт»направило на адресу ФОП ОСОБА_2 повідомлення про розірвання договору від 23.11.2010р.у зв'язку із порушення останнім п.2.2.4 договору (обмеження доступу та використання орендованого приміщення).
У відповідь на дане повідомлення про розірвання договору від 23.11.2010р. ФОП ОСОБА_2 11.03.2011р. повідомила товариство, що 04.02.2011р. нею направлено претензію, в якій просить товариство забезпечити явку представника по місцю знаходження приміщення на 28.02.2011р. для здійснення приймання-передачі приміщення та майна та просить сплатити орендну плату за січень та лютий 2011р., а оскільки представник не з'явився підприємець звернулась до органів МВС. При цьому ОСОБА_2 попередила, що вона змушена звернутись до суду про стягнення боргу з орендної плати.
Згідно з переліком майна, яке знаходиться на балансі ЗАТ «СК «Український страховий стандарт»за Чернівецьким представництвом, станом на 22.03.2011р. на балансі останнього перебуває майно на загальну суму 16560,46 грн.
Згідно з актами приймання-передачі матеріальних цінностей (оргтехніки та меблів) від 20.04.2011р. представник первісного відповідача ОСОБА_4 передав представнику первісного позивача Чередніченку В.Є. майно та оргтехніку, а останній в свою чергу передав ОСОБА_4 орендоване приміщення.
Факт передачі спірного нерухомого майна сторони не заперечують.
Згідно з ст.11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ст.765 ЦК України наймодавець (орендодавець) зобов'язаний передати наймачеві (орендарю) майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (оренди), а ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ст.795 ЦК України передача наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з договору оренди від 23.11.2010р., строк його дії обчислюється з дня підписання, а не з моменту оформлення акту приймання-передачі, що не заперечується сторонами.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено ст.651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Пунктом 2 ст.652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно з ст.784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;
2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Враховуючи приписи ст.526 Цивільного кодексу, порушення зобов'язань за договором є цивільним правопорушенням, що спричиняє настання наслідків, передбачених законом чи договором.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що первісний позивач не довів наявності правових підстав для розірвання спірного договору з 14.01.2011р., оскільки не надав належних і допустимих доказів істотного порушення умов договору первісним відповідачем з огляду на наступне.
Апеляційний господарський суд оцінює критично пояснення колишнього Директора Чернівецького представництва ЗАТ «СК «Український страховий стандарт»ОСОБА_3 датовані 17.02.2011р. стосовно того, що 14.01.2011р. в порушення п.2.2.4 договору підприємець ОСОБА_2 без будь-яких пояснень відібрала ключі від орендованого приміщення, чим унеможливила доступ до орендованого приміщення, та вважає їх неналежним та недопустимим доказом порушення взятих на себе ФОП ОСОБА_2 зобов'язань щодо надання орендарю можливості користуватися спірним майном, оскільки в підтвердження ймовірності існування наведених в поясненнях обставин первісний позивач не надав суду доказів звернення орендаря протягом січня-лютого 2011р. до власника приміщення з вимогою повторно надати йому можливість користуватись ним, направлення відповідних листів та претензій. Більше того, наведенні пояснення спростовуються аналогічними поясненнями самого підприємця, в яких остання заперечує будь-які контакти з гр.ОСОБА_3 14.01.2011р.
Також не можу бути прийнятий судом до уваги односторонній акт від 24.03.2011р. про відсутність доступу до спірного приміщення, який підписаний виключно представниками ПАТ «СК «Український страховий стандарт», без уповноважених представників власника приміщення ФОП ОСОБА_2 та без доказів повідомлення її про складення такого акту.
Відтак, апелянтом не доведено істотного порушення орендарем умов договору оренди, відтак підстави для його розірвання з 14.01.2011р. з ініціативи ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт»відсутні.
Більше того, ст.188 ГК України визначений порядок зміни та розірвання господарських договорів. Зокрема за ч.1-4 вказаної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У випадку якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
В силу ч.3 ст.653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Вказаною нормою чітко визначено момент припинення зобов'язань в разі розірвання договору в судовому порядку.
Згідно з ч.5 ст.188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Тобто вказаною нормою передбачено можливість встановлення за рішенням суду іншого строку набрання чинності, а не надання зворотної сили розірванню договору.
З наведеного вбачається відсутність у господарського суду підстав при вирішенні даного спору розривати договір з певного моменту до дня набрання чинності судовим рішенням у справі, оскільки це суперечить вимогам закону, які визначають наслідки розірвання договору.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні первісної позовної вимоги про розірвання договору оренди з 14.01.2011р. також і з урахуванням обставини припинення спірного договору на момент прийняття рішення у справі за спливом строку його дії, що унеможливлює його розірвання з моменту набрання чинності судовим рішенням. Наявність обставини припинення договору оренди свідчить в свою чергу і про відсутність правових підстав про задоволення зустрічної позовної вимоги про розірвання спірного договору з 20.04.2011р., а відтак, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні зустрічного позову в цій частині. При цьому судом також враховано наступне.
За п.5.5 договору при припиненні договору орендар зобов'язується протягом одного місяця передати орендодавцеві орендоване майно в належному стані. Відповідно до п.5.5.1 договору при передачі приміщення складається акт.
Актами приймання-передачі матеріальних цінностей (оргтехніки та меблів) від 20.04.2011р., представник первісного відповідача ОСОБА_4 передав представнику первісного позивача Чередніченку В.Є. спірне майно та оргтехніку, а останній в свою чергу передав ОСОБА_4 орендоване приміщення.
Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Припинення договору оренди шляхом повернення наймачем предмета договору найму врегульовано ч.2 ст.795 ЦК України. Згідно з ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Тобто з наведених норм вбачається, що повернення наймачем предмета договору, яке оформляється відповідним документом (актом), є одним зі способів його припинення.
Відтак, підписання сторонами акту приймання-передачі спірного майна, якому передувало листування сторін із вимогами про передачу приміщення орендодавцю (претензія ФОП ОСОБА_2 від 04.02.2011р., відповідь ФОП ОСОБА_2 на повідомлення від 11.03.2011р., повідомлення ЗАТ «СК «Український страховий стандарт»від 21.02.2011р., з яких вбачаються наміри сторін припинити договірні орендні відносини) свідчить про припинення спірного договору з 20.04.2011р., що у свою чергу також унеможливлює його розірвання з вищезазначеної дати.
А отже, зустрічна позовна вимога про розірвання договору з 20.04.2011р. не підлягає задоволенню також і з урахуванням обставини припинення спірного договору на момент прийняття рішення у справі ще й у зв'язку з поверненням наймачем предмету договору найму, що унеможливлює його розірвання з моменту набрання чинності судовим рішенням.
Щодо первісної позовної вимоги про зобов'язання передати матеріальні цінності, то провадження у справі в цій частині судом першої інстанції припинено правомірно в силу відмови первісного позивача від позову і рішення суду в цій частині сторонами не оспорюється.
Щодо зустрічної позовної вимоги ФОП ОСОБА_2 про стягнення 16968 грн. заборгованості по орендній платі, то така є підставною, обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.ч.1,5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Ця плата вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ст.289 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Орендар відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення від 23.11.2010р. зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату не пізніше 1 числа поточного місяця за поточний місяць.
Згідно з п.3.1.1 договору розмір орендної плати становить 4500 грн. на місяць та може бути корегований відповідно до кон'юктури ринку на послуги надання в оренду приміщення.
За п.3.2 договору орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря щомісячно до 1 числа поточного місяця.
Пунктом 4.4 договору, передбачено, що у разі прострочення сплати орендної плати орендар зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за зустрічним позовом в порушення взятих на себе зобов'язань, орендну плату за період з 01 січня по 20 квітня 2011р. (дата припинення договору оренди) не сплатив, належних доказів того, що власник приміщення перешкоджав користуватись спірним майном суду не надав, тож допустив істотне порушення умов договору оренди в частині сплати орендної плати, що призвело до виникнення боргу в сумі 16500 грн.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Згідно з п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином. Однак, відповідач за зустрічним позовом свій обов'язок щодо сплати орендної плати належним чином не виконав, а тому з нього правомірно стягнуто місцевим господарським судом 16500 грн. основного боргу та 468,00 грн. пені за прострочення сплати орендної плати за період з 01.01.2011р. по 20.04.2011р., нарахованої відповідно до пунктом 4.4 договору та ст.549 ЦК України.
За таких обставин справи, підстави для задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові в повному обсязі, як просить апелянт в апеляційній скарзі, відсутні.
Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.82 ГПК України ухвалою суду від 24.03.2011р. задоволив заяву позивача про уточнення позовних вимог. Однак, враховуючи, що в цій частині ухвала суду від 24.03.2011р. в апеляційному порядку не оскаржувалась і вище вказане процесуальне порушення не призвело до прийняття неправильного рішення у справі, підстави для скасування останнього відсутні.
Відтак, оскільки доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає. Однак, рішення суду підлягає зміні, з метою приведення у відповідність його резолютивної частини з мотивувальною частиною.
Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
У задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», м.Київ, відмовити.
Змінити рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2011р. у справі № 9/5027/220/2011, виключивши з його резолютивної частини пункти 2, 3, 4, 5.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Якімець Г.Г.