"19" липня 2011 р.Справа № 30-4-14/17-131-2011
За позовом: Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго”
до відповідача: Акціонерне товариство „Машинобудівне виробниче об'єднання „ОРІОН”
Про спростування недостовірної інформації, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення
Суддя Рога Н.В.
Від позивача: ОСОБА_1- довіреність №6 від 29.12.2010 р.
Від відповідача: Кущак М.С.- голова правління, ОСОБА_2- довіреність № 11-02 від 05.04.2011 р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Відкрите акціонерне товариство „ Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” (далі -ВАТ „ЕК Одесаобленерго”), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства „Машинобудівне виробниче об'єднання „ОРІОН” (далі -АТ „МВО „ОРІОН”) про визнання такими, що не відповідають дійсності відомостей, викладених у листі АТ „МВО „ОРІОН” №01\230 від 22.12.2010р., зобов'язання відповідача відкликати лист №01\230 від 22.12.2010р., спростувати поширену недостовірну інформацію у листі АТ „МВО „ОРІОН” №01\230 від 22.12.2010р. у спосіб, який вона була поширена : направлення відповідного листа всім адресатам у строк не пізніше наступного дня після набрання рішенням суду законної сили, та стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1 грн.
Представник позивача позов підтримує, наполягає на його задоволенні.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов.
Відповідачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Фонд державного майна України, Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Одеської обласної державної адміністрації, Одеської міської організації роботодавців, Прокуратури Одеської області. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що на зазначені юридичні особи покладено певні функціональні обов'язки щодо захисту прав відповідача, у зв'язку з чим їх залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору дасть змогу з'ясувати повноту обставин, щодо непоширення відповідачем інформації в заяві від 22.12.2010р. за №01\230 відносно позивача.
Позивач проти клопотання АТ „МВО „ОРІОН” щодо залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Фонд державного майна України, Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Одеської обласної державної адміністрації, Одеської міської організації роботодавців, Прокуратури Одеської області заперечує, посилаючись на те, що рішення у даній справі ніяким чином не може вплинути на права та обов'язки зазначених установ та організацій щодо однієї із сторін у справі.
Розглянув клопотання відповідача у справі суд доходить до висновку про відмову у його задоволенні, з урахуванням того, що відповідно до ст.27 ГПК України за клопотанням сторони судом можуть бути залучені до участі у справі треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача або відповідача, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін. Відповідачем у справі не обґрунтовано та не доведено, що рішення у даній справі може якимось чином вплинути на права та обов'язки Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Фонд державного майна України , Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Одеської обласної державної адміністрації, Одеської міської організації роботодавців, Прокуратури Одеської області щодо однієї із сторін.
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав представників сторін, суд встановив:
22 грудня 2010р. головою правління АТ „МВО „ОРІОН” Кущак М.С. та головою профспілкового комітету АТ „МВО „ОРІОН” Матійко В.Д. був підписаний лист „Щодо системного злочинного використання ВАТ „Одесаобленерго” і його підрозділами монопольного становища на ринку електропостачання” . Зазначений лист зареєстрований за №01\230 та адресований Голові правління ВАТ „ЕК Одесаобленерго” А.Н. Ніверчуку, Міністру енергетики та вугільної промисловості Ю.А.Бойку, голові Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України Тітенку С.М., голові Одеської облдержадміністрації Матвійчуку Е.Л., прокурору Одеської області Проценту І.О., редакції газети „Вечерняя Одеса”, першому заступнику голови Фонду державного майна України Є.Р. Іванову , голові Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Е.П. Бутіну, голові Одеської міської організації роботодавців Ю.Ю.Шендеровському, редакції газети „Одеські вісті”. Крім того, копія листа адресована Кабінету Міністрів України.
Позивач у справі зазначає, що зміст цього листа зводиться до субєктивної характеристики взаємовідносин, що склались між ВАТ „ЕК Одесаобленерго” та АТ „МВО „ОРІОН” , факти, висвітлені у листі не відповідають дійсності , тобто є недостовірною інформацією .
В обґрунтування позову позивач зазначає, що викладені у листі відомості щодо заволокічування з боку ВАТ „ЕК Одесаобленерго” розгляду справи №11\92-09-1946 є необґрунтованими та не підтверджені АТ „МВО „ОРІОН” .
Щодо відключення 06.10.2010р. АТ „МВО „ОРІОН” від електропостачання позивач зазначає, 22.09.1992р. між Одеським підприємством електричних мереж Виробничого об'єднання „Одесаобленерго” (правонаступником якого є ВАТ „ЕК Одесаобленерго”) та Одеським машинобудівельним виробничим об'єднанням „Оріон” (правонаступником якого є АТ „МВО „ОРІОН”) був укладений договір на користування електричною енергією №47, відповідно до умов якого ВАТ „ЕК Одесаобленерго” постачає електричну енергію на об'єкти АТ „МВО „ОРІОН” в межах, визначених цим договором, відповідно до умов, обсягів та потужності постачання електричної енергії, а АТ „МВО „ОРІОН” своєчасно здійснює оплату відпущеної йому електроенергії та виконує інші умови договору. 28 вересня 2010р. АТ „МВО „ОРІОН” були надані рахунки №47\1 та 47\2 від 28.09.2010р. на оплату за спожиту електричну енергію з терміном оплати до 05.10.2010р. Одночасно з цими рахунками Споживачу було надано попередження про припинення постачання електроенергії з 06.10.2010р. у разі несплати рахунків, виставлених на оплату за спожиту електроенергію у термін до 05.10.2010р. Відповідно до п.7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996р. (із змінами), постачальник електричної енергії зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання електричної енергії споживачу у разі несплати споживачем рахунків, відповідно до умов договорів. Позивач зазначає, що підставою припинення постачання електричної енергії відповідачу 06.10.2010р. була несплата АТ „МВО „ОРІОН” рахунків №47\1 та 47\2 від 28.09.2010р. на оплату за спожиту електричну енергію у встановлений термін оплати - до 05.10.2010р. За таких обставин, позивач вважає, що інформація, викладена у листі відповідача №01\230 від 22.12.2010р. відносно відключення 06.10.2010р. АТ „МВО „ОРІОН” від електропостачання на прохання одного з учасників злочинного угрупування , який начебто звернувся до одного з керівників ВАТ „ЕК Одесаобленерго”, є недостовірною, носить неправдивий характер та повинна бути спростована у спосіб, у який це розповсюдження було здійснено.
Позивач також зазначає, що відповідно до п.5.1 Правил користування електричною енергією відносини між ВАТ „ЕК Одесаобленерго” та споживачами електричної енергії регулюються договором про постачання електричної енергії, які укладаються з кожним споживачем окремо та визначає зміст правових відносин , прав та обов'язків сторін. За таких обставин, вислови АТ „МВО „ОРІОН” про те, що ВАТ „ЕК Одесаобленерго” намагається завжди тримати споживача „під каблуком” і завжди мати змогу відключення електропостачання з будь-якого приводу і без приводу, і таке відношення ВАТ „ЕК Одесаобленерго” має практично до більшості підприємств в м.Одесі і Одеській області, позивач вважає такими, що носіть суб'єктивний характер, нічим не підтвердженими , а отже недостовірними та такими, що мають бути спростовані відповідачем.
Позивач вважає, що викладені відповідачем у листі №01\230 від 22.12.2010р. відомості не відповідають дійсності, тобто є недостовірною інформацією, поширення якої ганьбить ділову репутацію ВАТ „ЕК Одесаобленерго”, яка складає невід ємну частину її правоздатності. До відомостей , що порочать ділову репутацію, на думку позивача, відносяться відомості щодо невідповідності ділових якостей суб'єкта права необхідним для здійснення підприємницької діяльності якостям; про низьку якість надаваних послуг; їх невідповідність встановленим стандартам; про нечесну, недоброякісну поведінку суб'єкта права по відношенню до клієнтів та контрагентів.
Позивач зазначає, що відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Відповідно до п.1 ст.94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Згідно ст.42 Закону України „Про інформацію” учасниками інформаційних відносин є громадяни , юридичні особи або держава, які набувають передбачених законом прав та обов'язків у процесі інформаційної діяльності. При цьому, відповідно до ст.44 цього Закону учасники інформаційних відносин зобов'язані поважати інформаційні права інших суб'єктів; використовувати інформацію згідно з законом або договором (угодою) ; забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених ст.5 цього Закону; компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.
Крім того, позивач посилається на ст.ст.200, 201 Цивільного кодексу України, відповідно до яких суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до ст.91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі є цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Позивач також просить суд застосувати при розгляді справи ч.3 ст.277 Цивільного кодексу України, так як вважає, що за своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації , передбачене ст.277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації. Відповідно ж до ч.3 ст.277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною , якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила, у такий же спосіб, у який вона була поширена. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
На підставі зазначеного позивач просить суд про визнання такими, що не відповідають дійсності відомостей, викладених у листі АТ „МВО „ОРІОН” №01\230 від 22.12.2010р., зобов'язання відповідача відкликати лист №01\230 від 22.12.2010р., спростувати поширену недостовірну інформацію у листі АТ „МВО „ОРІОН” №01\230 від 22.12.2010р. у спосіб, який вона була поширена: направлення відповідного листа всім адресатам у строк не пізніше наступного дня після набрання рішенням суду законної сили.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 грн. , посилаючись на ст.ст.23, 1167 Цивільного кодексу України та ст.44 Закону України „Про інформацію”.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Відповідно до ст.47-1 Закону України „Про інформацію” ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Відповідач вважає, що доведення правдивості оціночного судження є неможливим і порушує саму свободу думки, що становить фундаментальну частину права, забезпеченого ст.10 Європейської Конвенції по правам людини („Джерусалем проти Австрії”).
Відповідач також зазначив, що у даному випадку АТ МВО „ОРІОН” листом №01\230 від 22.12.2010р. зверталося до відповідних органів влади, які вправі, на підставі наданих їм повноважень, вплинути на ситуацію , яка склалася у стосунках між АТ МВО „ОРІОН” та ВАТ „ЕК Одесаобленерго” . Виходячи з позиції, викладеної Конституційним Судом України у справі №8-рп2003 та Пленумом Верховного Суду України від 26.12.1997р. , відповідач вважає, що викладення у листах, заявах, скаргах до відповідного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.
Крім того, відповідач вважає відключення ВАТ „ЕК Одесаобленерго” АТ МВО „ОРІОН” від електропостачання безпідставним та неправомірним, що, на думку відповідача, підтверджується листом Департаменту з питань електроенергетики від 29.11.2010р. №32-01\6-3640. Відповідач також вважає дії ВАТ „ЕК Одесаобленерго” щодо постачання електроенергії АТ МВО „ОРІОН” неправомірними, такими , що порушують права АТ .
Дослідивши обставини та матеріали справи, суд дійшов до такого висновку:
Відповідно до ст.200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі або навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Згідно зі ст.201 цього Кодексу особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, ім'я (найменування), інші блага, які охороняються цивільним законодавством . До способів захисту немайнових прав відносяться, зокрема, спростування недостовірної інформації , заборона поширення інформації , якою порушуються особисті немайнові права. Відповідно до ст.ст.94, 277 вказаного Кодексу юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації , має право на спростування цієї інформації.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про інформацію” під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі або навколишньому середовищі.
Відповідно до ст.14 Закону України „Про інформацію” поширення інформації -це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Отже, недостовірною вважається інформація , яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2010р. головою правління АТ „МВО „ОРІОН” Кущак М.С. та головою профспілкового комітету АТ МВО „ОРІОН” Матійко В.Д. був підписаний лист „Щодо системного злочинного використання ВАТ „Одесаобленерго” і його підрозділами монопольного становища на ринку електропостачання” . Зазначений лист зареєстрований за №01\230 та адресований Голові правління ВАТ „ЕК Одесаобленерго” А.Н. Ніверчуку, Міністру енергетики та вугільної промисловості Ю.А.Бойку, голові Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України Тітенку С.М., голові Одеської облдержадміністрації Матвійчуку Е.Л., прокурору Одеської області Проценту І.О., редакції газети „Вечерняя Одеса”, першому заступнику голови Фонду державного майна України Є.Р. Іванову , голові Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Е.П. Бутіну, голові Одеської міської організації роботодавців Ю.Ю.Шендеровському, редакції газети „Одеські вісті”. Крім того, копія листа адресована Кабінету Міністрів України .
Зазначений лист містить інформацію щодо відносин , які склалися між ВАТ „ЕК Одесаобленерго” та АТ МВО „ОРІОН” у зв'язку із відключенням АТ МВО „ОРІОН” від електропостачання, яке відбулося 06.10.2010р. , та у зв'язку із укладенням договору на електропостачання . Отже, лист містить відомості про події , які дійсно існували .
Згідно ст.47-1 Закону України „Про інформацію” ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями , за винятком образи чи наклепу, є висловлювання , які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані , з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
З урахуванням наведеного суд доходить до висновку про те, що оспорювана інформація, зокрема, висловлення: „...свавілля посадових осіб ВАТ „ЕК Одесаобленерго” , в зв'язку з системним злочинним використанням ВАТ „ЕК Одесаобленерго” і його підрозділами монопольного становища на ринку електропостачання...”; „...ВАТ „Одесаобленерго” ... всіляко заволокічує розгляд справи...”, „... відключення АТ МВО „ОРІОН” 06.10.2010р. від електропостачання було здійснено на прохання одного із учасників злочинного угрупування (останні роки намагається незаконно захопити підприємство), який звернувся до одного з керівників ВАТ „Одесаобленерго”...”; „Це що, для того щоб завжди тримати споживача „під каблуком” і завжди мати змогу відключення електропостачання з будь-якого приводу і без приводу?! Слід зауважити, що таке відношення ВАТ „Одесаобленерго” має місце не тільки відносно АТ МВО „ОРІОН” , а практично до більшості підприємств в м.Одесі і Одеській області.”; „ ... системного злочинного використання ВАТ „ЕК Одесаобленерго” і його підрозділами монопольного становища на ринку електропостачання...”, „... і захищав не тільки монстра, яким є сьогодні електропостачальна організація...” є оціночним судженням , оскільки вона містить критичну оцінку дій позивача щодо відключення відповідача від електропостачання.
Відповідну правову позицію наведено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі „Лінгес проти Австрії” (12\1984\84\131), у пункті 41 якого зазначено, що: свобода вираження поглядів, гарантована п.1 ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи; за умови додержання п.2 ст.10 цієї Конвенції свобода вираження стосується не лише тієї „Інформації” чи тих „ідей”, які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій; такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких „демократичне суспільство” неможливе.
Крім того, слід зауважити, що у Рішенні Конституційного Суду України від 10.04.2003р. №8-рп2003 (справа про поширення відомостей) зазначено, що звернення громадян до правоохоронного органу, які містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами .
У контексті зазначеного рішення Конституційного Суду України лише наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
При цьому вказівка на завідомо неправдивий характер такого повідомлення передбачає, що особа, яка звернулася до правоохоронного органу, достовірно знає, що нею повідомляються відомості, які не відповідають дійсності. Суб'єктивна думку про характер цих відомостей (впевненість у тому, що вони відповідають дійсності) виключає відповідальність за їх поширення .
За таких обставин, позовні вимоги ВАТ „ЕК Одесаобленерго” щодо визнання такими, що не відповідають дійсності відомостей, викладених у листі АТ „МВО „ОРІОН” №01\230 від 22.12.2010р., зобов'язання відповідача відкликати лист №01\230 від 22.12.2010р., спростувати поширену недостовірну інформацію у листі АТ „МВО „ОРІОН” №01\230 від 22.12.2010р. у спосіб, який вона була поширена : направлення відповідного листа всім адресатам у строк не пізніше наступного дня після набрання рішенням суду законної сили задоволенню не підлягає.
Вимога щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 1 грн. є похідною від зазначених вище позовних вимог , та не підлягає задоволенню у зв'язку із відмовою суду у їх задоволенні.
Крім того, слід зауважити, що відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до п.4 цієї статті моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи , а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому, згідно Постанови Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. (із змінами) під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти трати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.
Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили протягом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення підписано 22 липня 2011р.
.
Суддя Рога Н. В.