ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/13420.06.11
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом акціонерного комерційного банку «Трансбанк»
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери»
2) товариства з обмеженою відповідальністю «Дрєвадельпроект-747»
про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 97 від 28.02.2011 року;
від відповідача: 1) ОСОБА_2-представник за довіреністю б/н від 31.05.2011 року;
2) не з'явився.
встановив:
Акціонерний комерційний банк «Трансбанк»звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери», товариства з обмеженою відповідальністю «Дрєвадельпроект-747»про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Дрєвадельпроект-747»(відповідач 2) 18.04.2008 року було укладено кредитний договір № 2234. Відповідно до п.1.1. кредитного договору, що був змінений додатковою угодою № 2 від 27.06.2008 року, відповідно до цього договору і на його умовах кредитор надає позичальнику грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії лімітом 24 500 000,00 (двадцять чотири мільйона п'ятсот тисяч) гривень (далі - кредит) на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в цьому договорі.
Сторонами до кредитного договору № 2234 від 18.04.2008 року були підписані додаток № 1 -документи про фінансовий стан і діяльність позичальника та додаткові угоди, а саме, додаткова угода № 1 від 26.06.2008 року, додаткова угода № 2 від 27.06.2008 року, додаткова угода № 3 від 22.08.2008 року, додаткова угода № 4 від 29.08.2008 року, додаткова угода № 5 від 31.10.2008 року, додаткова угода № 5/1 від 28.11.2008 року, додаткова угода № 6 від 31.12.2008 року, додаткова угода № 7 від 30.01.2009 року.
Згідно п. 2.1. кредитного договору кредит надається на строк до 17 квітня 2009 року (включно).
Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, що був змінений додатковою угодою № 2 від 27.06.2008 року, за користування кредитом позичальник сплачує кредитору 22% (двадцять два) процентів річних за використану частину кредитних коштів та 0,01 (нуль цілих одна сота) процентів річних на невикористану частину кредитних коштів (далі - проценти).
Розмір процентів, визначений в попередньому абзаці цього пункту, є базовим і може бути змінений (зменшений або збільшений) сторонами в порядку і на умовах, встановлених цим договором.
Позивач на виконання умов договору надав відповідачеві 2 кредит, що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку з 01.04.2008 р. по 11.04.2011 р. та копіями меморіальних ордерів, які додані до позовної заяви.
Згідно п. 5.1. кредитного договору позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів, нарахованих за користування кредитом у строки (терміни), які визначаються п. 2.1., 3.2. цього договору шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на рахунок № 37394302003492 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089.
Відповідно до розділу п. 4.1.2. кредитного договору, виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечуватиметься заставою акцій простих іменних емітента ВАТ «Телеканал «Тоніс»узгодженою вартістю 11 138 000,00 гривень.
У забезпечення виконання зобов'язань відповідача 2 за кредитним договором було укладено договір застави цінних паперів № 2234/2 від 26.08.2008 року між позивачем та відповідачем 2.
Згідно з п. 1.1. договору застави цінних паперів № 2234/2 від 26.08.2008 року предметом застави є цінні папери, а саме, акції прості іменні ВАТ «Телеканал «Тоніс»у кількості 1 000 000 штук, номінальною вартістю пакету 1 000 000 гривень, оціночною вартістю одиниці цінних паперів 111,38 гривень, оціночною вартістю пакету цінних паперів 111 138 000,00 гривень.
Згідно з п.п.1. п. 5.2. договору застави цінних паперів № 2234/2 від 26.08.2008 року заставодержатель набуває права стягнення боргу за рахунок предмета застави, у випадку, якщо в момент настання терміну виконання позичальником основного зобов'язання, воно не буде виконане або буде виконане неналежним чином.
Згідно п. 1.2. кредитного договору позичальник зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити нараховані проценти, а також виконати інші зобов'язання, викладені нижче в порядку і на умовах, передбачених цим договором.
Станом на 04.04.2011 року заборгованість відповідача 2 по кредиту становить 24 400 000,00 грн., заборгованість по сплаті процентів становить 12 989 533,32 грн.
Згідно п. 9.3. кредитного договору за кожний день невиконання зобов'язань по сплаті процентів, нарахованих за користування кредитом, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених у термін процентів за кожний календарний день прострочення виконання.
Згідно п. 9.4. кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної суми заборгованості за кредитом за кожний календарний день прострочення виконання.
Позивач нарахував відповідачеві 2 пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 9 092 774,06 грн., пеню за несвоєчасне погашення процентів у сумі 2 704 513,02 грн.
Згідно п. 9.8. кредитного договору позивач нарахував відповідачеві 2 штраф у сумі 6 125 000,00 грн.
На момент звернення до суду відповідач 2 свої зобов'язання щодо погашення кредиту, процентів за користування кредитом не виконав.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 2 та відповідача 1 солідарно заборгованість по кредиту в розмірі 24 400 000,00 грн., заборгованість по сплаті процентів в сумі 12 989 533,32 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 9 092 774,06 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 2 704 513,02 грн., штраф у сумі 6 125 000,00 грн., з відповідача 2 за рахунок грошових коштів або будь якого іншого майна, виявленого державним виконавцем при виконанні судового рішення, а з відповідача 1 виключно за рахунок звернення стягнення на заставлене майно.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2011 року порушено провадження у справі № 33/134, розгляд справи призначено на 06.06.2011 року.
У судове засідання 06.06.2011 року представники відповідачів 1, 2 не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/134 від 20.05.2011 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Представник позивача з'явився, частково виконав вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/134 від 20.05.2011 року.
Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт неявки в судове засідання представників відповідачів, суд відклав розгляд справи на 20.06.2011 року.
У судове засідання 20.06.2011 року представник відповідача 2 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача з'явився, подав документи на виконання вимоги ухвали суду від 20.05.2011 року підтримав свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 2 та відповідача 1 солідарно заборгованість по кредиту в розмірі 24 400 000,00 грн., заборгованість по сплаті процентів в сумі 12 989 533,32 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 9 092 774,06 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 2 704 513,02 грн., штраф у сумі 6 125 000,00 грн., з відповідача 2 за рахунок грошових коштів або будь якого іншого майна, виявленого державним виконавцем при виконанні судового рішення, а з відповідача 1 виключно за рахунок звернення стягнення на заставлене майно, та стягнути витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву на виконання вимоги ухвали суду від 20.05.2011 року, відповідно до якого заперечував проти нарахування пені та штрафу, просив застосувати строк позовної давності в частині нарахування пені та штрафу, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині нарахування пені та штрафу.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Дрєвадельпроект-747»(відповідач 2) 18.04.2008 року було укладено кредитний договір № 2234. Відповідно до п.1.1. кредитного договору, що був змінений додатковою угодою № 2 від 27.06.2008 року, відповідно до цього договору і на його умовах кредитор надає позичальнику грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії лімітом 24 500 000,00 (двадцять чотири мільйона п'ятсот тисяч) гривень (далі - кредит) на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в цьому договорі.
Сторонами до кредитного договору № 2234 від 18.04.2008 року були підписані додаток № 1 -документи про фінансовий стан і діяльність позичальника та додаткові угоди, а саме, додаткова угода № 1 від 26.06.2008 року, додаткова угода № 2 від 27.06.2008 року, додаткова угода № 3 від 22.08.2008 року, додаткова угода № 4 від 29.08.2008 року, додаткова угода № 5 від 31.10.2008 року, додаткова угода № 5/1 від 28.11.2008 року, додаткова угода № 6 від 31.12.2008 року, додаткова угода № 7 від 30.01.2009 року.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позивач на виконання умов договору надав відповідачеві 2 кредит, що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку з 01.04.2008 р. по 11.04.2011 р. та копіями меморіальних ордерів № TR.33681.2 від 18.04.2008 р. на суму 8 000 000,00 грн., № TR.33681.1 від 21.04.2008 р. на суму 7 000 000,00 грн., № TR.33681.1 від 22.04.2008 р. на суму 7 000 000,00 грн., № TR.33681.1 від 23.04.2008 р. на суму 300 000,00 грн., № TR.33681.1 від 24.04.2008 р. на суму 6 100 000,00 грн., № TR.33681.1 від 25.04.2008 р. на суму 575 000,00 грн., № TR.33681.1 від 14.05.2008 р. на суму 1 385 000,00 грн., № TR.33681.1 від 15.05.2008 р. на суму 800 000,00 грн., № TR.33681.1 від 20.05.2008 р. на суму 340 000,00 грн., № TR.33681.1 від 21.05.2008 р. на суму 1 016 400,00 грн., № TR.33681.1 від 22.05.2008 р. на суму 300 000,00 грн., № TR.33681.1 від 29.05.2008 р. на суму 7 000,00 грн., № TR.33681.1 від 30.05.2008 р. на суму 652 200,00 грн., № TR.33681.3 від 30.05.2008 р. на суму 711 200,00 грн., № TR.33681.2 від 27.06.2008 р. на суму 2 500 000,00 грн., № TR.33681.1 від 03.07.2008 р. на суму 158 600,00 грн., № TR.33681.1 від 09.07.2008 р. на суму 111 400,00 грн., № TR.33681.1 від 08.08.2008 р. на суму 10 000,00 грн., № TR.33681.1 від 28.08.2008 р. на суму 180 000,00 грн., № TR.33681.2 від 29.08.2008 р. на суму 1 568 438,00 грн., № TR.33681.1 від 02.09.2008 р. на суму 9 000,00 грн., № TR.33681.1 від 04.09.2008 р. на суму 370 000,00 грн., № TR.33681.1 від 05.09.2008 р. на суму 500 000,00 грн., № TR.33681.1 від 10.09.2008 р. на суму 1 020 000,00 грн., № TR.33681.1 від 18.09.2008 р. на суму 1 889 000,00 грн., № TR.33681.1 від 25.09.2008 р. на суму 229 000,00 грн., № TR.33681.1 від 29.09.2008 р. на суму 13 000,00 грн., № TR.33681.2 від 30.09.2008 р. на суму 253 000,00 грн., № TR.33681.1 від 09.10.2008 р. на суму 550 000,00 грн.
Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Згідно п. 2.4. кредитного договору кредитор після укладення цього договору відкриває рахунок по обліку заборгованості позичальника по наданому кредиту (далі -позичковий рахунок), на якому обліковується залишок заборгованості за кредитом, що підлягає поверненню позичальником, а також рахунок для обліку процентів, нарахованих за користування кредитом.
Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, що був змінений додатковою угодою № 2 від 27.06.2008 року, за користування кредитом позичальник сплачує кредитору 22% (двадцять два) процентів річних за використану частину кредитних коштів та 0,01 (нуль цілих одна сота) процентів річних на невикористану частину кредитних коштів (далі - проценти).
Розмір процентів, визначений в попередньому абзаці цього пункту, є базовим і може бути змінений (зменшений або збільшений) сторонами в порядку і на умовах, встановлених цим договором.
Відповідно до п. 3.2. кредитного договору сплата процентів проводиться позичальником щомісячно, починаючи з місяця надання кредиту у строк не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, за який нараховуються проценти.
Відповідно до п. 3.3. кредитного договору проценти нараховуються кредитором щомісяця, починаючи з дня надання кредиту, і до дня остаточного погашення кредиту на залишок суми заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та фактичної кількості днів у році (далі -розрахунковий період).
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.
Згідно п. 2.1. кредитного договору кредит надається на строк до 17 квітня 2009 року (включно). Однак, кредит відповідачем позивачеві не повернений.
Згідно п. 5.1. кредитного договору позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів, нарахованих за користування кредитом у строки (терміни), які визначаються п. 2.1., 3.2. цього договору шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на рахунок № 37394302003492 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089.
Згідно п. 1.2. кредитного договору позичальник зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити нараховані проценти, а також виконати інші зобов'язання, викладені нижче в порядку і на умовах, передбачених цим договором.
Станом на 04.04.2011 року заборгованість відповідача 2 по кредиту становить 24 400 000,00 грн., заборгованість по сплаті процентів становить 12 989 533,32 грн.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо основної заборгованості за кредитом в розмірі 24 400 000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 12 989 533,32 грн., які є належним чином доведені, документально підтверджені і відповідачами не спростовані.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 9.3. кредитного договору за кожний день невиконання зобов'язань по сплаті процентів, нарахованих за користування кредитом, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених у термін процентів за кожний календарний день прострочення виконання.
Позивач нарахував пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 9 092 774,06 грн. за період з 21.04.2009 року по 04.04.2011 року.
Згідно п. 9.4. кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної суми заборгованості за кредитом за кожний календарний день прострочення виконання.
Позивач нарахував пеню за несвоєчасне погашення процентів у сумі 2 704 513,02 грн. з 03.03.2009 року по 04.04.2011 року.
Згідно ч.2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 9.8. кредитного договору за невиконання своїх обов'язків передбачених п. 8.2.1.-8.2.13., 8.2.15., 8.2.16. цього договору позичальник за вимогою кредитора зобов'язується сплатити штраф у розмірі 25 процентів від суми, зазначеної в п. 1.1. цього договору за кожен випадок відповідно порушення.
Позивач нарахував штраф у сумі 6 125 000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить застосувати позовну давність в частині нарахування пені та штрафу.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 2 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем у судовому засіданні підтримано заяву про застосування при вирішенні спору положення ЦК України щодо спливу позовної давності.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, порушене право позивача підлягало захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом спеціального строку позовної давності в один рік з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, в частині нарахування пені та штрафу.
Відповідно до п. 14.1. кредитного договору цей договір набирає сил из моменту його підписання сторонами і припиняє чинність по закінченні строку, зазначеного в п. 2.1. цього договору, але в будь-якому разі не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
П. 2.1. кредитного договору передбачено, що кредит надається на строк до 17 квітня 2009 року (включно).
Позивач з позовною заявою звернувся до суду 19.05.2011 року, відповідно до відмітки канцелярії на позовній заяві.
Позивач проводить нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 9 092 774,06 грн. з 21.04.2009 року по 04.04.2011 року. Таким чином, станом на 21.04.2009 року позивачеві було відомо про порушення його права, отже строк позовної давності за нараховані періоди сплив 21.04.2011 року. Оскільки позивач з позовною заявою звернувся до суду 19.05.2011 року, позивачем пропущено спеціальний строк звернення позивача за захистом щодо нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту.
Позивач проводить нарахування пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 2 704 513,02 грн. з 03.03.2009 року по 04.04.2011 року. Таким чином, станом на 03.03.2009 року позивачеві було відомо про порушення його права, оскільки позивач з позовною заявою звернувся до суду 19.05.2011 року, отже строк позовної давності за нараховані періоди сплив позивачем пропущено спеціальний строк звернення позивача за захистом щодо нарахування пені за несвоєчасне погашення процентів до 03.03.2011 року.
Оскільки позивачем нараховується пеня за несвоєчасне погашення процентів у сумі 2 704 513,02 грн. по 04.04.2011 року, нарахування пені потрібно проводити з наступного дня після спливу строку позовної давності, тобто з 04.03.2011 року по 04.04.2011 року.
Розрахунок пені:
Період нарахуванняСума заборгованості, грн.Кількість днів простроченняподвійна ставка НБУ, %Сума пені, грн.
04.03.11 -31.03.1112 533 620,992815,5%149 029,90
01.04.11 -04.04.1112 989 533,32415,5%22 064,41
Позивач також нарахував штраф у сумі 6 125 000,00 грн. оскільки позивачеві було відомо про порушення його права зокрема з 03.03.2009 року в частині несплати процентів за користування кредитом, що є однією з умов нарахування штрафу відповідно до кредитного договору, оскільки позивач з позовною заявою звернувся до суду 19.05.2011 року, отже, позивачем пропущено спеціальний строк звернення позивача за захистом щодо нарахування штрафу відповідно до п. 9.8. кредитного договору.
Отже, відповідно до вищевикладеного, суд відмовляє в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 9 092 774,06 грн. з 21.04.2009 року по 04.04.2011 року, стягнення пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 2 533 418,71 грн. з 03.03.2009 року по 03.03.2011 року, стягнення штрафу у сумі 6 125 000,00 грн. та задовольняє вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне погашення процентів лише в період з 04.03.2011 року по 04.04.2011 року в розмірі 171 094,31 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно статті 1 Закону України «Про заставу»застава -це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
У забезпечення виконання зобов'язань відповідача 2 за кредитним договором було укладено договір застави цінних паперів № 2234/2 від 26.08.2008 року між позивачем та відповідачем 2.
Згідно з п. 1.1. договору застави цінних паперів № 2234/2 від 26.08.2008 року предметом застави є цінні папери, а саме, акції прості іменні ВАТ «Телеканал «Тоніс»у кількості 1 000 000 штук, номінальною вартістю пакету 1 000 000 гривень, оціночною вартістю одиниці цінних паперів 111,38 гривень, оціночною вартістю пакету цінних паперів 111 138 000,00 гривень.
Відповідно до розділу п. 4.1.2. кредитного договору, виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечуватиметься заставою акцій простих іменних емітента ВАТ «Телеканал «Тоніс»узгодженою вартістю 11 138 000,00 гривень.
Згідно з п.п.1. п. 5.2. договору застави цінних паперів № 2234/2 від 26.08.2008 року заставодержатель набуває права стягнення боргу за рахунок предмета застави, у випадку, якщо в момент настання терміну виконання позичальником основного зобов'язання, воно не буде виконане або буде виконане неналежним чином
Відповідно до ч.1 статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).
Відповідно до п.3 ч.2 статті 592 ЦК України у випадках встановлених договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави.
Згідно статті 19 ЗУ «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Частиною 1 статті 20 ЗУ «Про заставу»передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Вищевикладені положення кредитного договору та договору застави встановлюють припис неподільності предмета зобов'язання між відповідачами, тобто з вищенаведених положень договорів забезпечення випливає з солідарного обов'язку відповідачів виконати зобов'язання, зокрема за рахунок предмету застави, а у позивача є безумовне та безспірне право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави.
Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до статей 572,589,590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави є правом кредитора. Тому позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення боргу з відповідачів солідарно, в т.ч. за рахунок звернення стягнення на предмет застави.
Оскільки відповідач 2 не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а відповідач 1 взяв на себе зобов'язання відповідно до договору застави забезпечити виконання зобов'язань по кредитному договору, таким чином, позовні вимоги щодо солідарного стягнення з боржників є обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
- при задоволенні позову - на відповідача; - при відмові в позові - на позивача;
- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:
на позивача в сумі 8 182,95 грн., на відповідача -17 317,05 грн.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:
на позивача в розмірі 75,73 грн., на відповідача -160,27 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 33, 34 ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 11, ЄДРПОУ 33302948) та товариства з обмеженою відповідальністю «Дрєвадельпроект-747»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 11, ЄДРПОУ 33235683) на користь акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, код ЄДРПОУ 16293211) заборгованість по кредиту у сумі 24 400 000,00 (двадцять чотири мільйони чотириста тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по сплаті процентів у сумі 12 989 533,32 (дванадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 32 коп., пеню за несвоєчасне погашення процентів у сумі 171 094,31 (сто сімдесят одна тисяча дев'яносто чотири) грн. 31 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 17 317, 05 (сімнадцять тисяч триста сімнадцять) грн. 05 коп. та 160 (сто шістдесят) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, шляхом стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дрєвадельпроект-747»за рахунок грошових коштів чи будь-якого іншого майна, виявленого при виконання судового рішення; з товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери»за рахунок звернення стягнення на прості іменні акції ВАТ «Телеканал «Тоніс»у кількості 1 000 000 штук в межах задоволених позовних вимог.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 30.06.2011 року