07.07.11 Справа № 5021/1104/2011.
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,
до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Лебедин, Сумська область,
про стягнення 12135 грн. 00 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 30.05.2011 р.,
від відповідача - ОСОБА_2,
Суддя Резніченко О.Ю.
при секретарі с/з Сидорук А.І.
Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 12135 грн. боргу, яка виникла в зв'язку з неналежним виконанням укладеного між сторонами договору оренди від 03 листопада 2008 року.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позовні вимоги вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні відповідач зазначив, що крім 30 795 грн. орендної плати ним було сплачено 250 грн. за лютий 2009 року та 515 грн. за травень 2009 року.
Позивач в судовому засіданні усно визнав сплату відповідачем вищезазначених сум.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між сторонами 03 листопада 2008 року був укладений договір оренди (надалі Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору позивач передає, а відповідач приймає за плату у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 30 м2.
Вищезазначене приміщення було передано позивачем відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду від 15 грудня 2008 року.
Відповідно до розділу 4 Договору відповідач до 5 числа місяця, що йде перед розрахунковим зобов'язується сплачувати позивачу орендну плату в гривневому еквіваленті в розмірі 900 дол. США та за перший та останній місяць оренди орендну плату в сумі по 900 дол. США.
Додатковою угодою від 10 березня 2009 року до Договору розмір орендної плати змінено і встановлено в розмірі 3150 грн. за кожний місяць.
04 серпня 2009 року Договір було розірвано, що підтверджується актом приймання передачі нежитлового приміщення № 2 та не заперечується позивачем.
За період з 15.12.2008 року по 04.08.2009 року орендна плата склала 42930 грн.
Однак, як зазначає позивач, відповідачем зобов'язання передбачені Договором виконав частково, а саме сплачено 30795 грн.
В своїх запереченнях стосовно заборгованості відповідач посилається на те, що між ним та позивачем існували усні домовленості про зменшення орендної плати. Крім того, що за усною домовленістю відповідачем була встановлена пластикова перегородка, яка коштує 9800 грн., яку позивач компенсує за рахунок орендної плати.
По-перше, як вбачається з матеріалів справи, Договір укладений між сторонами за своєю правовою суттю є договором оренди (найму).
Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.
Тобто посилання відповідача на усні домовленості між сторонами стосовно орендної плати є безпідставними та необгрунтованими.
По-друге, ст. 778 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, зміни до Договору стосовно розміру орендної плати чи стосовно поліпшення речі внесені не було.
Крім того в підтвердження своїх доводів відповідач не надав ні доказів погодження з позивачем стосовно поліпшення речі, а саме встановлення перегородки, ні доказів її встановлення (платіжні документи, договір на виконання робіт по встановленню та інше), ні доказів домовленості, що поліпшення речі буде зараховано в рахунок орендної плати.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.
Суд вважає, що заборгованість відповідача в розмірі 11 370 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами справи, відповідач не подав належних доказів підтвердження позиції по справі, а тому вимога позивача стосовно стягнення вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також в судовому засіданні відповідач зазначив, що крім 30 795 грн. ним було сплачено 250 грн. за лютий 2009 року та 515 грн. за травень 2009 року. Вищезазначений факт підтверджується прибутковим касовим ордером № 0042 від 06.01.2009 року та прибутковим касовим ордером № 096 від 12.05.2009 року.
Позивач в судовому засіданні усно визнав сплату відповідачем вищезазначених сум.
Отже суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 765 грн., оскільки в судовому засіданні відповідач надав докази сплати заборгованості, а позивач її визнав.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 42200, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) борг у сумі 11 370 грн. 00 коп., 113 грн. 70 коп. державного мита, 221 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ О.Ю. Резніченко
Повне рішення складено 11.07.2011 року.