26.07.11
Україна
Господарський суд Чернігівської області
Іменем України
26 липня 2011 року № 13/89
Позивач: Комунальне підприємство "Дільниця по контролю за благоустроєм міста" Чернігівської міської ради, вул. Магістратська, 4 А, м. Чернігів, 14000
Відповідач: Приватне підприємство "Скарлетт",
вул. Чернишевського, 15/44, м. Чернігів,14000
Предмет спору: про стягнення заборгованості 3785,05 грн.
Суддя Фетисова І.А.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 6 від 06.07.2011
від відповідача: ОСОБА_2 д. б/н від 15.07.2011
Рішення приймається після оголошених 19.07.2011 року, 21. 07.2011 року в судовому засіданні перерв, відповідно до ст.. 77 ГПК України.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 3644,02 грн. недонарахованої орендної плати по договору № 3-Р на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що знаходяться на об'єктах комунальної власності від 15.10.2007 р., обґрунтовуючи перевіркою КРУ та просить стягнути 140,83 грн. пені.
Відповідач у відзиві на позов повідомив про часткове визнання позовних вимог в частині стягнення заборгованості за листопад 2010 р. в сумі 650,76 грн., в решті позовних вимог просить відмовити.
В судовому засіданні 21.07.2011 року представник відповідача повідомив суду про повне невизнання позовних вимог.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:
15.10.2007 р. між сторонами укладено договір № 3-Р на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що знаходяться на об'єктах комунальної власності.
Відповідно до умов договору та порядку передбаченому рішенням Чернігівської міської ради від 31.05.2007 р. «Про Правила забудови та використання території міста Чернігова»уповноважений орган (позивач) надає розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідач) право на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, що знаходяться на об'єктах комунальної власності за адресами, наведеними в додатку № 1, а розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується здійснювати оплату і використовувати надане місце в порядку та терміни, передбачені договором, отриманим в установленому порядку дозволом, та чинним законодавством.
Згідно п. 4.1 договору вартість договору розраховується щомісячно сторонами на підставі діючого «Порядку оплати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ»та довідки розповсюджувача зовнішньої реклами про використання рекламної площі для розміщення соціальної реклами.
Згідно п. 4.2 договору вартість договору переглядається сторонами в таких випадках:
П. 4.2.1. Зміні в установленому порядку «Порядку оплати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ».
П. 4.2.2. Зміні геометричних розмірів РЗ в установленому порядку (з внесенням змін у дозвіл).
П. 4.2.3. Виявленні помилки в рахунках.
П. 4.2.4. Зміна вартості договору оформлюється додатковою угодою сторін яка діє з моменту настання обставини.
Згідно п. 4.4 договору оплата проводиться щоквартально, не пізніше 5 числа наступного за останнім місяцем кварталу, можлива авансова помісячна оплата, з кінцевим розрахунком в останньому місяці.
16.10.2007 р. між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору № 3-Р від 15.10.2007 р.
Сторони уклали дану угоду про наступне: 1. Предмет угоди: У відповідності до умов цього договору, та в порядку, передбаченому рішенням Чернігівської міської ради від 31.05.2007 р. «Про правила забудови та використання території міста Чернігова»уповноважений орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, що знаходяться на об'єктах комунальної власності за адресами наведеними у додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору, а розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується здійснювати оплату і використовувати надане місце в порядку та терміни передбачені цим договором, отриманим в установленому порядку дозволом та чинним законодавством.
Пункт 2.1 викладено: Вартість договору розраховується щомісячно сторонами на підставі діючого «Порядку оплати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ»та довідки розповсюджувача зовнішньої реклами про використання рекламної площі для розміщення соціальної реклами.
15.01.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 3-Р від 15.10.2007 р.
Згідно додаткової угоди сторони домовились викласти п. 4.1 договору в такій редакції: Вартість договору розраховується щомісячно сторонами на підставі «Порядку оплати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ»затвердженого рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 29.12.2007 р. № 343 довідки розповсюджувача зовнішньої реклами про використання рекламної площі для розміщення соціальної реклами та договору № 3-Р від 15.10.2007 р. Розрахунок базового розміру місячної оплати (без врахування обсягів розміщення соціальної реклами) наведено в додатку № 1, який є невід'ємною частиною додаткової угоди.
24.12.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору № 3-Р від 15.10.2007 р.
Даною угодою сторони домовились викласти п. 4.4 в наступній редакції «Оплата починаючи з 1 квітня проводиться щомісячно не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим місяця». Додаткова угода набирає чинності з 01.01.2009 р.
01.06.2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору № 3-Р від 15.10.2007 р.
Сторони уклали дану угоду про наступне: розповсюджувач зовнішньої реклами та уповноважений орган погодили наступний графік погашення простроченої заборгованості розповсюджувача в сумі 16085,48 грн. вересень 2010 р. -серпень 2011 р. -по 1340,45 грн. Поточна оплата з березня 2010 р. здійснюється відповідно до укладених договорів.
21.02.2011 р. контрольно-ревізійним відділом в м. Чернігові проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності КП «Дільниця з контролю за благоустроєм міста»Чернігівської міської ради за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. та складено акт № 22-25/005. В ході ревізії виявлено не донарахування позивачем відповідачу плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на суму 3644,22 грн.
В зв'язку з чим позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 49 від 16.02.2011 р. на суму 3644,22 грн.
Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прийнято рішення № 343 від 29.12.2007 р. «Про плату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів». Рішенням затверджено порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Чернігова згідно з додатком 1. Базовий розмір плати за користування місцями розташування для наземних та дахових рекламних засобів -розмір плати за місяць грн../кв. м -25 грн., для не наземних (не дахових) рекламних засобів -15 грн.
Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прийнято рішення № 78 від 19.04.2010 р. «Про внесення змін до порядку оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Чернігова»затвердженого рішенням від 29.12.2007 р. № 343. Пунктом 1 вирішено викласти п. 4.3 в наступній редакції «Осяг соціальної реклами на засобах зовнішньої реклами на час розміщення якої плата за тимчасове користування місцем не справляється не може перевищувати 25 % від рекламних площин на які отримано в установленому порядку дозволи. Контроль за дотриманням цієї норми покладається на комунальне підприємство «Дільниця з контролю за благоустроєм міста»Чернігівської міської ради». П.2 цього рішення встановлено, що положення п.1 цього рішення стосуються виключно розповсюджувачів зовнішньої реклами, які не мають заборгованості по оплаті за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів.
Даним рішенням вирішено що положення п. 1 цього рішення набувають чинності з 1 травня 2010 року та діють до 1 серпня 2010 року в частині рекламних засобів рекламною площею 18 м кв. і більше та до 1 грудня 2010 року -в частині інших рекламних засобів.
Факт оприлюднення рішення №78 виконкому Чернігівської міської ради відповідачем не оспорюється.
Предметом заявленого позову є стягнення суми 3644,22 грн. як різниці між повною щомісячною вартістю плати за користування рекламними засобами (2603,02 грн. х 8 місяців = 20824,16 грн.) та щомісячними сумами за рахунками з пільгою (далі по тексту пільга) за розміщення соціальної реклами ( 17179,94 грн.) в період з травня по грудень (включно) 2010 року, оскільки, як вважає позивач у відповідача була наявна заборгованість, а тому він мав сплачувати повні щомісячні суми вартості користування рекламними засобами та окрім того 140,83 грн. пені за порушення виконання зобов'язань. При цьому позивач обґрунтовує заявлений позов порушенням відповідачем договірних зобов'язань та посилається на приписи ст.ст. 526,610,626 ЦК України, ст. 193,232 ГК України.
Таким чином, встановлення наявності чи відсутності заборгованості у відповідача по справі за користування рекламними засобами протягом дії пункту 2 рішення виконкому №78 ( з 1 травня по 1 грудня 2010 року) , відповідно до якого встановлена пільга, встановлення порушення відповідачем саме договірних зобов'язань, є обставинами для визначення обґрунтованості заявлених вимог.
Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст.. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.
За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та цивільні обов'язки виникають , в т.ч. з договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме додаткової угоди № 3 до договору № 3-Р від 15.10.2007 р., у сторін договору є взаємні прав та обов'язки.
Так, зобов'язанням позивача є виставлення відповідачу рахунку, який є підставою для оплати, до 13 числа наступного за розрахунковим місяця, а у відповідача зобов'язання по наданню позивачу до 10 числа наступного за розрахунковим місяця довідки про обсяги розміщення соціальної реклами. При цьому, в разі ненадана такої довідки відповідачем, позивач зобов'язався виписувати рахунок на суму попереднього місяця з подальшим коригуванням. Загальний строк на оплату відповідач зобов'язаний здійснити не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд звертає увагу, що рішення №78 від 19.04.2010 року має початок терміну дії з 1 травня 2010 року, а тому наявність заборгованості відповідача саме з 1 травня 2010 року має вплив на отримання пільги за розміщення соціальної реклами.
З урахуванням цього, посилання відповідача на укладену 01.06.2010 року угоду про узгодження графіку погашення заборгованості в сумі 16085,48 грн. протягом вересня 2010 - серпня 2011 року, з визначенням здійснення поточної оплати з березня 2010 року відповідно до укладених договорів, не впливає на встановлення факту відсутності або наявності поточної заборгованості відповідача в період з 1 травня 2010 року до 1 грудня 2010 року.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач несвоєчасно виконував обов'язок по виставленню та формуванню відповідачу рахунку на оплату , відповідно до умов додаткової угоди №3 до договору, а саме:
Рахунок за травень на суму 2179,40 грн. датований 21.06.2010 року, а не 13.06.2010 року;
Рахунок за вересень на суму 2264,145 грн. датований 18.10.2010 року, а не 13.10.2010 року.
При цьому, умовами договору та додатків до нього сторонами не визначено термін оплати , в разі виставлення рахунків позивачем із запізненням , з порушенням визначених строків (до 13 числа наступного за розрахунковим).
Відповідно до приписів ч.1 ,4, ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Таким чином, суд не визнає простроченням відповідача оплату з затримкою рахунків за травень та вересень 2010 року, в зв'язку з чим вимоги по стягненню з відповідача відповідно сум 432,62 грн. та 338,87 грн., всього 771,49 грн., донарахованої пільги, обґрунтовані прострочення відповідача, є неправомірними.
В той же час рахунки за червень, липень, серпень, жовтень та листопад виписувались позивачем своєчасно, а саме відповідно 02.07.2010 року, 09.08.2010 року, 09.09.2010 року, 09.11.2010 року, 07.12.2010 року, однак оплати цих рахунків відповідачем здійснені з порушення встановленого договором порядку, а саме , відповідно 19.07.2010 року, 13.09.2010 року, 01.11.2010 року, 02.12.2010 року та 17.12.2010 року, що свідчить про наявність поточної заборгованості відповідача в цей період, тобто проведення оплати з порушенням строків.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме платіжних доручень відповідача, останнім здійснені оплати всіх рахунків позивача за період з користування рекламними засобами з 1 травня 2010 року по 1 грудня 2010 року, що свідчить про фактичну відсутність заборгованості відповідача за цей період користування та повне виконання останнім своїх грошових зобов'язань по договору .
За умовами п. 4.2. договору, сторонами встановлена домовленість що зміни плати у випадках виявлення помилок в рахунках оформлюється додатковою угодою сторін, однак в матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами зміни в оплати за період з травня по грудень 2010 року на суму 3644,22 грн., яка є предметом стягнення.
З урахуванням того, що відповідач виставлені рахунки позивача в період з травня по грудень 2010 року оплатив, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума 3644,22 грн. за своєю правовою природою є збитками. Однак, сформована позивачем позиція про стягнення заборгованості з відповідача, обґрунтована саме порушенням договірних зобов'язань, підстави позову позивачем не змінювались, у суду зробити переоцінку підстав заявлених вимог прав не має.
За таких обставин, суд визнає неправомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 2993,46 грн. як заборгованості за період з 1 травня 20010 року по 1 грудня 2010 року за умовами договору.
Стосовно заявленої до стягнення суми донарахування 650,76 грн. за грудень 2010 року, суд вважає вимоги необґрунтованими з огляду на те, що підставою заявленого позову, в т.ч. умовами нарахування або відсутності пільги в період дії, є рішення №78 від 19.04.2010 року. Однак з 1 грудня 2010 року п.2 рішення, щодо обмежень в нарахуванні пільги втратив силу, інших обмежень по наданню пільги не встановлено, а тому й проведення донарахування не може мати місце. Окрім того, вище зроблений висновок суду про правову природу заявлених до стягнення сум як збитків, має відношення й до суми 650,76 по грудню місяцю.
З урахуванням тих обставин, що суд прийшов до висновку про відсутність порушень з боку відповідача грошових зобов'язань по договору та відсутність грошових зобов'язань, а тому заявлене стягнення пені 140,83 грн. не може бути визнано судом обґрунтованим.
За таких обставин, в позовних вимогам позивачу слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.11, 22, 509,526, 610, 613, 626 Цивільного кодексу України, ст. 173 ГК України, ст.ст.22, 33, 49, 77, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити .
Суддя І.А.Фетисова
Рішення підписано 26.07.2011 року