ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/15829.06.11
За позовомКомунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
пророзірвання договору, виселення та стягнення 22 518,20 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Войтов Є.О.
від відповідача:не з'явився
Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва" (надалі -"Дирекція") звернулося до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі -"Підприємець") про розірвання договору, виселення та стягнення 22 518,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №18 від 29.01.2010 р. позивач передав у тимчасове строкове платне користування приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 22 518,20 грн. за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року. Крім того, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору та виселення відповідача з займаного ним приміщення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.05.2011 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2011 р. розгляд справи відкладено до 30.05.2011 р. у зв'язку із неявкою відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2011 р. розгляд справи відкладено до 15.06.2011 р. у зв'язку із неявкою відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2011 р. розгляд справи відкладено до 29.06.2011 р. у зв'язку із заявленим відповідачем клопотанням та невиконанням ним вимог ухвал суду.
В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.
Відповідач, повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду, своїх повноважних представників у судове засідання не направив, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав.
Підстави для відкладення розгляду справи відсутні з огляду на передбачений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення справи. До того ж судом 15.06.2011 р. судом задоволено клопотання відповідача про відкладення справи з огляду на відсутність відповідача в Києві до 25.06.2011 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
29.01.2010 р. між Дирекцією (орендодавець) та Підприємцем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №18 (надалі -"Договір").
Відповідно до п. 1.2 Договору орендодавець на підставі розпорядження голови Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації №1268 від 17.11.2009 р. та ордеру №23 від 23.01.2010 р. передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 73,4 кв. м. для використання під розміщення магазину продовольчих товарів.
Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування нежитловим приміщенням одночасно з підписанням сторонами цього договору та акту прийому-передачі вказаного приміщення (при наданні).
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у місті Києві ради №41 від 31.10.2006 р. і складає 4 121,33 грн. за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати (згідно додатку №1 до даного договору). Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.
Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця, зазначений в п. 1.1 даного договору.
Крім орендної плати відповідно до умов Договору, орендар відшкодовує орендодавцю амортизаційні відрахування за орендоване майно, плату за землю та експлуатаційні витрати (п. 3.6 Договору).
На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу в оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 73,4 кв. м.
Відповідач частково сплачував орендну плату та інші платежі, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.06.2011 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2010 р. у справі №3/274 стягнуто з Підприємця на користь Дирекції 23 508,11 грн. заборгованості по орендній платі за користування майном з січня по вересень 2010 року, а також відшкодування плати за землю та експлуатаційні витрати за вказаний період.
Позивача вказує, що за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року, який слідує за періодом, заборгованість за який стягнута рішенням у справі №3/274, Підприємець зобов'язаний був сплатити 32 682,35 грн. орендної плати, експлуатаційних витрат та відшкодування плати за землю, проте сплатив лише 10 394,56 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 22 180,81 грн. та пені у розмірі 337,39 грн.
Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду та користування відповідачем приміщенням у спірний період (жовтень 2010 року - березень 2011 року) та правомірне нарахування Дирекцією за вказаний період орендної плати у розмірі 32 040,47 грн., експлуатаційних витрат у розмірі 317,09 грн. та відшкодування плати за землю у розмірі 324,79 грн., а всього 32 682,35 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частина 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
За змістом п.3.6 Договору крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю: амортизаційні відрахування за орендоване майно, плату за землю, експлуатаційні витрати.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.3 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа поточного місяця.
В той же час, відповідачем за наведений період сплачено лише 10 501,54 грн. з яких 10 394,56 грн. -орендна плата та 106,98 грн. -оплати експлуатаційних витрат.
Відтак, заборгованість відповідача по орендній платі та іншим платежам за період користування майном протягом жовтня 2010 року по березень 2011 року становить 22 180,81 грн. (32 682,35 -10 501,54), а строк виконання грошового зобов'язання по її сплаті на момент подання позовної заяви настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 22 180,81 грн. на підставі Договору за спірний період. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Підстави для припинення провадження у суду відсутні, оскільки в межах справи господарського суду міста Києва №3/274 стягнуто заборгованість за інший період.
За таких обставин, позовні вимоги Дирекції про стягнення з Підприємства заборгованості (орендна плата, експлуатаційні витрати та відшкодування плати за землю) у розмірі 22 180,81 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також позивач просить розірвати Договір та виселити відповідача з орендованих приміщень.
Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до п. 9.4 Договору цей договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством.
Згідно із п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.
Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 9.7 Договору сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар: користується майном не відповідно до умов цього договору; навмисно або з необережності погіршив стан орендованого приміщення; не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, згідно цього договору; систематично (більше двох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором; передає орендоване приміщення (його частину) у суборенду без відповідної згоди орендодавця або укладає договори про спільну діяльність, предметом яких є використання орендованого за цим договором приміщення; перешкоджає співробітникам орендодавця здійснювати перевірку стану орендованого приміщення.
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований.
Оскільки Договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок систематичного (більше двох раз) порушення термінів здійснення орендної плати, а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання Договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На відміну від передбаченого ст. 782 Цивільного кодексу України права орендодавця відмовитися від договору оренду у зв'язку із невнесенням плати протягом трьох місяців підряд, визначена за волею сторін в п.9.7 Договору підстава для розірвання договору (систематично (більше двох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором) не пов'язана із необхідністю прострочення по сплаті орендних платежів протягом трьох місяців підряд, а застосовується у випадку допущення більше двох несвоєчасних оплат, в той час, як за спірний період не сплачено 4 щомісячних платежі.
Таким чином, існують підстави для розірвання Договору згідно п. 9.7 Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно із ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
З припиненням Договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідач не надав, то вимога позивача про виселення відповідача з орендованих приміщень за Договором є обґрунтованою.
Підстави для припинення провадження у справі в частині розірвання договору та виселення відсутні з огляду на таке.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2010 р. у справі №3/274 прийнято відмову позивача від позову в частині розірвання договору та виселення.
В той же час, згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Підставою позову у справі №3/274 в т.ч. в частині розірвання Договору та виселення було несвоєчасна сплата орендних платежів у період з січня по вересень 2010 року. В даній справі, позивач визначає підставою цих вимог -несвоєчасну сплату платежів з жовтня 2010 року по березень 2011 року.
Отже, підстави даного позову є відмінними від позову, який розглянуто у справі господарського суду міста Києва №3/274, що виключає можливість припинення провадження у даній справі.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 337,39 грн. за прострочення по сплаті платежів у період з жовтня 2010 року по березень 2011 року.
Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і тому він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до п. 3.10 Договору за несвоєчасну сплату всіх платежів Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Суд перевірив та вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у заявленому до стягнення розмірі.
За таких обставин, позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва" задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №18 від 29.01.2010 р., укладений між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
3. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (03162, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) із зайнятого нею приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1. Видати наказ.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03162, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Святошинського району міста Києва (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17; ідентифікаційний код 36037999) заборгованість (орендна плата, експлуатаційні витрати та відшкодування плати за землю) у розмірі 22 180 (двадцять дві тисячі сто вісімдесят) грн. 81 коп., пеню у розмірі 337 (триста тридцять сім) грн. 39 коп., державне мито у розмірі 395 (триста дев'яносто п'ять) грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -30.06.2011 р.