25.07.11 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62
Іменем України
"18" липня 2011 р. Справа № 10/76
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс - Транс",
Юридична адреса: вул. Червоногвардійська, 5, оф. 4, м. Київ, 02105
Поштова адреса: вул. Овруцька, 28, кв. 10, м. Київ, 04107
Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,
АДРЕСА_2,14000
Представник відповідача: ОСОБА_2,
АДРЕСА_3, 14000 (з відміткою для ОСОБА_3.)
Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 38222,56 грн.
Суддя І.Г.Мурашко
Представники сторін:
Позивач: не з”явився
Відповідач: ОСОБА_2, представник за договором від 24.05.11р.
В судовому засіданні 18.07.2011р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Експресс-Транс” подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 38222,56 грн., з яких 36315,74 грн. сума основної заборгованості, 417,88 грн. сума 3% річних за період з 14.12.10р. по 04.05.11р., 1488,94 грн. індекс інфляції за період з грудень 2010р. по травень 2011 року. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору -замовлення № 14-1/09 від 14.09.10р.
В судовому засіданні 14.07.11р. представник відповідача надав письмовий відзив, який був залучений судом до матеріалів справи.
Згідно відзиву на позов відповідач зазначає, що на його думку позивач не надав докази на підтвердження того, що позивач надав відповідачу оригінали СМR з відміткою вантажоотримувача, акту виконаних робіт, рахунку., тому у відповідача не виник обов”язок щодо сплати послуг позивача, а настане цей обов”язок лише після отримання відповідачем зазначених документів. Також відповідач зазначає, що не можуть бути визнані в якості належного та допустимого доказу поштове повідомлення про вручення претензії-вимоги від 02.12.10р, оскільки претензія-вимога направлялась на адресу АДРЕСА_4, а відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_5. Відповідач зазначив, що відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов”язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов”язаних з перевезенням вантажу. Згідно положень ч.ч. 1, 3 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов”язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов”язаних з перевезенням вантажу, умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Оскільки умовами договору № 11/08-П від 11.08.10р. визначено обов”язок відповідача сплатити кошти за рахунок коштів, які надійдуть від замовника (п. 4.3. Договору), а замовник коштів відповідачеві не перерахував, про що свідчить ухвала господарського суду Вінницької області від 14.02.11р. по справі № 4/192-10, а тому, на думку представника відповідача, ФОП ОСОБА_1 не порушив свій обов”язок перед позивачем зі сплати коштів, і після їх надходження від замовника сума заборгованості буде перерахована на рахунок позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -
11.08.10р. між сторонами було укладено договір № 11/08-П на транспортно-експедиційне обслуговування, предметом якого зазначені взаємовідносини позивача та відповідача, які виникають при плануванні та наданні послуг в сфері організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, а також країн близького та дальнього зарубіжжя ( а.с.79).
Згідно п.1.2 Експедитор(відповідач), діючи від свого імені, але за дорученням Замовника, укладає договір з перевізником(позивачем) для доставки вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Перевізник доставляє вантажі, що замовлені експедитором, а експедитор оплачує послуги перевізника за рахунок коштів замовника в порядку та на умовах цього договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору, експедитор (відповідач) зобов”язаний надати позивачу оригінал або факс-копію замовлення, яке повинно мати всю необхідну для здійснення перевезення інформацію ( п.3.1.1) та оплатити послуги перевізника(позивача) в порядку та строки, передбачені цим договором (п.3.1.4). Вартість послуг за перевезення вантажів є договірною та обумовлюється в Замовленні ( п.4.2). Відповідальність експедитора(відповідача) перед перевізником(позивачем) за несвоєчасну оплату послуг, встановлена п.5.8 договору (пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки).
14.09.2010р. експедитором (відповідачем) та перевізником (позивачем) підписано замовлення на доставку вантажу автомобілем (держ.номер НОМЕР_3) за маршрутом Німеччина - Україна. Вартість та умови оплати: 3100 євро, безготівковий розрахунок ( а.с.10).
Згідно п. 4.3. Договору( а.с.79), експедитор (відповідач) повинен здійснювати оплату послуг позивача з коштів, які надходять від замовника, протягом 10 банківських днів після отримання від позивача оригіналів документів (СМR з відміткою вантажоотримувача, акт виконаних робіт, рахунок та ін.), якщо інше не передбачено в замовленні.
Позивач на автомобілі НОМЕР_1 надав відповідачу послуги замовлені відповідачем у заявці №14-1/09 від 14.09.10р по перевезенню вантажу за маршрутом Німеччина -Україна. Підтвердженням наданих послуг з перевезення вантажу на умовах замовлення відповідача № 14-1/09 від 14.09.10 є міжнародно-транспортні накладні CMR № 015944, № 015949, № 015943 з відмітками вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача та митних органів (а.с.11-13, 16-18), оригінали яких були досліджені судом у судовому засіданні..
На оплату наданих послуг, позивачем був виписаний рахунок-фактура №СФ-0000556 від 05.10.10р. на суму 36315,74 грн. (а.с.14). 05.10.2010р. між сторонами був підписаний та скріплений печатками двох сторін акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000556, яким сторонами підтверджується факт здачі позивачем та прийняття відповідачем послуг з перевезення на автомобілі НОМЕР_1 вантажів за маршрутом Німеччина -Україна на загальну суму 36315,74 грн. При цьому в акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають (а.с.15). Факт надання таких послуг позивачем -відповідачем не спростовується. Оригінал акту № ОУ-0000556 від 05.10.10 був досліджений судом в судовому засіданні.
З метою досудового врегулювання спору відповідачу була надіслана претензія-вимога від 02.12.10р., яка була отримана особисто відповідачем 07.12.10р., що підтверджується поштовим повідомленням в матеріалах справи(а.с. 19, 20).
На момент розгляду справи в суді, відповідачем сума заборгованості не сплачена.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
При визначенні правової природи договору слід виходити не лише з назви договору, а із предмету договору та застосувати до нього відповідні законодавчі приписи, що регулюють відносини такого виду договору.
Згідно ст.316 Господарського кодексу України та ст. 929 Цивільного кодексу України, на які посилається представник відповідача, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов»язується за оплату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов»язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Тобто, Глава 65 Цивільного кодексу України регулює відносини між експедитором (відповідачем) та його клієнтом (замовником).
Однак судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склались відносини щодо надання послуг по перевезенню вантажів, які врегульовані Главою 63,64 Цивільного кодексу України, а тому, посилання представника відповідача на ст.316 Господарського кодексу України та ст. 929, 931, 934 Глави 65 Цивільного кодексу України є помилковим та не приймаються судом до уваги, оскільки зазначеними приписами законодавства правовідносини з перевезення вантажу, що виникли між сторонами у даній справі ( експедитора та перевізника) не регулюються.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов”язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов”язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст.909).
Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.10р.відповідач, як експедитор, уклав з позивачем (перевізником) договір № 11/08-П від свого імені ( п.1.2 Договору), що відповідає зобов»язанням експедитора, визначеним приписами ст..929 ЦКУ.
Згідно умов Договору № 11/08-П , який є за своєю природою договором перевезення, експедитор зобов»язаний ( п.3.1 Договору) оплатити послуги позивача з коштів, які надходять від замовника, протягом 10 банківських днів після отримання від позивача оригіналів документів (СМR з відміткою вантажоотримувача, акт виконаних робіт, рахунок та ін.) ( п.4.3 Договору).
Доводи представника відповідача щодо неотримання цих документів спростовується фактом підписання 05.10.2010р. самим відповідачем та скріпленням його печаткою, направленого йому позивачем акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000556 на загальну суму 36315,74 грн., в якому, зокрема, зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають (а.с.15), а тому суд не погоджується з твердженням представника відповідача про те, що строк виконання зобов»язання відповідача перед позивачем не настав. Також не приймається судом до уваги доводи представника відповідача про неотримання відповідачем вимоги позивача про сплату боргу від 02.12.10р. за адресою: АДРЕСА_4, оскільки відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_5. Отримання цієї вимоги підтверджено зворотнім поштовим відправленням про вручення поштового відправлення працівником пошти 07.12.10р. особисто відповідачу ( а.с.20). Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира,інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток,готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою -підприємцем. Отримання поштової кореспонденції особисто відповідачем за цією ж адресою, зазначеною у позові: АДРЕСА_4, підтверджується також отриманням ним особисто ухвал суду від 17.05.11р. ( а.с.25), від 26.05.11р.( а.с.47), ухвала суду від 30.06.11р. повернулась «за закінченням терміну зберігання».
Згідно вимог ст..34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Порядок та відповідальність працівників пошти за належне вручення поштових відправлень встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09р. № 270 „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», а тому суд вважає належними доказами зворотні поштові відправлення в матеріалах справи, згідно яких відповідач особисто отримував як ухвали суду по даній справі так і претензію-вимогу позивача від 02.12.10р. за адресою АДРЕСА_4.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку невстановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення вищезазначених вимог чинного законодавства взяті на себе зобов'язання не виконав, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 36315,74грн.
Доводи представника відповідача щодо залежності строку виконання відповідачем зобов»язання оплатити послуги позивача з перевезення вантажу від оплати замовником коштів відповідачу за договором між ними (транспортного експедирування), судом не приймаються до уваги виходячи з наступного.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення.Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч.1). Згідно ч.2 ст. 510 цього кодексу, у зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права,і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому,що вона має право вимагати від неї ( ч.3). Відповідно до вимог ч.1 ст. 511 цього кодексу, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з вимогами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків( ч.1).. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору( ч.3).
Матеріалами справи підтверджується, що договір перевезення, укладений між позивачем (перевозчиком) та відповідачем ( експедитором), є двостороннім, а тому, встановлює цивільні права та обов'язки тільки для сторін укладеного договору та в силу ч.1 ст.511 Цивільного кодексу України не може створювати обов'язку для третьої особи, у тому числі протягом 10 банківських днів після отримання експедитором (відповідачем) від перевізника (позивача) оригіналів СМR, акту виконаних робіт, рахунку,тощо, оплатити послуги перевізника (позивача) через експедитора. Будь-який обов»язок замовника перед експедитором (відповідачем), у тому числі щодо порядку та строків перерахування експедитору коштів, регулюється іншим договором, укладеним між експедитором(відповідачем) та замовником та не може звільнити експедитора (відповідача) від обов»язку сплатити позивачу(перевізнику) за послуги перевезення у строк, визначений договором перевезення.
Позиція та доводи представника відповідача (адвокат ОСОБА_2), на думку суду, спрямовані ні на сприяння захисту прав та законних інтересів відповідача, як того вимагає Закон України «Про адвокатуру», а на уникнення особою (відповідачем), інтереси якої він представляє, - відповідальності за порушення приписів закону щодо належного виконання відповідачем зобов»язань по оплаті спожитих ним послуг, наданих позивачем.. Про це свідчить також подання адвокатом відзиву на позов в останній день строку, без клопотання про його подовження ( адвокат вступив у справу в першому судовому засіданні), без доказів направлення відзиву на позов позивачу, що є зловживанням процесуальними правами спрямованими на перешкоджання суду належним чином з”ясувати і дослідити всі обставини справи та позбавляє позивача надати свої пояснення чи заперечення стосовно обставин, викладених представником відповідача у відзиві на позов.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Позивач згідно розрахунку в матеріалах справи просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 14.12.10р. по 04.05.11р. в сумі 417,88грн.( за 140 днів) та індекс інфляції за грудень 2010року -травень 2011року в сумі 1488,94грн.
Дослідивши матеріали справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов'язань щодо несвоєчасної оплати за надані позивачем послуги, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню за період з 15.12.10р. по 04.05.11р. ( за 140 днів) в сумі 417,88грн., позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 1488,94грн.
Згідно вимог ст. 49 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 382,22грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,АДРЕСА_6, інд. код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс" (юридична адреса: вул. Червоногвардійська, 5, оф. 4, м. Київ, 02105, поштова адреса: вул. Овруцька, 28, кв. 10, м. Київ, 04107, р/р 26006000017715 в ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023, ЗКПО 33739797) боргу в сумі 36315,74грн., 3% річних в сумі 417,88грн., індекс інфляції в сумі 1488,94грн., 382,22грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 25.07 .2011р.
Суддя І.Г.Мурашко