ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/137ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ 16.06.11
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Севастопольської міської ради
третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та визнання переважного права
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
до 1. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
2. Севастопольської міської ради
про визнання переважного права на оренду земельної ділянки,
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники:
від позивача ОСОБА_3 дов від 01.04.11,
була ОСОБА_4 -дов. № 571 від 21.04.11
від відповідача не з'явився
від третьої особи не з'явився, був ОСОБА_5 -дов. № 511 від 03.06.2011 р.
В судовому засіданні 16.06.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та визнання переважного права.
27.04.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/137, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 19.05.2011 року.
19.05.2011 року в судове засідання з'явився представник позивача, на виконання вимог суду через канцелярію суду надав витребувані документи по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав.
В судовому засіданні позивач заявив клопотання, яке було подано ним 10.05.2011 року через канцелярію суду, про вжиття заходів забезпечення позову.
Судом розглянуто заяву позивача. Вимоги щодо заборони Севастопольській міській раді приймати рішення щодо розпорядження земельною ділянкою площею 0,0143 га, в тому числі земельною ділянкою площею 0,0083 га -для обслуговування торгового павільйону - бару та земельної ділянки площею 0,0060 га для обслуговування літньої площадки, розташованої на набережній АДРЕСА_1 для обслуговування тимчасового торгового павільйону - бару з літньою площадкою - суд відкладає розгляд заяви до наступного судового засідання. В задоволені вимог в частині заборони Фонду комунального майна Севастопольської міської ради виконувати п. 2 рішення № 613 від 15.03.11, а саме звертатися до органів прокуратури м. Севастополя з метою проведення перевірки законності реєстрації права власності на берегоукріплювальну споруду -наб. Корнілова в Севастополі залишено без розгляду заяву, суд відмовляє.
Ухвалою суду від 19.05.2011 року розгляд справи відкладено на 07.06.2011 року.
06.06.2011 року до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
06.06.2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою про визнання переважного права на оренду земельної ділянки площею 0,0143 га на АДРЕСА_1 для обслуговування тимчасового торгового павільону-бару “ІНФОРМАЦІЯ_1” з літньою площадкою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Севастопольської міської ради.
Поясненнями у справі встановлено, що торгівельний павільон-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_1" є одним і тим же об'єктом нерухомості.
Ухвалою суду від 07.06.2011 року прийнято позовну заяву Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, призначено до розгляду на 07.06.11 та залучено Фізичну особу -підприємця ОСОБА_2 до участі у справі № 13/137 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
В судове засідання, призначене на 07.06.2011 року, з'явилися представники позивача та третьої особи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.
Ухвалою суду від 07.06.2011 року розгляд справи відкладено на 16.06.2011 року та зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвал від 27.04.2011 року, 07.06.2011 року та надати відзив на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Позивачем заявлено зазначений позов на захист свого права на оформлення права володіння та користування земельною ділянкою.
При визначенні підвідомчості цієї справи суд виходив з того, що між сторонами існує спір про право позивача на оформлення документів для набуття в оренду спірної земельної ділянки.
Тобто, правовідносини, що склалися між сторонами з приводу наявності чи відсутності у позивача права для набуття в оренду носять договірний характер, який є наслідком виниклих між сторонами господарських відносин у сфері землеустрою.
При цьому, відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень, а виступає як суб'єкт господарських відносин. Таким чином, цей спір підвідомчий господарському суду.
Враховуючи приписи ч.6 ст.12, ч.8ст.16 ГПК України даний спір підсудний і підвідомчий Господарському суду міста Києва з огляду на те, що відповідачем є Севастопольська міська рада.
16.06.2011 року в судове засідання з'явився позивач підтримав позов, просив його задовольнити в частині визнання недійсним рішення, та про залишення без розгляду в частині визнання переважного права оренди.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з їхніми правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Господарський суд визнав представлені позивачем та третьою особою документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину ОСОБА_1 (надалі - позивач) є спадкоємцем майна ОСОБА_6, зокрема торговельного павільйону - бару з літнім майданчиком, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В цілому торгівельний павільйон металічний каркас з обшивкою з літнім майданчиком зазначений на плані під літ. «А», загальною площею 56,40 кв. м.
Зазначений торгівельний павільйон належав ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого ОСОБА_7 приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 01.12.2001 р. за реєстром 1-566, зареєстрованого у Севастопольському БТІ за № 612.
27.05.2002 року ОСОБА_1 зареєструвалася як фізична особа - підприємець, про що видано свідоцтво серія НОМЕР_1 Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі.
17.07.2002 року МКП Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна м. Севастополя зареєструвало на праві приватної власності вказане вище майно за ОСОБА_1.
Севастопольською міською радою (надалі - відповідач) прийнято рішення № 1465 від 22.10.2003 року «Про передачу в оренду земельних ділянок підприємцю ОСОБА_1.», яким припинено право оренди земельної ділянки за ОСОБА_6 та передано в оренду земельну ділянку з віднесенням цих земель до земель житлової і громадської забудови, призначеної для роздрібної торгівлі і громадських послуг, зокрема, земельна ділянка площею 0,0143 га на АДРЕСА_1 для обслуговування тимчасового торгового павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»з літньою площадкою строком до 01.03.2005 року.
Севастопольською міською радою прийнято рішення № 1841 від 24.02.2004 року «Про внесення змін в рішення міської ради № 1465 від 22.10.2003 року «Про передачу в оренду земельних ділянок підприємцю ОСОБА_1.»внесено зміни в частині строку надання в оренду земельної ділянки площею 0,0143 га на АДРЕСА_1, а саме: «01.03.2009 року або до початку реконструкції набережної Корнілова, якщо реконструкція почнеться раніше 01.03.2009 року».
Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 і Севастопольською міською радою 17.05.2004 року укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, а саме: земельної ділянки площею 0,0143 га (в тому числі 0,0083 га для обслуговування тимчасового торгового павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»та 0,0060 га для обслуговування літньої площадки) на АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу під № 699 та зареєстрований 24.06.2004 року під № 124 в Книзі реєстрації договорів оренди землі (номенклатурний № 4-М-01), строком до 01.03.2009 року або до початку реконструкції набережної Корнілова, якщо реконструкція почнеться раніше 01.03.2009 року (п. 3.1) та закінченню строку договору орендатор, який виконував належним чином зобов'язання у відповідності до умов даного договору, має при інших рівних умовах переважне право на продовження договору (п. 3.2).
18.12.2008 року Севастопольська міська рада направила фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1. повідомлення № 03-15/5126 від про необхідність продовження договору оренди земельної ділянки.
31.12.2008 року фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулася до Севастопольської міської ради з клопотанням про продовження договору оренди земельної ділянки від 17.05.2004 року строком на 25 років (факт звернення підтверджується фіскальним чеком № 1887 від 31.12.2008 року та описом вкладення у цінний лист).
На вказане клопотання позивачем було отримано лист № А-117/1 від 05.02.2009 року від Севастопольської міської ради про те, що для прийняття Радою рішення про продовження договору оренди від 17.05.2004 року ділянки площею 0,0143 га, розташованої на АДРЕСА_1, для обслуговування тимчасового торгового павільйону - бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»і літньої площадки необхідно надати документи, вказані в п. 7.4. Положення про порядок передачі в оренду земельних ділянок, затверджене рішенням Севастопольської міської ради від 14.10.2003 року № 1343 (в редакції рішення Севастопольської міської ради від 07.11.2006 р. № 919).
26.03.2009 року фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулася до Севастопольської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки, до якого були додані всі документи, передбачені п. 7.4. Положення про порядок передачі в оренду земельних ділянок.
Проте, листом № А-117/2 від 12.06.2009 року Севастопольська міська рада повідомила фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1. про те, що в результаті аналізу наданих документів встановлено, що у наданому висновку Управління містобудування та архітектури про можливість продовження строку оренди земельної ділянки з рекомендацією нового строку оренди від 25.03.2009 року № А1215/4-1 вказані об'єкти: «Островок», «Масіс», «Сатна-Барбара», «Кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», внаслідок чого воно не може бути підставою для прийняття міською радою рішення про поновлення договору оренди від 24.06.2004 року № 124 земельної ділянки, для обслуговування тимчасового торгового павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»з літньою площадкою, та повернула матеріали.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 повторно звернулася до Севастопольської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки, до якого були додані всі документи, передбачені п. 7.4. Положення про порядок передачі в оренду земельних ділянок, та в якому було зазначено про перейменування кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1»в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Поясненнями у справі встановлено, що торгівельний павільон-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_1" є одним і тим же об'єктом нерухомості.
Листом № А-2369/1 від 18.08.2009 року Севастопольська міська рада повідомила фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1, що на розгляді постійної комісії міської ради по регулюванню земельних і водних відносин знаходиться питання про поновлення договору оренди земельної ділянки, про прийняте рішення буде повідомлено додатково.
За результатами розгляду клопотання ФОП ОСОБА_1 про поновлення договору оренди від 17.05.2004 року, зареєстрованого 24.06.2004 року під № 124, Севастопольською міською радою II сесії VI скликання було прийнято рішення № 613 від 15.03.2011 року «Про відмову підприємцю ОСОБА_1. у поновленні договору оренди від 17.05.2004 року, зареєстрованого 24.06.2004 року під № 124, земельної ділянки площею 0,0143 га на АДРЕСА_1 для обслуговування тимчасового торгового павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»з літньою площадкою».
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 вважає, що рішення Севастопольської міської ради № 613 від 15.03.2011 року порушує право власності позивача на об'єкт нерухомого майна та підлягає визнанню його недійсним, у зв'язку з чим звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст.ст. 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст.ст. 142, 143, 144, 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Зокрема, у відповідності із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі".
В силу ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі", особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.
Таким чином, волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладання відповідного договору оренди реалізовувалось шляхом подання відповідної заяви.
Суд встановив, що позивач, захищаючи право користування земельною ділянкою оспорює рішення власника про відмову в продовженні договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України(в редакції чинній на момент переходу права власності на об 'єкт нерухомого майна), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 набула право власності на торговельний павільйон-бар з літнім майданчиком, розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 56,40 кв. м. (який є об'єктом нерухомого майно, про що свідчить реєстрація права приватної власності в МКП Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна м. Севастополя) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.06.2002 року, а підприємець ОСОБА_6 (як попередній землекористувач) користувався земельної ділянки площею 0,0143 га на підставі договору оренди земельної ділянки від 28.03.2002 р., укладеного між Севастопольською міською радою і підприємцем ОСОБА_6,
Зважаючи на викладене, суд вважає, що у зв'язку переходом права власності на об'єкт нерухомого майна до ОСОБА_1 до неї на підставі ч. 1 ст. 120 Земельного Кодексу України перейшло і право користування земельною ділянкою.
Згідно ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Доказів того, що земельна ділянка позивачем одержана в користування неправомірно, суду не надано.
Підстав які покладені в основу рішення про відмову в поновленні договору оренди не вказано ні в оскаржуваному рішенні, ні наведено в заперечення проти позову.
Як передбачено ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, в разі, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст. ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Як встановлено судом, позивачем належним чином виконувалися обов'язки за умовами договору оренди земельної ділянки, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки № 20/О від 03.02.2009 року Управління з контролю за використанням та охороною земель в м. Севастополі про цільове використання земельної ділянки та довідкою № 1484/а/171 від 17.03.2009 року Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про відсутність заборгованості по орендній платі за землю.
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про оренду землі», у випадку відсутності письмових заперечень з боку орендодавця протягом місяця після закінчення строку його дії, він вважається поновленим на той самий строк на тих самих умовах. При цьому письмові заперечення здійснюються листом-повідомленням.
Таким чином, вказана норма передбачає обов'язковість пролонгації договору оренди земельної ділянки в разі відсутності письмових заперечень орендодавця.
Також ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі" містить вказівки, яким саме чином орендодавець повинен виявляти свою волю щодо припинення дії договору - направити лист - повідомлення, і строк, протягом якого орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність згоди на поновлення договору оренди земельної ділянки - місяць після закінчення строку дії договору.
Поряд з цим, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені територіальної громади щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії ради.
Тому спірне рішення Севастопольської міської ради про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки суд вважає належною формою волевиявлення орендодавцем заперечень проти поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки.
Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності має забезпечуватись врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій" планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.
Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Як зазначив Конституційний суд України у своєму рішенні у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 № 7-рп/2009 рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України). Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
За таких обставин вимоги про визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Водночас, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що оскільки відсутні відомості про інших осіб, які заінтересовані в отриманні у власність чи оренду земельної ділянки, що є у користуванні позивача, тому Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 на має підстав вважати , що її переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,0143 га на АДРЕСА_1, порушене чи обмежене, відтак суд вважає вимоги позивача про визнання переважного права не підлягають задоволенню.
В ході розгляду справи до Господарського суду міста Києва звернулася Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (надалі -третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) з позовною заявою про визнання переважного права на оренду земельної ділянки площею 0,0143 га на АДРЕСА_1 для обслуговування тимчасового торгового павільону-бару “ІНФОРМАЦІЯ_1” з літньою площадкою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Севастопольської міської ради.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (надалі - орендар), повідомив, що між ним та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення від 25.01.2011 року, згідно з яким орендодавець передав орендареві в строкове платне користування торговельний павільйон-бар з літнім майданчиком, розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 56,40 кв.м., що підтверджує Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.02.2011 року.
Посилаючись на ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, зазначає, що на час звернення ним до суду з позовом торгівельний павільйон з літнім майданчиком, розташований по АДРЕСА_1 перебуває у його користуванні у зв'язку з чим він має переважне право оренди земельної ділянки, на якій цей об'єкт нерухомого майна розташований.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, виходячи з наступного.
Правило про те, що в разі набуття особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт нерухомого майна, передбачене ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України.
Разом із тим у такому випадку право користування земельною ділянкою не є самостійним, так як обов'язковою умовою для його виникнення є наявність у особи права власності на нерухоме майно.
Зважаючи на те, що власником зазначеного нежитлового приміщення є Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, та не зважаючи на те, що на час дії договору оренди нежитлового приміщення від 25.01.2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є користувачем зазначеного приміщення, до нього не переходить право користування земельною ділянкою на якій розміщено спірне орендоване приміщення.
Крім того, третьою особою не надано доказів звернення до Севастопольської місьткої ради про надання у власність чи оренду земельної ділянки про право на яку пред'явлено позов
Отже, третя особа не може мати переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,0143 га на АДРЕСА_1.
Крім того, суд зазначає, що до матеріалів справи третьою особою не надано доказів звернення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 до Севастопольської міської ради з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки на якій розташований зазначений торговельний павільйон-бар з літнім майданчиком, та доказів відмови Севастопольською міською радою щодо зазначеного клопотання.
З урахуванням наведеного, вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору щодо визнання за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 переважного права на оренду земельної ділянки площею 0,0143 га (в тому числі 0,0083 га для обслуговування тимчасового торгового павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»та 0,0060 га для обслуговування літньої площадки) на АДРЕСА_1 для обслуговування тимчасового торгового павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»з літньою площадкою, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем ФОП ОСОБА_1 покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а третьою особою на нього ж.
Керуючись ст.ст. 22, 26, 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати недійсним рішення Севастопольської міської ради ІІ сесії VІ скликання за № 613 від 15.03.2011 року «Про відмову підприємцю ОСОБА_1. у поновленні договору оренди від 17.05.2004 року, зареєстрованого 24.06.2004 року під № 124, земельної ділянки площею 0,0143 га на АДРЕСА_1 для обслуговування тимчасового торгового павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»з літньою площадкою».
В іншій частині позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити.
3. Стягнути з Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул.. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 24872845) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (99008, АДРЕСА_2 (юр.адр.), 03680, АДРЕСА_3 (пошт.адр.), ідент.код. НОМЕР_2) 85 (вісімдесят п'ять),00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять),00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. В позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата складення 16.06.11