ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/20314.06.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пегас»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК ХХІ»
Простягнення 104000 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Подгородецький О.А.
від відповідача Рябокінь В.В.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК ХХІ»104 000 грн. заборгованості за договором оренди малої архітектурної форми від 04.01.2010р.
В судовому засіданні представники сторін надали суду заяву про затвердження мирової угоди від 30.05.2011р.
Розглянувши в судовому засіданні 14.06.2011 заяву сторін про затвердження між позивачем та відповідачем мирової угоди по справі № 4/203, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.
Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
Мирова угода, що укладається в господарському процесі не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини.
Як вбачається з п. 3 мирової угоди, в рахунок суми боргу відповідач передає у власність позивача об'єкт нерухомості, що розміщений на земельній ділянці за наступною. Адресою: м. Київ, Оболонський район, просп.. Московський, 44 -нежилу будівлю під літерою «А»загальною площею 501,8 кв.м. та нежилу будівлю під літерою «Б»загальною площею 20,7 кв.м.
Отже, зазначена мирова угода не лише припиняє процесуально-правові відносини, а й породжує нові, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до п.7 мирової угоди, об'єкт нерухомості, що розміщений на земельній ділянці за наступною адресою: м. Київ, Оболонський район, просп.. Московський, 44, нежилу будівлю під літерою «А»загальною площею 501,8 кв.м. та нежилу будівлю під літерою «Б»загальною площею 20,7 кв.м. переданий у власність позивача, право власності на нього наступає в момент набуття чинності ухвалою суду про затвердження мирової угоди та проведення державної реєстрації.
Разом з передачею об'єкту нерухомості відповідач передає, а позивач приймає наступні правовстановлюючі документи:
- рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2006 по справі № 24/223;
- рішення Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2006р. по справі №; 24/223;
- рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2010р. по справі № 11/576, реєстраційне посвідчення № 019336 Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна;
- технічний паспорт;
- копію розпорядження № 1109 від 13.11.2006р. Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації.
Отже, перелік підстав для реєстрації речових прав на нерухоме майно є вичерпним, а мирова угода, що затверджена судом не може бути підставою для такої реєстрації.
Стосовно досягнення сторонами в п. 2 мирової угоди згоди з приводу того, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Пегас” приймає на себе всі судові витрати, що були понесені сторонами у справі № 4/203, слід зазначити наступне.
Розподіл судових витрат є прерогативою суду при вирішенні спору і має вирішуватись в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, слід зазначити, що:
Мирова угода -це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами.
Предмет спору - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права.
Судові витрати - це витрати, пов'язані з розглядом і вирішенням справ у судочинстві, що покладаються на сторони.
Отже, судові витрати не можуть бути предметом спору, оскільки не можуть порушувати прав і охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що умови мирової угоди від 30.05.2011, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю “Пегас” та Товариством з обмеженою відповідальністю “МЖК ХХІ” суперечать вимогам чинного законодавства України, та не стосується предмету розгляду даної справи про стягнення заборгованості за Договором оренди малої архітектурної форми від 04.01.2010.
За таких обставин, суд відмовляє в затвердженні мирової угоди від 30.05.2011 у справі № 4/203.
Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пегас»та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК ХХІ»було укладено договір оренди малої архітектурної форми.
Відповідно до п.1.1. договору власник передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування малу архітектурну форму загальною площею 50 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Спаська, 6, для офісу та у якості складських приміщень.
Згідно п.3.1.3. договору орендар приймає на себе зобов'язання своєчасно сплачувати орендну плату визначену цим договором та додатками до нього.
Пунктом 4.1. договору визначено, що вартість послуг, що надаються власником визначається в додатку (акту) до цього договору.
Замовник сплачує вартість послуг власника у розмірі і протягом строку, визначеного в додатках до цього договору.
Відповідно до п.1.3. акту приймання-передачі малої архітектурної форми від 04.01.2010р. вартість оренди малої архітектурної форми становить 8000 грн. на місяць і сплачується не пізніше 5 числа кожного наступного місяця.
Внаслідок прострочення відповідачем орендної плати утворилась заборгованість в розмірі 104000 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 07.02.2011р.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст.. 19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати зазначаються у договорі.
Відповідно до ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.
Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Так, 04.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пегас»та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК ХХІ»було укладено договір оренди малої архітектурної форми, відповідно до умов якого власник передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування малу архітектурну форму загальною площею 50 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул.. Спаська, 6, для офісу та у якості складських приміщень.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи доведено, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати за отримані послуги в повному обсязі.
Факт наявності боргу у Відповідача за договором від 04.01.2010р. у розмірі 104 000 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК ХХІ»(04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 48/28А, кв. 23, код ЄДРПОУ 30218068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас»(04070, м. Київ, вул. Спаська, 6-А, кв. 17, код ЄДРПОУ 30217813) 104 000 (сто чотири тисячі) грн. заборгованості, 1040 (одну тисячі сорок) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко
Повне рішення складено:27.06.2011р.