ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/11820.06.11
За позовомЗаступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
ДоВідкритого акціонерного товариства «КАРЕ»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Головне управління Держкомзему в м. Києва
Прозобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення 141 505,75 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача : ОСОБА_1 -дов. № 225-КР-6074 від 26.05.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_2 -дов. № 19 від 05.05.2011 року; Урсол М.О. -голова правління;
від третьої особи: ОСОБА_3 -дов. № 4296 від 22.07.2010 року
прокурор: не з'явився;
Заступник прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «КАРЕ»про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення 141 505,75 грн.
Ухвалою від 14.04.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 06.05.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 06.05.2011 року подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судове засідання 06.05.2011 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Прокурор в судовому засіданні 06.05.2011 року надав усні пояснення по справі.
Ухвалою від 06.05.2011 року було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Головне управління Держкомзему в м. Києві (03115, м. Київ, Шевченківський р -н, вул. Дегтярівська, буд. 51) та відкладено розгляд справи на 20.05.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.
В судовому засіданні 20.05.2011 року представники відповідача подали документи на вимогу ухвали суду та подали відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позову заперечували.
Представник третьої особи в судовому засіданні 20.05.2011 року подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору.
Прокурор в судове засідання 20.05.2011 року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 20.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 06.06.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.
В судовому засіданні 06.06.2011 року представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували.
Представник третьої особи в судовому засіданні 06.06.2011 року подав додаткові документи по справі.
Прокурор надав усні пояснення по суті спору.
Крім того, в судовому засіданні 06.06.2011 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/118, яке судом розглянуто та задоволено.
В судовому засіданні 06.06.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 20.06.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 20.06.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.
В судовому засіданні представники відповідачів подали додаткові документи по справі та висловили свої заперечення проти позову.
Представник третьої особи в судовому засіданні 20.06.2011 року надав усні пояснення по справі.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 20.06.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві здійснюється Київською міською радою.
Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 40 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Статтею 9 Земельного кодексу України, визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Згідно з Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008, Держкомзем є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, одним з основних завдань якого є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008 № 123 затверджено Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі.
Одним з основних завдань головного управління є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (п. 3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі).
Згідно з підпунктом 37 пункту 4.3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»та інших законів.
15 березня 2011 року управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві складено акт обстеження земельної ділянки № 32/6 та акт № А/58/6 перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні ВАТ «Каре»земельної ділянки за адресою: вул. Селянська, 1-А у Оболонському районі м. Києва, з яких вбачається, що станом на 15.03.2011 року ВАТ «Каре»самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 2,1 га. за адресою: вул. Селянська, 1-А у Оболонському районі м. Києва для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі загальною площею близько 1 300 кв.м., на момент проведення перевірки зазначена земельна ділянка огороджена парканом та має обмежений доступ.
Також, вищезазначеними актами було встановлено, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без будь -яких правовстановлюючих документів.
У зв'язку з чим заступник прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду м. Києва з даним позовом.
Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що він у 2001 році став власником нежилого виробничого будинку загальною площею 1 319,6 кв.м. за адресою: м. Київ, смт. Пуща -Водиця, вул. Селянська, 1 А та інших інвентарних об'єктів, які розташовані на всій території спірної земельної ділянки, що засвідчується договором купівлі -продажу нежилого будинку при викупі від 11.12.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Першої Київської держаної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за номером № 2-3658, а також зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 16.12.2001 року (реєстрова книга № 26п-51 за реєстровим № 3590п).
Крім того, відповідач стверджує, що він протягом декількох років готує весь необхідний пакет документів для отримання в користування земельної ділянки, на якій розташоване придбане ним нерухоме майно.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до пункту 1 статті 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно з абзацом 2 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.
Як вбачається з Договору купівлі -продажу будинку при викупі від 11.12.2001 року, укладеного з Фондом державного майна України (продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Каре»(покупець) продавець продав, а покупець купив нежилий будинок -виробничий загальною площею 1 319 кв.м. за адресою: м. Київ, смт. Пуща -Водиця, вул. Селянська, 1-А, літ. «А», який розташований на спірній земельній ділянці та інвентарні об'єкти, а саме: трансформатор підстанції, трансформатор, щити низьковольтні, щити розподільчі, щит 220х880х600, кран козловий, кран мостовий.
Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.
Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.
У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають (дана правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року та рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. №04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»).
Таким чином, з моменту набуття позивачем у встановленому законодавством порядку права власності на об'єкт нерухомого майна, останній набув право на отримання спірної земельної ділянки у користування.
З метою реалізації зазначеного права Головним управлінням земельних ресурсів у відповідності до ст. ст. 120, 123, 124 Земельного кодексу України та Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у місті Києві, який є Додатком № 1 до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 відповідачу було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: вул. Селянська, 1-А в Оболонському районі, загальною площею 2,37 га та розроблено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Окрім вищезазначеного, відповідач звертався з листами до Київського міського Голови з проханням закріпити спірну земельну ділянку за ним, також відповідачем отримано погодження КП «Святошинська лісопаркове господарство»від 10.04.2007 року, Київського обласного управління лісового господарства від 06.04.2007 року, КП «Київзеленбуд»від 12.04.2007 року, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 30.05.2008 року та його позитивний висновок № 19-4480 від 25.05.2004 року, Головного державного санітарного лікаря м. Києва щодо відведення земельної ділянки № 4.1/3872 від 02.06.2004 року, висновок Київської міської санепідемстанції міністерства охорони здоров'я України № 1209 від 19.07.2007 року щодо вбору (відведення) земельної ділянки під забудову, висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 05/367 від 16.06.2007 року, експертне заключення щодо надання земельної ділянки №1137 від 23.02.2007 року, висновки Головного управління земельних ресурсів у м. Києві від 10.10.2007 року № 04-03-5/572 та від 28.07.2008 року № 256/05-27, а також інші листи - погодження (копії в справі).
Крім того, з наданих відповідачем банківських виписок вбачається, що відповідач своєчасно та у повному обсязі сплачує земельний податок за весь час користування спірною земельною ділянкою.
Таким чином, в діях відповідача відсутні ознаки самовільного зайняття спірної земельної ділянки, так як останній вчиняє всі необхідні дії для отримання її у користування, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний державний орган, в даному випадку - Київська міська рада, яка є у даній справі позивачем і в особі якої в інтересах держави подав позов прокурор.
Також, слід зазначити, що у відповідності до частин 1 -4 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Задоволення позову в частині зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку призведе до необґрунтованого та незаконного порушення права власності відповідача на нерухоме майно, яке було придбане останнім у встановленому законом порядку та розташоване на території спірної земельної ділянки.
Порядок проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами визначається Наказом Держкомзему від 12.12.2003 № 312 «Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель»(далі -Порядок), в п.4.1 якого зазначено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.
Відповідно до п. 5.3 Порядку акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю, копія акта надається цим органам.
При врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 5.5 Порядку акт підписується державним інспектором (інспекторами), який (які) проводить (проводять) перевірку, представником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності).
Відповідно до п. 5.6 Порядку в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).
Однак в порушення вищезазначених норм, акти були складені за відсутності представника юридичної особи, що перевіряється, а також, на актах відсутні підписи представника відповідача та свідків, що мали бути присутніми під час проведення перевірки.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для користування стан відсутні.
Щодо стягнення з відповідача шкоди за самовільно зайняту земельну ділянку в сумі 141 505,75 слід зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про охорону земель»шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Зважаючи на те, що судом не встановлений факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, господарський суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки відсутні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Дата підписання рішення
01.07.2011 року