Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
Іменем України
"20" липня 2011 року Справа № 20/39
Суддя Цимбал-Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи
за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова»
04071,вул. Оболонська, 38,кв.36,м.Київ,
в особі комунального енергогенеруючого підрозділу
«Чернігівська теплоелектроцентраль»ТОВ Фірми «ТехНова»
14014, вул. Ушинського,23, м.Чернігів;
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Криниця»
14000,вул. Князя Чорного,16, м.Чернігів;
предмет спору: стягнення 10514,01 грн.;
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 довіреність № 2 від 12.01.2010 року - юрисконсульт;
відповідача: Череднікова Т.М.- директор;
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТехНова” в особі комунального енергогенеруючого підрозділу “Чернігівська теплоелектроцентраль” ТОВ “Фірми” ТехНова” звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Криниця»про стягнення 9695,35 грн. заборгованості за теплопостачання згідно договору № 586 від 01.09.2001 року, а також стягнення 451,67 грн. пені, 277,46 грн. інфляційних та 89,53 грн. річних.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.07.2011р. розгляд справи призначено на 20.07.2011р.
Відповідач в судовому засіданні надав усні пояснення, якими визнає позовні вимоги в повному об'ємі.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
01.09.2001р. між комунальним енергогенеруючим підрозділом «Чернігівська теплоелектроцентраль»ТОВ Фірми «ТехНова»та ТОВ «виробничо-комерційний центр соціальної допомоги жінкам «Криниця»укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №586 (далі -Договір).
Угодою від 01.03.2008р. про зміну Договору сторони внесли зміни в преамбулу Договору, змінивши назву Споживача на ТОВ «Криниця».
Відповідно до умов зазначеного договору, Постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання постачати Споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку №1 цього договору, а Споживач зобов'язався сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, згідно договору.
На виконання умов договору позивач за період з 01.10.2010р. до 30.04.2011р. поставив відповідачу теплову енергію на суму 11495,35грн., про що не заперечується відповідачем.
У відповідності до п.6.1 та 6.2.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, які затверджені рішенням облдержадміністрацій, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної ради і постановами КМУ. Розрахунки за теплову енергію здійснюються в розмірі (на гаряче водопостачання (п.6.2.2 Договору):
- за 1 Гкал- при наявності приладів обліку теплової енергії -згідно з їх показаннями;
- за 1 куб. метр при наявності витратоміра за умов узгодженого визначення фактичних температур теплоносія з урахуванням показань витратоміра, або відому проектному максимальному годинному навантаженні: в обох випадках - розрахунковим способом;
- за 1 кв. м опалювальної площі - в інших випадках.
Відповідно до п.5.1 Договору, облік теплової енергії здійснюється згідно з розрахунком за 1м2.
Додатком №1 від 09.10.2003р. до Договору визначений розмір площі -139,80м2.
Тариф на теплову енергію затверджений рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №156 від 16.06.2009р. і складає 10,75грн. за м2 (без врахування ПДВ).
Відповідно до п.3.2.22 Договору, споживач (відповідач) зобов'язаний щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п.6.1. цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку не отримання рахунку до 15 числа наступного місяця Споживач зобов'язаний повідомити про це Постачальника.
Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури №0586 від 31.10.2010р. на суму 1396,20 грн., від 01.09.2001р. на суму 1803,42грн., від 31.12.2010р. на суму 1803,42 грн., від 31.01.2011р. на суму 1803,42 грн., від 28.02.2011р. на суму 180342грн., від 31.03.2011р. на суму 1803,42грн., від 30.04.2011р. на суму 1082,05грн. Докази направлення рахунків - фактур знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Відповідно до п.6.5 Договору розрахунки Споживача із Постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками Постачальника щомісячно у відповідності з показанням приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідачем було частково погашено заборгованість на суму 1800,43грн., Станом на час прийняття рішення, заборгованість становить 9695,35грн., відповідачем визнана, але не сплачена.
Виходячи з викладеного, заявлена позивачем до стягнення 9695,35грн. сума основного боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.9 Договору, у випадку несплати Споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Позивач просить стягнути на його користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 451,67 грн.
Нарахування пені за період з 16.11.2010р. по 07.06.2011р. відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору.
Таким чином, заявлена сума пені 451,67 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем заборгованість на момент звернення позивача з позовом до суду погашена не була, позивачем обґрунтовано нараховані інфляційні за період з 16.11.2010р. по 30.04.2011р. в сумі 277,46 грн. та річні за період з 16.11.2010р. по 07.06.2011р. в сумі 89,53 грн., які підлягають задоволенню та стягненню на його користь.
Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.
Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 105,14 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.
Керуючись ст.ст. 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Криниця» (14000, вул. Князя Чорного,16, м.Чернігів, р/р 26003004857 в Полікомбанку м.Чернігів, МФО 353100, код ЄДРПОУ 14242391) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова»в особі комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ фірми «ТехНова» (14014, м. Чернігів, вул. Ушинського, 23, р/р 26000001000729 у ПАТ «Банк Демарк»м. Чернігів, МФО 353575, код ЄДРПОУ 21680602) 9695,35грн. основного боргу, 451,67 грн. пені, 277,46грн. інфляційних, 89,53 грн. річних, а всього 10514,01рн., а також 105,14грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя М.П. Цимбал-Нарожна
Повний текст рішення підписано 21 липня 2011 року.
17.0п
Суддя М.П. Цимбал-Нарожна
25.07.11