ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 61/23624.06.11
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-України"
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси" (Відповідач-1)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект-2007" (Відповідач-2)
про: стягнення боргу 140 000 грн. 00 коп.
Суддя Івченко А.М.
Представники
Позивача:ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.06.2011
Відповідача-1:не з'явились
Відповідача-2:не з'явились
В судовому засіданні 24.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси", Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект-2007" про стягнення боргу 140 000 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2011 порушено провадження у справі № 61/236, розгляд справи призначено на 08.06.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 розгляд справи було відкладено на 24.06.2011 у зв'язку з неявкою відповідачів в судове засідання.
Представник позивача в судове засідання 24.06.2011 з'явився, підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання 24.06.2011 не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.
Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином, однак відповідач своїм правом не скористався.
У судовому засіданні 24.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
Між позивачем (продавець) та відповідачем-1 (покупець) був укладений договір №02/10 купівлі-продажу спецтехніки від 11.02.2010р. (надалі -Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти у власність нову спецтехніку, яка ще не була в користуванні, згідно додатка - спеціфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору, і сплатити за неї продавцю грошову суму, встановлену у додатку - специфікації.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором купівлі - продажу.
У відповідності до частин 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Сума Договору складає 140 000 грн. 00 коп. у т.ч. ПДВ 20% (п.3.2 Договору).
Згідно додатку 1 до Договору позивач передає у власність відповідача-1, а відповідач-1 зобов'язується прийняти навантажувач фронтальний моделі ХG 953 II загальною вартістю 140 000 грн. 00 коп.
17.05.2010 року позивач передав, а відповідач-1 прийняв у власність навантажувач моделі ХG 953 II, 2008 року випуску, шасі №953М0801784, двигун В 408003677, країна виробник Китай, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000094 від 17.05.2010р. (в якій міститься посилання на рахунок-фактуру №СФ-05/152 від 17.05.2010), довіреністю на отримання товару №64 від 01.05.2010р. (яка дійсна до 31.05.2010р.) та актом прийому-передачі до Договору від 17.05.2010р.
Відповідно до п.3.4.1 Договору, для сплати спецтехніки покупець зобов'язаний передплатити 140 000 грн. 00 коп. Після чого спецтехніка буде передана у власність покупця.
Однак, відповідачем-1 кошти сплачені позивачу не були, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Згідно акту звірки, підписаного позивачем та відповідачем-1, станом на 30.07.2010 у відповідача-1 перед позивачем існує заборгованість в розмірі 140 000 грн. 00 коп.
Позивач 30.03.2011 направив відповідачу-1 вимогу №1 від 29.03.2011 щодо сплати заборгованості, яку відповідач-1 отримав 07.04.2011. Однак, відповідач на вимогу позивача не відповів, кошти не сплатив.
Таким чином, відповідач-1 не розрахувався з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 140 000 грн. 00 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача-1 не надходило, тоді як відповідач-1 за цей товар розрахунок не здійснив.
Відповідач-1 жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 140 000 грн. 00 коп. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем-1 не спростований.
Щодо позовних вимог заявлених до відповідача-2 встановлено наступне.
18.10.2010 між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) було укладено договір про надання послуг та встановлення поруки (надалі -Договір поруки), у відповідності до п.1.2 якого відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання обов'язку відповідачем-1 (боржником) щодо виконання останнім обов'язку оплати придбаного у позивача навантажувача (зазначеного вище).
Розмір поручительства відповідача-2 перед позивачем за виконання вказаного в п.1.2 цього Договору зобов'язання відповідачем-1 становить 5 000 грн. 00 коп. та не може бути збільшена без додаткової письмової угоди відповідного змісту до цього Договору (п.1.4 Договору поруки).
Згідно із статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
У судові засідання відповідач 1 та відповідач 2 не з'явилися, докази оплати суми заборгованості суду не надали.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що судом встановлений факт порушення відповідачем-1 свого грошового зобов'язання перед позивачем за Договором, вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідача-1 суму 135 000 грн. 00 коп. та відповідача-2 суми 5 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси" (86300, Донецька обл., м. Кіровське, вул. Асфальтна, буд.127; код 30364980) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-України" (03148, м. Київ, просп. Леся Курбаса, буд.1-Б, кв.198; код 33062158) 135 000 (сто тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 350 (одна тисяча триста п'ятдесят) грн. 01 коп. державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 57 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект-2007" (03115, м. Київ, вул. Котельникова, буд.7, кв.2; код 35081827) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-України" (03148, м. Київ, просп. Леся Курбаса, буд.1-Б, кв.198; код 33062158) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 50 (п'ятдесят) грн. 00 коп. державного мита та 8 (вісім) грн. 43 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяА.М. Івченко