"18" липня 2011 р.Справа № 26/17-1531-2011
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Черновій О.В.
за участю представників сторін :
Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 15.01.2011р., ОСОБА_3 за довіреністю від 20.03.2011р.;
Від відповідача: Куліков Ю.М. - керівник, ОСОБА_2 за довіреністю від 06.05.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська Бізнес Компанія»;
до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Панда Шиппінг»;
про стягнення 61230,40 грн.
Між сторонами у справі 02.11.2009 року укладений договір організації перевезення автомобільним транспортом № 021109/1, по якому Виконавець (TOB «Чорноморська Бізнес Компанія»- Позивач у справі) зобов'язується організувати перевезення вантажу, а Замовник (TOB «Панда Шиппінг»- відповідач у справі ) зобов'язується сплатити винагороду.
З метою організації перевезення вантажу на виконання вищезазначеного договору, між Позивачем у справі як замовником та ФОП ОСОБА_4. як Перевізником укладений договір про автоперевезення вантажів № 3-01/10 від 05.01.2010 року.
Згідно ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 1. ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
В відповідно до ч. 1. ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу : одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 2 ст. 307 ГК України визначено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
На виконання угоди від 05.01.2010 року № 3-01/10 укладений договір про надання автотранспортних послуг №4/10 від 11.01.2010 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які домовились про наземне транспортування вантажу під тентом.
Як зазначає позивач у позові, виконуючи перевезення вантажу ( скляних лінз для окулярів), транспортний засіб ОСОБА_5, разом із вантажем 08.04.2010 р. прибувши до Харківської обласної митниці м/п «Куп'янськ»був затриманий в ніч з 09.04.2010. на 10.04.2010 р. про що ФОП ОСОБА_4. листом (вих. №3/04) повідомив Позивача. І саме з цього часу почався строк вимушеного простою не з вини Виконавця.
Відповідно до акту прийому-передачі від 06.10.2010 р. транспортний засіб марки «Камаз»державний номер НОМЕР_1 та контейнер № MEDU3376294 був переданий громадянину України ОСОБА_5, який здійснював перевезення вище зазначеного вантажу на підставі договору про надання автотранспортних послуг № 4/10 від 11.01.2010 р., позивач зазначає у позові, що листом (вих.№ 2/10) від 06 жовтня 2010 року ФОП ОСОБА_4. повідомив TOB про звільнення автомобіля разом із вантажем.
Як зазначає позивач у позові, в результаті вимушеного простою, не з вини перевізника, згідно п.п.6.6 договору № 021109/1 від 02 листопада 2009 року, про організацію перевезення автомобільним транспортом передбачається штраф у розмірі еквівалентної 50 доларам США за кожен день простою.
ФОП ОСОБА_4. пред'явив TOB рахунок-фактуру №15 від 08.12.2010 року за час вимушеного простою з 10.04.2010р. до 06.10.2010р. на суму 71522 (сімдесят одна тисяча п'ятсот двадцять дві тисяча) грн. 37 коп., які TOB «Чорноморська Бізнес Компанія»сплатило.
На думку позивача, зазначена сума штрафу виникла з вини Відповідача, який не вжив необхідних дій, для безперешкодного перетинання вантажем митного кордону.
На думку позивача, фактично Відповідач, який виступив Замовником перевезення вантажу, визнає свою вину з приводу вимушеного простою транспортного засобу про що свідчить факт виплати грошових коштів Відповідачем на користь TOB за період простою з 10.04.2010. по 05.05.2010р. у розмірі 10291 грн. 97 коп.
Як зазначає позивач у позові, дотепер не сплаченою залишається сума боргу за час вимушеного простою з вини TOB «Панда Шиппінг»за період з 06.05.2010. по 06.10.2010р., в сумі 61230 грн. 40 коп.
При цьому Позивач зазначає, що 11 березня 2011 року Позивач надсилав претензію до Відповідача, що підтверджується поштовим повідомленням, але відповіді ніякої не було надано та заборгованість до теперішнього часу не сплачена.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. 526, 908, 920 ЦК України, ст. 173, 306, 307 ГК України Позивач просить позов задовольнити та стягнути з Відповідача на користь Позивача грошові кошти у розмірі 61230 грн. 40 коп.
Заперечуючи проти позову відповідач надав відзив на позов у якому зазначив, зокрема, що ним вимоги позивача не визнаються у повному обсягу оскільки факт затримки автомобіля на митниці поданими позивачем доказами не підтверджений, вказана ТТН (СМR 330) відміток про затримання вказаного автомобіля на митниці не містить. Крім того, відповідно до п.6.6. вказаного Договору перевезення, укладеного між сторонами у справі єдиною підставою для відшкодування Замовником штрафу за простой є завірені штампом/печаткою вантажовідправника/вантажоодержувача відмітки в товарно -транспортних документах. Таких відміток у наданих товарно -транспортних накладних немає. Крім цього, такого документа, відповідно до наявних у справі доказів, позивач суду в порядку ст. 33 ГПК України не надав. За таких підстав відповідач вважає, що законних підстав для задоволення позову немає. Відтак просить у позові відмовити.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2011р. продовжено строк вирішення спору по справі № 26/17-1531-2011 на 15 днів до 03 липня 2011 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2011р. продовжено строк вирішення спору по справі № 26/17-1531-2011 на 15 днів до 18 липня 2011 р.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як випливає з матеріалів справи, 02 листопада 2009 р. між сторонами у справі був укладений договір № 021109/1 про організацію перевезень автомобільним транспортом, відповідно до п.1.1 якого Виконавець ( Позивач у справі ) зобов'язується організувати перевезення вантажів Замовника ( Відповідача у справі) вантажним автомобільним транспортом на умовах, узгодженими сторонами.
05 січня 2010 р. Позивач у справі укладає договорі № 3-01/10 про автоперевезення вантажів з ФОП ОСОБА_4 При цьому Позивач у цьому договорі йменується як Замовник, а ФОП ОСОБА_4 як Перевізник.
Згідно п.3.1.1 цього договору Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення вантажів клієнтури Замовника власним або залученим автотранспортом.
11.01.2010 р. ФОП ОСОБА_4 укладає договір про надання автотранспортних послуг № 4/10 з ОСОБА_5, та йменується у цьому договорі як Замовник, а ОСОБА_5 як Підрядник. Відповідно до п.1 цього договору замовник зобов'язується залучати автотранспорт Підрядника на умовах цього Договору .
З приведеного випливає, що Позивач у справі на виконання укладеного з Відповідачем у справі вказаного вище договору уклав аналогічний договір з ФОП ОСОБА_4 а той у свою чергу уклав такий же договір з фізичною особою ОСОБА_5
Як свідчить надана позивачем копія СМR № 330 перевізник вантажу -Позивач у справі - завантажив товар 08.04.2010 р. у м. Ізюм ( п.п.4, 16 копії СМR № 330). Згідно п.24 цієї ж копії накладної вантаж прибув під розвантаження 05.10.2010 р.
Таким чином, вантаж доставлявся фактично 6 місяців. При цьому згідно змісту цієї накладної відміток будь-якого органу про затримання вказаного вантажу вказана накладна не містить.
Згідно п.6.6 договору № 021109/1 єдиною підставою для відшкодування Замовником штрафу за простой є завірені штампом/печаткою вантажовідправника/вантажоодержувача відмітки в товарно -транспортних документах.
З приведеного випливає, що оскільки підстава для відшкодування штрафу відповідно до умов п.6.6 Договору не мала місце то і стягнення за цим неможливо.
Аналізуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги Позивача не обґрунтовані, не підтверджуються наявними у справі вище приведеними доказами і тому позов не підлягає задоволенню у повному обсягу.
Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові у позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32,33,43,44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська Бізнес Компанія»- відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Никифорчук М.І.
Повне рішення складено 22.07.2011 р.