Іменем України
20 липня 2011 року справа № 5020-918/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Лондон-Крим»
(пр. Генерала Острякова, б.62, кв.49, м. Севастополь, 99028),
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1;
АДРЕСА_2)
про стягнення 2 537,38 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.07.2011;
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лондон-Крим»(далі -Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про стягнення грошових коштів за повернутий товар у розмірі 2 279,71 грн. за договором поставки №72 від 01.09.2010, а також 216,81 грн. -інфляційних втрат та 40,86 грн. -3% річних.
Позовні вимоги з посиланням на статті 625, 1212, 1214 ЦК України обґрунтовані безпідставним утриманням Відповідачем грошових коштів, перерахованих йому в рахунок вартості товару за договором поставки №72 від 01.09.2010.
Представник Позивача у судовому засіданні 20.07.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснив, що Позивач вимагає повернення грошових коштів, сплачених за договором поставки №72 від 01.09.2010, за відрахуванням 119,99 грн -вартості зберігання та вантажних робіт, присудженої до стягнення рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.03.2011 у справі №5020-130/2011.
Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 14.06.2011, 05.07.2011, у судові засідання 05.07.2011, 20.07.2011 явку уповноважених представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (поштові повернення /а.с.32-35, 36-39, 48-51/.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.03.2011 у справі №5020-130/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лондон-Крим»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /а.с. 16-22/, яке набрало законної сили 09.04.2011, встановлено наступне.
01.09.2010 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лондон-Крим” (Покупець) укладено договір поставки № 72 (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник передає покупцю, а Покупець -приймає та здійснює оплату товару в асортименті, кількості та за цінами, узгодженими у специфікаціях-додатках, які після їх підписання є невід'ємними частинами Договору.
За накладною №08 від 09.09.2010 відповідач поставила позивачеві товар (шия свиняча морожена) кількістю 127,4 кг за ціною 38,00 грн/кг загальною вартістю 4 841,20 грн, в т.ч. ПДВ 806,86 грн.
14.09.2010 позивач оплатив поставлений товар у повному обсязі - в розмірі 4 841,20 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.
Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Договору Постачальник гарантує Покупцеві відповідність якості поставленого товару всім необхідним стандартам ГОСТ, ТУ для даної категорії товарів, а також легальність його походження. Товар має бути упакований та маркірований відповідним чином, упаковка повинна забезпечувати схоронність вантажу при звичайних умовах зберігання, іншого використання та транспортування. В разі виникнення у покупця претензій щодо якості товару, Покупець протягом трьох робочих днів з моменту підписання акта приймання-передачі звертається в експертну установу за проведенням експертизи якості товару. Експертна установа обирається покупцем без погодження з постачальником. Покупець зобов'язаний повідомити постачальника протягом двох робочих днів з моменту поставки товару про проведення експертизи якості товару. Витрати на експертизу товару в подальшому покладаються на сторону, чия думка про якість товару буде визнана помилковою.
Товар вважається прийнятим за якістю, якщо висновок незалежної експертної установи про якість товару не отримано постачальником протягом двох робочих днів з дня передачі товару до незалежної експертної установи (пункт 2.4 Договору).
Пунктом 2.6 Договору передбачено, що при виявленні в строки, зазначені в пункті 2.3 Договору, невідповідності якості товару, Покупець має право вимагати від Постачальника змінення вартості неякісного товару чи заміни його на товар відповідної якості. У випадку відмови Постачальника, Покупець вправі відмовитись від часткової та/або повної оплати.
Таким чином, сторонами у Договорі було узгоджено певний порядок приймання-передачі товару. При цьому, сторонами також було досягнуто згоди щодо дій сторін в разі виявлення факту невідповідності якості поставленого товару.
22.09.2010 позивач повернув відповідачеві, а відповідач прийняв відповідно до витратної накладної (повернення) №Л000005843 товар кількістю 63,150 кг за ціною 38,00 грн/кг, загальною вартістю 2 399,70 грн з ПДВ .
20.12.2010 Позивач надіслав на адресу відповідача лист за вих. №67/01 з вимогою про повернення коштів за повернутий товар у розмірі 2 399,70 грн, проте, ані відповіді, ані грошей не отримав.
Згідно з пунктом 3.1 Договору, ціна товару, строки та порядок розрахунків за кожну окрему партію товару зазначаються у специфікаціях.
Відповідно до пунктів 4.1-4.2 Договору, датою поставки вважається дата надходження товару на склад у повному обсязі і підписання акту приймання-передачі. Товар вважається прийнятим Покупцем після здійснення розвантаження та оформлення відповідних товарних накладних, актів прийомки.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що приймання товару здійснюється Покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 15.06.1965 №П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.1966 № П-7, в частині, що не суперечить чинному законодавству України.
За умовами пункту 5.2 Договору, при поверненні товару, після здійснення факту розвантаження та оформлення відповідних товарних накладних, актів прийомки, Покупець утримує з Постачальника п'ять відсотків від вартості поставленого товару в рахунок фактичного зберігання, навантажувальних і розвантажувальних робіт.
Згідно з пунктом 5.4 Договору, в разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених цим Договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Розглядаючи справу №5020-130/2011 суд дійшов висновку, що при отриманні 09.09.2010 товару неналежної якості Позивач мав право не здійснювати його оплату, натомість, 14.09.2010 позивач оплатив „неякісний” товар в повному обсязі, а 22.09.2010 позивач повернув, відповідач прийняв товар за витратною накладною (повернення). Проте позивачем не надано суду доказів повернення товару саме внаслідок поставки товару неналежної якості.
Згідно з пунктом 4.4 Договору приймання продукції за якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (далі -Інструкція № П-7).
Відповідно до пункту 6 Інструкції № П-7 приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється на складі одержувача при одноміській поставці - не пізніше 10 днів, а продукції, що швидко псується, -24 год. після надходження продукції на склад отримувача.
Приймання продукції за якістю на складі постачальника здійснюється у випадках, передбачених у договорі (пункт 7 Інструкції №П-7).
Оскільки договір №72 від 01.09.2010 не містить положень про прийняття продукції на складі постачальника, то її приймання має здійснюватися на складі покупця.
Приймання продукції за якістю здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, інших обов'язкових для сторін правил, а також по супровідних документах, що посвідчують якість продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів чи деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні (пункт 14 Інструкції № П-7).
Згідно з пунктом 16 Інструкції № П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 даної Інструкції), одержувач припиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішенню з іншою однорідною продукцією. Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складання акту є обов'язковими.
При неявці представника виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у встановлений строк, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції (пункт 20 Інструкції № П-7).
Отже, факт поставки продукції неналежної якості має підтверджуватись відповідними документами, зазначеними в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, а саме: актом про приймання продукції за якістю.
За таких обставин, а також зважаючи на умови підписаного між сторонами Договору (зокрема, пункти 2.3-2.4), надану позивачем витратну накладну (повернення) № Л000005843 від 22.09.2010 суд не прийняв в якості належного доказу постачання відповідачем позивачу продукції неналежної якості та дійшов висновку про те, що неналежна якість продукції не підтверджена відповідними доказами, а тому правові підстави для стягнення з відповідача 2 399,70 грн вартості неякісного товару відсутні.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.03.2011 у справі №5020-130/2011 в позові про стягнення з відповідача 2 399,70 грн вартості неякісного товару відмовлено, та визначено, що, виходячи з фактичних обставин справи, заявлена до стягнення сума 2399,70 грн за своєю правовою природою є не заборгованістю, а безпідставно утриманими відповідачем коштами, які належать до повернення позивачеві у зв'язку із поверненням товару. У зв'язку з цим судом зроблений висновок, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови в позові у відповідній частині.
Вказані обставини стали підставою для звернення Позивача до суду з позовом у справі №5020-918/2011.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку з безпідставним утриманням Відповідачем грошових коштів, у зв'язку з чим вони підлягають врегулюванню положеннями глави 83 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі -ЦК України).
Частиною першою статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини другої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Щодо позовних вимог про стягнення 216,81 грн інфляційних втрат, 40,86 грн. 3% річних суд зазначає наступне.
Статті 1212, 1214 ЦК України встановлюють спеціальні правила щодо розрахунків у зв'язку з поверненням безпідставно набутих грошових коштів.
За цими правилами за користування безпідставно отриманими (збереженими) грошами нараховуються лише проценти на підставі статті 536 ЦК України, а застосування відповідальності, встановленої статтею 625 ЦК України, не передбачено.
Вказані статті ЦК України не встановлюють строку, порушення якого тягло б за собою відповідальність у вигляді індексації грошової суми та нарахування 3 % річних на неї.
Також, суд звертає увагу на те, що правовідносини з відшкодування інфляційних втрат та 3% річних регулюються нормою права, викладеною у статті 625 ЦК України, яка є спеціальною по відношенню до інших загальних норм, що регулюють зобов'язальні відносини.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, в частині стягнення грошових коштів, сплачених за договором поставки №72 від 01.09.2010, у розмірі 2 279,71 грн.
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 47, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; п/р НОМЕР_2 в СФ АО Банк „Фінанси та кредит”, МФО 384812, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лондон-Крим” (99028, м.Севастополь, пр. Ген. Острякова, 62, кв. 49; ідентифікаційний код 34541468; п/р 260086541 в ПАТ „Ерсте Банк”, МФО 380009) 2279,11 грн (дві тисячі двісті сімдесят дев'ять грн 11 коп.), а також державне мито в розмірі 91,64 грн (дев'яносто одна грн. 64 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 212,03 грн. (двісті дванадцять грн. 03 коп.).
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис О.М.Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 25.07.2011.