Іменем України
18 липня 2011 року справа № 5020-624/2011
За позовом Комунального підприємства «Орбіта»
(пр. Жовтневої Революції, 52-36а, м. Севастополь, 99038),
(пр. Жовтневої Революції, буд. 61, м. Севастополь, 99038)
до відповідача -Приватного підприємства «Якір-Юг»
(пр. Жовтневої Революції, 63, м. Севастополь, 99038)
про стягнення 28 511,30 грн.
Суддя Альошина С.М.
Від позивача - ОСОБА_1 -представник по довіреності № 3 від 01.03.2011 (копія довіреності у справі);
Від відповідача -Харитонов А.Ю. -директор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі, 24.06.1997, рішення єдиного власника № 7/08 від 15.09.2008 (у справі).
Суть спору:
Комунальне підприємство «Орбіта»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Приватного підприємства «Якір-Юг»про стягнення заборгованості у розмірі 28 377,67 грн., у тому числі 21 886,92 грн. основного боргу, 1 556,39 грн. пені та 4 934,36 грн. індексу інфляції.
Представник позивача у засіданні суду, яке відбулось 14.06.2011, надав суду заяву № 110 від 13.06.2011, в якій збільшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 28 511,30 грн., у тому числі 23 470,92 грн. основного боргу, 1 690,02 грн. пені та 3 350,36 грн. індексу інфляції.
Ухвалою суду від 14.06.2011 прийнято збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою суду від 06.07.2011, суд за клопотанням представника відповідача, на підставі ст. 38 ГПК України, витребував у позивача докази одержання Приватним підприємством «Якір-Юг»рахунків-актів за період з червня 2008 року по січень 2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав частково та надав суду заяву № 140 від 14.07.2011, в якій позивач зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 26 720,24 грн., у тому числі 22 485,28 грн. основного боргу, 517,65 грн. пені та 3 717,31 грн. індексу інфляції.
Судом було прийнято зменшення розміру позовних вимог.
Позивач, на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2011, витребувані судом документи суду не надав.
Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодився, зокрема, з мотивів, викладених у відзиві від 04.07.2011 на позовну заяву, і просив у їх задоволенні відмовити та зазначив на заяві позивача про зменшення позовних вимог, що вважає відкладення розгляду справи, у зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог, недоцільним.
Також, представник відповідача надав суду відзив від 18.07.2011 на позовну заяву, в якому відповідач додатково обґрунтував свої заперечення проти позовних вимог і просив у їх задоволенні відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
10.08.2007 між сторонами був укладений договір № 5 на господарське обслуговування.
Відповідно до п. 1 цього договору він регулює взаємини сторін з господарського обслуговування магазину «Міні-Маркет», розташованого на території ринку «Юмашевський», та відшкодування СПД (відповідачем) витрат підприємства (позивача) на утримання та експлуатацію території ринку.
Відповідно до п.п. 2.1.1. пункту 2.1. договору підприємство зобов'язувалось надавати послуги з господарського обслуговування магазину, які включають:
- забезпечення території, прилеглої до магазину, та її утримання у відповідності з протипожежними та санітарно-епідеміологічними правилами;
- обладнання місця збору твердих побутових відходів та організація вивезення;
- забезпечення зовнішнього освітлення магазину в нічний час.
Відповідно до п.п. 2.3.1. пункту 2.3. договору СПД зобов'язувався щомісячно протягом 3-х банківських днів з моменту одержання рахунку та акту виконаних робіт, перераховувати у банк на розрахунковий рахунок чи вносити до каси підприємства плату за послуги з господарського обслуговування.
Позовні вимоги Комунального підприємства «Орбіта»про стягнення з відповідача 26 720,24 грн., у тому числі 22 485,28 грн. основного боргу, 517,65 грн. пені та 3 717,31 грн. індексу інфляції мотивовані тим, що за відповідачем утворилась заборгованість за послуги, які надавались позивачем за умовами вищевказаного договору.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Судом встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо умов вищевказаного договору № 5 на господарське обслуговування від 10.08.2007, у зв'язку з чим він був укладений.
Цей договір жодною зі сторін не оспорювався, не розірваний та не визнаний судом недійсним, а позовні вимоги виникли з правовідносин сторін, врегульованих, саме, цим договором.
З урахуванням викладеного, сторони зобов'язані діяти у межах укладеного ними на підставі вільного волевиявлення договору та у суворій відповідності його умовам.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських прав за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вже зазначалось, п.п. 2.3.1. п. 2.3. цього договору містить умову щодо обов'язку позивача вручити відповідачу рахунки на оплату послуг та акти виконаних робіт та лише після цього виникає обов'язок відповідача оплатити надані послуги.
Позивачем, в обґрунтування надання відповідачу послуг надано суду дублікати рахунків-актів виконаних робіт.
Ухвалою суду від 06.07.2011, суд за клопотанням представника відповідача, на підставі ст. 38 ГПК України, витребував у позивача докази одержання Приватним підприємством «Якір-Юг»рахунків-актів за період з червня 2008 року по січень 2011 року.
Однак, позивач, на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2011, доказів одержання відповідачем (чи уповноваженою ним особою) зазначених рахунків-актів, суду не представив.
Наведене свідчить про те, що на день розгляду справи, позивачем не надано суду належних чи допустимих доказів того, що його право є порушеним та таким, що підлягає поновленню, у зв'язку з чим даний позов є передчасним та у його задоволенні повинно бути відмовлено повністю.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 25.07.2011.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Суддя С. М. Альошина
Рішення складено відповідно до вимог
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України та підписано 25.07.2011.