"18" липня 2011 р.Справа № 26/17-1572-2011
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Черновій О.В.
за участю представників сторін :
Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 19.11.2010р.;
Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 10.04.2011р.;
ОСОБА_3 за довіреністю від 10.04.2011р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом : Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський»Київського району м. Одеси;
до відповідач: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4;
про стягнення боргу 21124,42 грн. та спонукання до укладення договору, -
Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський»Київського району м. Одеси ( далі - Позивач) звернувся із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення боргу 21124,42 грн. та спонукання до укладення договору посилаючись на наступне.
Між сторонами у справі 01.10.2006 р. було укладено договір №62 про дольову участь «Відповідача»у витратах по утриманню будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності «Відповідачу». До вказаного приміщення в 2001 році ОСОБА_4 було прибудоване приміщення промтоварного магазину загальною площею 475,61 кв.м. (в 2-х рівнях), яке використовується «Відповідачем»в підприємницькій діяльності шляхом надання приміщень в оренду під магазини та офіс банку.
Актом державної комісії від 30.11.2001р. промтоварний магазин розбудованої квартири АДРЕСА_1 як закінчений будівництвом об'єкт прийнятий в експлуатацію.
Як зазначає позивач у позові, в результаті реорганізації КП ДЕЗ «Южний» (згідно рішення засновника - Одеської міської ради №1449-У від 04.07.2007р. та Статуту) його повним правонаступником, з усіма правами і обов'язками бувшого КП ДЕЗ «Южний»та, відповідно, балансоутримачем будинку АДРЕСА_2 стало комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський» -Позивач.
Кінцевий строк чинності зазначеного вище договору №62 від 01.10.2006р. згідно пункту 6.1. - 31 грудня 2007 року. На думку позивача, незважаючи на те, що господарські відносини по використанню нежитлового приміщення в підприємницькій Діяльності та користування послугами «Позивача»по утриманню будинку АДРЕСА_2 «Відповідачем»не переривались до цього часу з вини «Відповідача»письмовий договір не було поновлено (укладено).
Як зазначає позивач у позові, таким чином, підстави для існування цивільного обов'язку та господарського зобов'язання (відповідно до ст.ст. 11, 525, 526 ЦК України, ст. 173,174 ГК України) сплачувати послуги по утриманню будинку згідно Закону не зникли після втрати чинності договору №62. При цьому «Відповідачем»порушено вимогу ч.3.1 статті 20 Закону України №1875-ІУ від 24.06.2004р. «Про житлово-комунальні послуги» - 3. Споживач зобов'язаний: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Позивач зазначає, що підписавши вищезгаданий договір №62 «Відповідач»від моменту його підписання до цього часу ухиляється від зобов'язання приймати дольову участь в утриманні будинку наряду з мешканцями будинку та «Позивачем»та взагалі не сплачує ніяких коштів ні згідно договору протягом його чинності, ні згодом згідно Закону, порушуючи норми ч.3.5 цієї ж статті 20 Закону № 1875-ІУ Споживач зобов'язаний: ...5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;»). Обов'язок сплачувати послуги по утриманню будинку і прибудинкової території передбачено частиною 2 статті 1 Закону України від 20.05.1999 № 686-XIV «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».
Згідно частини 3 статті 2 цього Закону та підстав для існування цивільного обов'язку (відповідно до ст.ст. 11, 526 ЦК України, ст. 174, 176 ГК України) та порушення зобов'язання сплачувати послуги по утриманню будинку згідно Закону, суб'єкти підприємницької діяльності також несуть відповідальність за несвоєчасну сплату послуг: «за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу».
Приписи-повідомлення про зобов'язання укласти (поновити) договір та сплатити заборгованість неодноразово надавались «Відповідачу»ОСОБА_4 (письмово поштою, їй особисто, та передавались через орендаторів, а також усно по телефону), але були нею проігноровані.
Заборгованість «Відповідача»за спожиті ним послуги по утриманню будинку і прибудинкової території (УБПТ) за період з лютого 2008р. по січень 2011р. складає 10562 грн. 21 коп. Таку ж суму (в межах основної суми боргу згідно вищенаведеної норми Закону № 686-ХІУ) - 10562 грн. 21 коп. складає сума боргу по пені.
Витяг з особового рахунка СПД ОСОБА_4 та розрахунок пені позивачем надано.
Як зазначає позивач у позові, «Відповідач» СПД ОСОБА_4 не заперечує того факту, що послуги УБПТ надаються, про що свідчить її лист на ім'я директора ЖКС від 31.05.2010р. (копія надається), але помилково вважає, що розрахунок суми послуг має розраховуватись виходячи із первісної площі квартири, яку вона придбала, та без врахування площі добудованих приміщень (які підключені до внутрішньобудинкових систем тепловодопостачання, водовідведення і зливної каналізації, елементів зовнішнього благоустрою, що обслуговуються «Позивачем).
На думку позивача, це суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009г. № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», згідно якого тариф на 1 кв.м. визначається виходячи із загальної суми витрат УБПТ на загальну площу квартир (приміщень) будинку, а сума відшкодування витрат УБПТ мешканцем (чи орендатором, власником приміщення) розраховується пропорційно площі займаного приміщення) . Проект договору про надання послуг УБПТ складеного на основі діючого Типового договору надано позивачем до справи.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з Відповідача суму боргу по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 10562 грн. 21 коп. та пеню в розмірі 10562 грн. 21 коп., та спонукати Відповідача укласти з «Позивачем»договір про надання послуг з тримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до Закону №1875-ІУ та постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
Заперечуючи проти позову, представник відповідача надав відзив на позову, у якому зокрема зазначив таке.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. За змістом вказаної статті балансоутримувач будинку - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Балансоутримувач здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.
Тобто, на думку відповідача, аналізуючи статтю 1 Закону України «Про житлові - комунальні послуги»балансоутримувачем є власник нежитлового приміщення (за адресою АДРЕСА_2) - ОСОБА_4.
Саме власник відповідно до статті 151 Житлового Кодексу України та ст. 322 Цивільного кодексу України зобов'язаний забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом (Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Як зазначає позивач у позові, у свою чергу нежитлове приміщення по вулиці АДРЕСА_2 не є комунальною власністю, перебуває у повному господарському віданні фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, а тому питання пов'язані з його утримання, не належить до компетенції Комунального підприємства житлово-комунальний сервіс «Чорноморський»і, відповідно, покладаються на власника нежитлового приміщення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2011р. продовжено строк вирішення спору по справі № 26/17-1572-2011 на 15 днів до 05 липня 2011 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2011р. продовжено строк вирішення спору по справі № 26/17-1572-2011 на 15 днів до 20 липня 2011 р.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як випливає з матеріалів справи, відповідач у справі, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № НОМЕР_1 від 11.05.1998 р. є фізичною особою -підприємцем.
На підставі дозволу Інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт № 319/98 від 10 червня 1998 р. відповідачу дозволена реконструкція АДРЕСА_1, відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої № 421/98 від 07 травня 1998 р. Голов УАГ м. Одеси.( а.с 54)
Відповідно до акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 01 квітня 1999 р. державна технічна комісія вирішила, що вказаний магазин готовий до експлуатації.
Відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт № 334 від 08.09.2000 р. виданого Інспекцією ДАБК м. Одеси відповідачеві дозволено виконувати реконструкцію існуючого магазину по АДРЕСА_2 власними силами.
Відповідно до акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатації від 30.11.2001 р. промтоварний магазин площею 1 поверх -240,61 кв.м. та підвал лплощею 235 кв.м. прийняти в експлуатацію.
З приведеного випливає, що відповідач власними силами на підставі дозвільної документації виданої ДАБК м. Одеси побудувала по вказаній адресі магазин який є її власністю і який вона власними силами обслуговує протягом 10 років ( з 11.2001 р. по дотепер ).
Тому заперечення представників відповідача, викладені у відзиву на позов, суд приймає до уваги.
Аналізуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги Позивача не є обґрунтованими, тому у позові слід відмовити.
Згідно вимог ст. 49 ГПК України судові витрати при відмові у позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський»Київського району м. Одеси -відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Никифорчук М.І.
Повне рішення складено 22.07.2011 р.