Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "21" липня 2011 р. Справа № 8/61-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Давидюка В. К.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 08.06.2011 р.
від 1-го відповідача: ОСОБА_2 дов. № 621 від 06.05.2009 р.
від 2-го відповідача: ОСОБА_3 приватний підприємець
від 3-го відповідача: ОСОБА_4 дог. про надання юридичних послуг № 2 від 01.04.2011 р.
Розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарина" (м. Радомишль)
до 1) Радомишльської міської рада (м. Радомишль)
2) ОСОБА_3 (м. Радомишль)
3) ОСОБА_5 (м. Радомишль)
про визнання недійсними торгів та свідоцтва про право власності
У відповідності до ст. 77 ГПК України, в засіданні суду оголошувалась перерва з 19.07.2011 р. до 15:00 год. 21.07.2011 р.
Строк вирішення спору продовжено, згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України.
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним конкурсного продажу (прилюдних торгів) нежилого вбудованого приміщення в будинку АДРЕСА_3, що відбулися 11.03.2005 р. та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежиле вбудоване приміщення в будинку АДРЕСА_3, видане ОСОБА_6.
04.07.2011 р. до господарського суду від позивача надійшло клопотання від 30.06.2011 р., згідно якого висловлено вимогу залучити до розгляду справи в якості відповідача 2 орган приватизації Радомишльської міської ради та залучити до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Міське комунальне виробничо - житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство.
Представники відповідачів в засіданні суду висловили свої заперечення, оскільки орган приватизації не являється юридичною особою, так як це вимагає ст.1 ГПК України, а Міське комунальне виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство являється на даний час банкрутом.
З огляду на викладені обставини, господарським судом відхилено вищевказане клопотання.
04.07.2011 р. до господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення від 30.06.2011 р. щодо строків позовної давності, які долучаються до матеріалів справи.
05.07.2011 р. до господарського суду від 3-го відповідача надійшло клопотання № 32 від 04.07.2011 р. про надання додаткових доказів, яке долучається до матеріалів справи.
14.07.2011 р. до господарського суду від позивача надійшло клопотання від 12.07.2011 р., згідно якого просить суд приєднати ксерокопії фіскальних чеків з книги обліку розрахункових операцій №0619000367 від 18.04.2005 р. (оригінали чеків оглянуто в судовому засіданні), яке господарським судом задоволено.
14.07.2011 р. до господарського суду від позивача надійшло клопотання від 12.07.2011 р. про дослідження квитанції про сплату учасником конкурсу ОСОБА_7 10 % вартості приміщення, яке продавалось; в разі виявлення використання сфальсифікованого документу, вказано на необхідність зупинення провадження у справі № 8/61-НМ та направлення повідомлення до органу прокуратури для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.
Суд відхилив клопотання про зупинення провадження у справі.
18.07.2011 р. до господарського суду від позивача надійшла заява від 13.07.2011 р. про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд:
- визнати недійсним інформаційне повідомлення в місцевій газеті "Зоря Полісся" про продаж вбудованого нежитлового приміщення за адресою в будинку АДРЕСА_3, що відбулися 11.03.2005р.;
- визнати недійсним акт оцінки вартості майна, яке було реалізовано на конкурсі 11.03.2005 р.;
- визнати недійсним рішення конкурсної комісії Радомишльської міської ради від 11.03.2005 р. про конкурсний продаж нежитлового вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_3;
- визнати недійсним прилюдні торги ( продаж нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 );
- визнати недійсним договір купівлі - продажу від 18.03.2005 р., укладений між територіальною громадою м. Радомишля та ПП ОСОБА_6;
- визнати недійсним рішення 31 сесії 4 скликання від 21.03.2006 р. № 61 про надання розстрочки на розрахунок за придбане нежитлове приміщення по АДРЕСА_3;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежиле вбудоване приміщення в будинку АДРЕСА_3, видане ОСОБА_6;
- визнати за позивачем право на першочерговий викуп приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_3;
- зобов'язати відповідача - орган приватизації Радомишльської міської ради здійснити відчуження майна з урахуванням ст.777 ЦК України та рішення Конституційного суду України від 10.12.2009 р. № 31-рп/2009р., а саме: з реалізацією переважного права наймача перед іншими особами на його придбання.
Представник 3-го відповідача проти вказаної заяви заперечив, пояснивши, що заява на їхню адресу позивачем не направлена, а тому вона не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін та зважаючи на приписи статті 22 ГПК України, суд відхиляє заяву про збільшення позовних вимог, оскільки позивачем змінюється предмет позову.
Представником 1-го відповідача у письмових відзивах позов визнає частково, про що свідчить письмовий відзив № 622 від 06.05.2009 р. ( а.с.55 у т. 1 ) та письмовий відзив № 1124 від 05.08.2009 р. ( а.115 у т. 1 ), однак в останніх судових засіданнях представник 1 - го відповідача змінив свої пояснення та заперечував проти позову повністю.
Представник 2-го відповідача в засіданні суду заперечив проти позову посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві від 05.05.2009 р. ( а.с.77-80 у т.1 ).
Представник 3-го відповідача в засіданні суду заперечив проти позову посилаючись на обставини, викладені у письмових в запереченнях на позовну заяву № 14 від 09.06.2009 р. ( а.с.86-92 у т.1 ).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, господарський суд
05.03.1997 р. між виконавчим комітетом Радомишльської міської ради (далі - 1 -й відповідач ) та Товариством з обмеженою відповідальність «Дарина» (далі - позивач) укладено договір на оренду приміщення в будинках місцевої ради народних депутатів (далі - договір оренди) ( а.с.17 у т. 1 ), згідно якого 1-й відповідач на підставі акту прийняття будинку здав, а позивач прийняв в орендне використання приміщення по АДРЕСА_3, площею 70,8 кв. м., згідно постанови Міністерства комунального господарства, що складає в місяць 126,59 грн. Вказане приміщення надавалося в оренду позивачу виключно для розміщення магазину для торгівлі продовольчими та промисловими товарами ( п. 1 договору оренди ).
В подальшому, вказане приміщення передано в оперативне користування Міському комунальному виробничо - житловому ремонтно - експлуатаційному підприємству (м. Радомишль Житомирської області) ( далі - МКВЖРЕП ), тому 15.09.2000р., 01.12.2001 р. та 01.02.2002 р., між МКВЖРЕП та позивачем було укладено договори на оренду приміщення ( а.с.18-22 у т.1 ).
Відповідно до п.111.3 договору на оренду приміщення від 01.02.2002 р. (а.с.20-22 у т. 1) вказано, що строк оренди за даним договором складає три роки з моменту його затвердження, тобто до 01.02.2005 р.
Сторонами погоджено, що при виникненні умов щодо викупу орендованого приміщення та майна орендар ( далі - позивач ) має право першочергового викупу цього приміщення та майна (п. 11.3.3 договору на оренду приміщення від 01.02.2002р.).
Факт передачі позивачу нежилого приміщення по АДРЕСА_3, загальною площею 70,8 кв. м. під магазин - бар "ІНФОРМАЦІЯ_2", вартістю 26474,36 грн., підтверджується актом прийому - передачі від 01.02.2002 р., складеного між МКВЖРЕП та позивачем ( а.с.23 у т. 1 ).
Рішенням Радомишльської міської ради 12 сесії 23 скликання від 21.02.2001 р. (а.с.15 у т. 1), згідно Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)", утворено орган приватизації при міській раді у визначеному у ньому складі та затверджено Положення про порядок приватизації об'єктів малої приватизації міської комунальної власності ( згідно додатку ) ( а.с.15-16 у т. 1 ).
Рішенням Радомишльської міської ради 3 сесії 23 скликання від 12.12.2002 р. (а.с.24 у т. 1), з метою збереження об"єктів міської комунальної власності та збільшення обсягу бюджету розвитку міської ради, зокрема, згідно п. 3 вказано провести приватизацію нежилого приміщення розташованого по АДРЕСА_3 шляхом викупу на конкурсній основі згідно положення міської ради про порядок приватизації об"єктів малої приватизації міської комунальної власності. Також міській раді як власнику об"єктів, вказаних у п. 1.2, 1.3, 3 надано право продавця.
МКВЖРЕП листом № 463 від 27.12.2002 р. ( а.с.25 у т. 1 ) було повідомлено позивача про те, що у 2003 році буде проведена приватизація нежитлового приміщення міської комунальної власності, розташованого по АДРЕСА_3 шляхом викупу - за конкурсною основою.
Також листом № 142 від 11.02.2003 р. виконавчим комітетом Радомишльської міської ради Житомирської області повідомлено позивача про прийняте рішення від 12.12.2002 р., а також про можливість подання до органу приватизації необхідних документів для реєстрації як учасника конкурсу ( а.с.26 у т. 1 ).
Рішенням Радомишльської міської ради Житомирської області 4 сесії 24 скликання у березні місяці 2003 р. ( а.с.27 у т. 1 ), утворено конкурсну комісію, якою розміщувались оголошення в засобах масової інформації ( газета "Зоря Полісся" ) про продаж нежитлового приміщення по АДРЕСА_3, загальною площею 70,8 кв. м.
Позивачем наголошено на тому, що він неодноразово звертався до Радомишльської міської ради з заявами щодо його безспірних прав, згідно договорів оренди та ст. 777 Цивільного кодексу України, на першочерговий викуп спірного приміщення, однак йому було відмовлено в праві на першочерговий викуп приміщення і надана відповідь про продаж приміщення за конкурсною основою, що підтверджується листом № 453 від 22.08.2003 р. виконавчого комітету Радомишльської міської ради ( а.с.28 у т. 1 ).
Рішенням Радомишльської міської ради Житомирської області одинадцятої сесії 24 скликання від 23.03.2004 р. ( а.с.31 у т. 1 ), зокрема, у відповідності до рішення 3 сесії 24 скликання від 12.12.2003 р. "Про дозвіл на приватизацію нежитлових приміщень міської комунальної власності" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" надано дозвіл на проведення конкурсу по продажу приміщення по АДРЕСА_3 і надано право на участь в ньому ОСОБА_6; вказано, що покупцям у місячний термін провести експертну оцінку приміщення та подати звіт на затвердження чергової сесії міської ради; міській раді як власнику надано право продавця
09.07.2004 р. позивачем подано до міського голови Радомишльської міської ради заяву № 24 від 09.07.2004 р. ( а.с.34 у т. 1 ) про викуп нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_3, яке позивачем орендується
Як вбачається з листа № 1403 від 07.10.2004 р. виконавчого комітету Радомишльської міської ради ( а.с. 35 у т. 1 ), позивачу запропоновано до 15.10.2004р. письмово підтвердити свою участь у конкурсному продажі приміщення по АДРЕСА_3.
14.10.2004 р. позивачем надано Радомишльській міській раді листа № 233 від 12.10.2004 р. ( а.с. 36 у т. 1 ), згідно якого вказано, зокрема, про намір викупу орендованого приміщення по АДРЕСА_3.
В подальшому, конкурсною комісією своїм протоколом засідання органу приватизації від 12.01.2005 р. затверджено реєстраційний внесок при конкурсному продажу приміщень міської комунальної власності у розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Вказаний реєстраційний внесок затверджено рішенням Радомишльської міської ради № 7 від 13.01.2005 р. ( а.с.38 у т. 1 ).
Рішенням Радомишльської міської ради сімнадцятої сесії 4 скликання від 27.01.2005 р., зокрема, відмінено п. З рішення 3 сесії 24 скликання від 12.12.02 р. "Про дозвіл на приватизацію нежитлових приміщень міської комунальної власності" як такий що втратив чинність; вказано провести приватизацію нежитлового приміщення розташованого по АДРЕСА_3 шляхом викупу на конкурсній основі ( з 01.02.05 р.) згідно Положення міської ради про порядок приватизації об'єктів малої приватизації міської комунальної власності та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; у відповідності до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", розд. 11 ст. 14 надано дозвіл на участь у конкурсному продажу приміщення, розташованому за адресою: АДРЕСА_3: ОСОБА_8, проживаючій в АДРЕСА_4; ОСОБА_9, проживаючому в АДРЕСА_5; зобов"язано покупців у місячний термін провести експертну оцінку приміщень та подати на затвердження чергової сесії міської ради; міській раді як власнику надано право продавця, що підтверджується випискою з вказаного рішення ( а.с.39 у т. 1 ).
Листом № 16 від 02.02.2005 р. ( а.с.40 у т. 1 ) МКВЖРЕП повідомлено позивача про звільнення протягом 10 днів приміщення по АДРЕСА_3, у зв"язку з закінченням строку його оренди ( 01.02.2005 р. ). Додатково вказано, у що даний час у відповідності до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приміщення готується до конкурсного продажу.
11.03.2005 р. на засіданні конкурсної комісії з питань проведення конкурсу по продажу нежитлових приміщень міської комунальної власності Радомишльської міської ради вирішено надати першочергове право на викуп приміщення по АДРЕСА_3 жителю м. Радомишля ОСОБА_6, про що свідчить протокол № 1 від 11.03.2005 р. ( а.с.44-45 у т. 1 ).
Вищевказане рішення комісії, згідно протоколу № 1 від 11.03.2005 р., мотивовано наступним.
Засідання комісії проведено у відповідності до рішення 17 сесії 4 скликання від 27.01.2005 р,, яким було надано дозвіл на приватизацію нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_3 шляхом викупу на конкурсній основі, згідно Положення міської ради про порядок приватизації об'єктів приватизації міської комунальної власності та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
У відповідності рішення 17 сесії 4 скликання від 27.01.2005 р. було затверджено перелік об'єктів приватизації об'єктів міської комунальної власності. У перелік даних об'єктів увійшло нежитлове приміщення по АДРЕСА_3.
У відповідності до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Положення "Про порядок продажу на аукціоні за конкурсом основних засобів", затвердженого наказом Фонду Держмайна України від 22 вересня 2000 р. № 1976 у районній газеті "Зоря Полісся" було опубліковано даний перелік (№ 9 від 02.02.2005 р.). У відповідності до вище Законів конкурсна комісія також подала оголошення про проведення конкурсу по продажу даного приміщення (№10 від 05.02.2005 р.).
Окрім того, дані оголошення були неодноразово повторені по міському радіомовленні "Студія Радомишль".
У відповідності чинного законодавства комісія зареєструвала у журналі обліку учасників конкурсного продажу приміщення по АДРЕСА_3 слідуючих учасників:
1. ОСОБА_6, АДРЕСА_6. Заява надійшла 15.03.2004 р. Дозвіл на участь у конкурсі надано рішенням 11 сесії 24 скликання від 23.03.2004 р.
2. ОСОБА_9, АДРЕСА_5. Заява надійшла 18.10.2004р. Дозвіл надано рішенням 17 сесії 4 скликання від 27.01.2005 р.;
3. ОСОБА_7, АДРЕСА_1. Заява надійшла 24.02.2005р.
4. ОСОБА_8, АДРЕСА_4. Заява надійшла 18.10.2004 р. Дозвіл надано рішенням 17 сесії 4 скликання від 27.01.2005 р.
5. ОСОБА_11, АДРЕСА_2. Заява надійшла 28.02.2005 р.
6. ТОВ "Карпатія" в особі генерального директора Олександра Михайловича Ткачука, Заява надійшла 02.03.05 р.
Рішенням виконкому № 7 від 13.01.2005 р. було затверджено реєстраційний внесок при конкурсному продажу комісії міської комунальної власності.
Для участі в конкурсі, учасники перерахували на рахунок міської ради реєстраційний внесок та 10% вартості приміщення проведеного у відповідності до звіту про експертну оцінку. Дане приміщення оцінене у розмірі 24190 грн. ( з врахуванням ПДВ - 29028,00 грн. ).
Експертна оцінка була затверджена на 13 сесії 4 скликання та оприлюднена через районну газету "Зоря Полісся" від 15.09.2004 р.
Учасниками конкурсного продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 стали:
- ОСОБА_6
- ОСОБА_7
- ТОВ "Карпатія" в особі генерального директора Ткачука О.М.
Під час проходження конкурсу ОСОБА_7 вибула після запропонованої суми 37 тис. грн., Ткачук О.М. - 55 тис. грн.
Переможцем конкурсу оголошено ОСОБА_6, АДРЕСА_6, який запропонував за нежитлове приміщення по АДРЕСА_3, 55100,00 грн. ( із врахуванням ПДВ ).
18.03.2005 р. між територіальною громадою міста Радомишль в особі Радомишльської міської ради Житомирської області та ПП ОСОБА_6 укладено договір купівлі - продажу ( а. с. 7 у т. 1 ), згідно якого останньому продано вбудоване нежитлове приміщення, яке знаходиться в п"ятиповерховому житловому будинку за АДРЕСА_3 за ціною 55100,00 грн.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ( а.с.72 у т. 1 ), спадкове майно - вбудоване нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_3, яке належало померлому ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1) перейшло в ідеальній частині дочці ОСОБА_3 та сину ОСОБА_5.
Рішенням Радомишльської міської ради тридцять першої сесії 4 скликання від 21.03.2006 р. ( а.с. 93 у т. 1 ) надано ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розстрочку строком на один рік на сплату коштів за придбане вбудоване нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_3, зобов"язавши їх, починаючи з квітня місяця 2006 р. щомісячно проводити платежі до міського бюджету по 1932,50 грн. кожному.
Згідно платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи, ПП ОСОБА_5 сплачено грошових коштів на загальну суму 24190,00 грн. (а.с.94-103 у т. 1).
Позивач вважає, що протокол № 1 від 11.03.2005 р. конкурсної комісії, як і конкурсний продаж нежилого приміщення в будинку АДРЕСА_3 та свідоцтво про право власності на спірне приміщення, видане ОСОБА_6 є незаконними і підлягають скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до договору оренди від 15.09.2000 р., який переукладався 01.12.2001 р., 01.02.2002 р. та 01.02.2005 р., було передбачено (відповідно п.13, 13, 11.3.3 договорів) право ТОВ "Дарина" на першочерговий викуп приміщення, що орендується та майна, прийнятого актом від 01.02.2002 р. Проте, незважаючи на заяви позивача, від був недопущений до участі в конкурсному продажі приміщення, яке орендував.
Переможцю продажу ОСОБА_6, відповідно до рахунку № 5 від 28.04.2004 р., доручено оплатити експерту за експертну оцінку нежилого вбудованого приміщення в будинку АДРЕСА_3, що ним було зроблено, сплативши експерту згідно платіжного доручення № 46 від 05.05.2004 р.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав», п. 62 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 р. оцінка нерухомого майна дійсна на протязі 6 місяців з дня оцінки. А до проведення торгів пройшло майже 11 місяців, тому дана оцінка вважається позивачем недійсною.
До участі в конкурсі були допущені ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ТОВ «Карпатія", проте рішення виконкому чи сесії міської ради стосовно надання їм дозволу на участь в конкурсній продажі не приймалося і вони до участі в конкурсі допущені незаконно.
До самої участі в конкурсі було допущено ТОВ «Карпатія», проте ними не сплачено суми в 17,00 грн. за участь у конкурсі та суми - 10% вартості приміщення (2902,80 грн.), тобто грубо було порушено положення про конкурс, тому участь у конкурсній продажі приміщення ТОВ «Карпатія» вважається позивачем незаконною.
До самої участі в конкурсі була допущена ОСОБА_7, проте вона суми за участь у конкурсі не сплатила, а мається тільки квитанція на сплату 17,00 грн. від ОСОБА_10, який участь у конкурсі не приймав. Також нею не сплачено 10% вартості приміщення (2902,80 грн.), а до матеріалів конкурсу приєднана квитанція на сплату до міської ради ОСОБА_7 2980,00 грн. за оренду, продаж землі, що не є 10% вартості приміщення, що продавалося.
Всі належні суми сплачено лише ОСОБА_6, тому конкурс, який складався тільки з одного покупця, є незаконним і не може залишатися в силі, як і на основі цього, договір купівлі-продажі нежилого вбудованого приміщення в будинку АДРЕСА_3 та свідоцтва про право власності видане ОСОБА_6 на це приміщення.
Конкурсною комісією грубо порушені вимоги, передбачені Положенням про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затверджених наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 р. № 1976, а саме п. 9, в якому передбачено, що конкурс проводиться за наявністю не менше двох покупців; п.10, що передбачає сплату покупцями реєстраційних внесків; п.16, яким передбачено крок,, тобто кожну наступну підвищену ціну, яка повинна перевищувати попередню не менше як на 10%. Цього кроку в даному випадку дотримано не було. Протокол конкурсної продажі вівся також з порушенням вимог п.18 вказаного Положення. Не дотримані організаторами конкурсної продажі і вимоги п.п.20-28 стосовно порядку проведення конкурсу.
Додатково вказано, що право власності у покупця, в даному випадку ОСОБА_6, на нежиле вбудоване приміщення в будинку № 7 по вул.Незалежності м.Радомишль відповідно до п. 29 Положення та п.п.1, 6 договору купівлі - продажу від 18.03.2005 р. виникає тільки з моменту купівлі-продажу, передачі об'єкту продажі та повної сплати на протязі двох місяців продавцю (Радомишльській міській раді) суми, визначеної на конкурсі. До цього часу вказане приміщення покупцю не передано, як і не сплачена сума за приміщення. Також будь-якого рішення Радомишльської міської ради про надання ОСОБА_6 чи його спадкоємцям після 11.03.2005 р. розстрочки чи відстрочки по сплаті за придбане майно не було. Радомишльська міська рада Житомирської області ( 1-й відповідач ) у письмовому відзивах на позовну заяву № 622 від 06.05.2009 р. ( а.с. 55 у т. 1 ) та №1124 від 05.08.2009 р. (а.с.115 у т. 1) частково визнала позов, вказавши при цьому, що:
- відповідно до рішень сесій міської ради від 21.02.2001 р., 12.12.2002 р. та 27.01.2005 р. Радомишльська міська рада вирішила провести продаж об'єктів, що належать міській територіальній громаді, в тому числі і нежиле вбудоване приміщення будинку АДРЕСА_3, що не суперечить чинному законодавству України;
- проведення оцінки приміщення, що продавалося, міг кожен з учасників, що допускався до торгів, в тому числі і ОСОБА_6, що також не суперечить чинному законодавству. Так, оцінка майна була проведена до 05.05.2004 р., а конкурсний продаж відбувся 11.03.2005 р., що визнано відповідачем як порушення стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», проте вказано, що на сесії міської ради вказана оцінка затверджена;
- позивач мав право приймати участь у конкурсі, проте з невідомих тепер причин йому було відмовлено в участі в конкурсі. Наголошено, що можливість першочергового придбання приміщення відповідно до договору оренди, взагалі міською радою не розглядалося ні на засіданнях виконкому міської ради, ні на сесіях міської ради;
- при проведенні конкурсної продажі дійсно були допущені порушення стосовно сплати учасниками торгів сум за участь у конкурсі та 10% вартості приміщення, як і те, що не всі учасники торгів на законних підставах допущені до участі в торгах. Додатково зазначено, що і ОСОБА_6, який виграв конкурс, подав заяву не для прийняття участі в конкурсі, а про надання дозволу на продаж приміщення;
- власником на даний час приміщення не прийнято від міської ради по незалежних від міської ради причин; сплата за приміщення проводиться щомісячно рівними частинами відповідно до розстрочення платежу, затвердженого рішенням міської ради від 21.03.2006 р.
ОСОБА_3 ( 2-й відповідач ), згідно письмового відзиву від 05.05.2009 р. ( а.с.77- 80 у т.1 ) заперечує проти позову, вказавши про відмову в його задоволенні за безпідставністю з наступних підстав:
- діюче законодавство не передбачає переважного права орендаря на придбання об"єкту приватизації з тих підстав, що він є орендар ( виключенням є укладання договору оренди до 10.04.1992 р. ); договір оренди укладено після набрання чинності Законом України "Про оренду державного та комунального майна";
- ст. 777 ЦК України, не передбачає безумовного права наймача (орендаря) на придбання найманого приміщення;
- поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, що наділена переважним правом;
- оренди з викупом, як спосіб приватизації чинним законодавством не передбачено;
- вимоги закону, з якими законодавець пов'язує виникнення права у орендаря на приватизацію об'єкту оренди шляхом викупу позивачем не дотримані;
- позивач не набув відповідно до вимог закону першочергового права на викуп приміщення, що підлягало приватизації;
- відповідач ( міська рада ) неодноразово повідомляв позивача про прийняття рішення щодо його виду приватизації - шляхом конкурсу і позивач не був позбавлений права на приватизацію шляхом купівлі приміщення на конкурсі, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 р. № 14-рп/2000, включення об'єктів приватизації до іншого, ніж пропонує покупець, переліку об"єктів приватизації не може розглядатися як відмова у приватизації;
- відповідачами, не допущено порушення прав позивача, оскільки позивач свідомо не бажав приймати участь у продажі спірного майна про, що свідчить його лист № 33 від 12.10.2004 р. в якому позивач, що не визнає конкурсний продаж спірного приміщення;
- вказано, що зважаючи на дату виникнення спірних правовідносин та дату звернення до господарського суду з позовною заявою, про пропущення позивачем строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України щодо оскарження позивачем будь-яких дій рішень в частині реалізації спірного приміщення;
- відповідно до вимог ч.З ст. 267 ЦК України, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позовної давності;
- також звернено увагу на те, що за статтями 1, 2 ГПК України, підприємства, установи організації, а також суб'єкти підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх рушених прав та охоронюваних законом інтересів; при цьому позивач самостійно визначає у позовній заяві як зміст порушеного права, так і спосіб його захисту.
ОСОБА_5 ( 3-й відповідач ), згідно письмового заперечення на позовну заяву № 14 від 09.06.2009 р. ( а.с.86-92 у т.1 ) заперечив проти позову, вказавши про відмову в його задоволенні з аналогічних підстав, вказаних 2-м відповідачем.
Враховуючи підстави позовних вимог та предмет позову, слід зазначити, що процедура проведення конкурсного продажу та визнання його недійсним регулюється, зокрема, Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України N 1511 від 30 липня 1998 р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 вересня 1998 р. за N 558/2998 (далі - Положення) посилання на норми яких судом здійснюється в редакції, діючій у спірний період.
Так, статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р. ( далі - Закон № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р.) передбачено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.
Рішенням Радомишльської міської ради сімнадцятої сесії 4 скликання від 27.01.2005 р. визначено спосіб приватизації спірного приміщення - шляхом викупу на конкурсній основі, тобто шляхом проведення конкурсу.
Слід зазначити, що у статті 8 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р. вказано, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.
Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом; готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту.
Частиною 2 ст. 8 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р. вказано, що строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Статтею 9 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р. встановлено, що за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Акт інвентаризації затверджується керівником та головним бухгалтером підприємства, акт оцінки вартості об'єкта приватизації - керівником органу приватизації. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова вартість продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Акт інвентаризації, затверджений керівником та головним бухгалтером підприємства, акт оцінки вартості об'єкта приватизації, затверджений керівником органу приватизації сторони на вимогу суду не надали.
Статтею 15 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р. закріплено, що інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містити такі відомості: назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження; обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної; кількість та склад робочих місць; баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки; відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними; обсяги викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів, стан земельної ділянки, стан природоохоронного обладнання та споруд, сплату екологічних зборів та платежів (у разі їх наявності), інші екологічні відомості; початкову ціну продажу, умови продажу та експлуатації об'єкта; суму грошових коштів, що має вноситися покупцями, у розмірі 10 відсотків початкової ціни продажу об'єкта; назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі; час та місце особистого ознайомлення з об'єктом; час та місце проведення аукціону, конкурсу; адресу, номер телефону, час роботи служби по організації аукціону, конкурсу; іншу інформацію, яку визначає орган приватизації.
Як вбачається з газети "Зоря Полісся" № 9 (11334) від 02.02.2005 р., яка міститься в матеріалах справи конкурсної комісії по приватизації, оголошення про продаж спірного приміщення містить лише перелік об"єктів міської комунальної власності, які підлягають приватизації в 2005 р., зокрема, у якому перелічено і приміщення по АДРЕСА_3. Додатково вказавши лише про затвердження його рішенням 17 сесії 4 скликання міської ради від 27.01.2005 р.
Тобто, зважаючи на приписи закону, в опублікованому оголошенні розміщено неповну інформацію про нежиле приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_3, чим порушено вимоги статті 15 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р.
Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта або за рівних умов - найвищу ціну (стаття 14 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992р. ).
Відповідно до п. 1 Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22 вересня 2000 р. N 1976 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2000 р. за N 692/4913 (далі - Положення від 22 вересня 2000 р. N1976 ), конкурс - спосіб продажу майна, за яким його власником стає покупець, що запропонував за нього найвищу ціну за письмовим поданням і взяв зобов'язання виконати всі фіксовані умови конкурсу.
Судом встановлено, що з протоколу № 1 від 11.03.2005 р. засідання конкурсної комісії не вбачається, що комісією:
- досліджувалось питання запропонованих покупцями найкращих умов подальшої експлуатації об'єкту продажу;
- розглядалось питання про рівні умови у разі декілька найкращих пропозицій подальшої експлуатації об'єкта участі у конкурсі.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про порушення приписів статті 14 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р.
Статтею 16 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992р. визначено основні умови участі покупців у аукціоні, конкурсі.
Так, зокрема, частинами 1, 3, 6, 8 статті 16 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992р. встановлено, що:
- продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом здійснюється за наявності не менш як двох покупців (ч. 1);
- для реєстрації покупців як учасників аукціону, конкурсу вони сплачують встановлений органом приватизації реєстраційний внесок, розмір якого не може перевищувати розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також вносять грошові кошти в розмірі 10 відсотків початкової вартості продажу об'єкта. Зазначені грошові кошти вносяться шляхом безготівкового перерахування на відповідний поточний рахунок (ч. 3);
- відомості про учасників аукціону, конкурсу заносяться до книги реєстрації окремо щодо кожного об'єкта, який підлягає приватизації, і повинні містити: порядковий номер (відповідно до реєстрації); прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або представника юридичної особи (назву юридичної особи); номер рахунку, назву та адресу банківської установи, до якої зроблено внески. Відомості про учасників аукціону або конкурсу, їх кількість і пропозиції покупців щодо умов конкурсу не підлягають розголошенню до визначення остаточного переможця (ч. 6);
- інформація про остаточну ціну та переможця конкурсу або аукціону публікується у інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу (ч. 8).
З огляду на викладене, судом встановлено, що комісією порушено наступні визначені ст.16 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р. умови участі у конкурсі:
- як вбачається з журналу обліку учасників конкурсного продажу приміщення по АДРЕСА_3, згідно справи конкурсної комісії по приватизації, комісією внесено наступні відомості щодо учасників конкурсного продажу спірного приміщення:
1. ОСОБА_6, АДРЕСА_6, тел. НОМЕР_1, моб. НОМЕР_2. Заява надійшла 15.03.2004 р. Дозвіл на участь у конкурсі надано рішенням 11 сесії 24 скликання від 23.03.2004 р.
2. ОСОБА_9, АДРЕСА_5. Заява надійшла 18.10.2004р. Дозвіл надано рішенням 17 сесії 4 скликання від 27.01.2005 р.;
3. ОСОБА_8, АДРЕСА_4. Заява надійшла 18.10.2004 р. Дозвіл надано рішенням 17 сесії 4 скликання від 27.01.2005 р.;
4. ОСОБА_7, АДРЕСА_1. Заява надійшла 24.02.2005р.;
5. ОСОБА_11, АДРЕСА_2. Заява надійшла 28.02.2005 р.;
6. ТОВ "Карпатія" в особі генерального директора Ткачука О. М. Заява надійшла 02.03.2005 р.
Тобто, у вказаному журналі відсутня інформація щодо номеру рахунку, назви та адреси банківської установи, до якої зроблено внески, що є порушенням ч. 3 ст. 16 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992р.
- згідно матеріалів конкурсної комісії по приватизації, реєстраційний внесок та грошові кошти в розмірі 10 відсотків від початкової вартості продажу об'єкта в повному обсязі сплачено лише ОСОБА_6, згідно платіжного доручення №79 від 09.03.2005 р. на суму 2919,80 грн., призначення платежу "за викуп майна міської комунальної власності 10% - 2902,80 грн.; 17,00 грн. - за участь у конкурсі";
- в матеріалах конкурсної комісії по приватизації містяться лише наступні заяви про надання дозволу на участь у конкурсі по продажу нежилого приміщення по АДРЕСА_3: ОСОБА_8 від 15.10.2004 р., ОСОБА_9 від 20.01.2005 р., ОСОБА_7 від 22.02.2005 р., ОСОБА_11 від 28.02.2005 р., а також заява ТОВ "Карпатія" про надання дозволу на викуп приміщення міської комунальної власності за адресою: АДРЕСА_3 (приміщення бару "ІНФОРМАЦІЯ_2").
Крім того, містяться квитанція про сплату ОСОБА_7 17,00 грн. за участь у конкурсі та квитанція про сплату № 84 від 10.03.2005 р. на суму 2980,00 грн. з призначенням платежу "оренда, продаж землі", що не може розцінюватися судом як належний та допустимий доказ сплати 10 відсотків від початкової вартості продажу спірного об'єкта.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про законний допуск до конкурсу лише одного учасника - ОСОБА_6, натомість комісією було допущено три учасника - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ТОВ «Карпатія" без достатніх підстав, що є порушенням ч. 3 ст. 16 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992р.
Зважаючи на викладене, продаж спірного приміщення за конкурсом відбувся за одного покупця, чим порушено приписи ч. 1 ст. 16 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992р.;
- не опубліковано інформацію про остаточну ціну та переможця конкурсу або аукціону у інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу, що призвело до порушення ч. 8 ст. 16 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992р..
Конкурсною комісією також порушено вимоги визначені Положенням від 22.09.2000 р. № 1976, а саме: п. 9, в якому передбачено, що конкурс проводиться за наявністю не менше двох покупців; п.10, що передбачає сплату покупцями реєстраційних внесків; п.16, яким передбачено крок, тобто кожну наступну підвищену ціну, яка повинна перевищувати попередню не менше як на 10%. Цього кроку в даному випадку дотримано не було. Протокол конкурсної продажі складено з порушенням вимог п.18 вказаного Положення. Не дотримані організаторами конкурсної продажі і вимоги п.п.20-28 стосовно порядку проведення конкурсу.
Статтею 18 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992р. регламентовано порядок проведення конкурсу.
Так, для участі в конкурсі покупець подає до конкурсної комісії план приватизації об'єкта, який повинен включати: назву і місцезнаходження об'єкта; відомості про покупця; запропоновану покупцем ціну придбання об'єкта; зобов'язання щодо виконання умов конкурсу; додаткові зобов'язання щодо подальшої експлуатації об'єкта (ч. 3 статті 18 ).
Конкурс здійснюється у два етапи. На першому етапі оголошується попередній переможець конкурсу. Інформація про його пропозиції доводиться до всіх учасників конкурсу. Якщо протягом п'яти робочих днів від них не надійдуть додаткові пропозиції, то попередній переможець оголошується остаточним переможцем. За наявності інших пропозицій проводиться додаткове засідання конкурсної комісії, яка розглядає додаткові пропозиції учасників конкурсу та визначає остаточного переможця ( п. 1 ч. 4 статті 18 ).
Ціна продажу визначається у ході конкурсного розгляду. Продаж об'єкта не може здійснюватися за ціною, нижчою 50 відсотків його початкової вартості (ч. 6 ст. 18).
Після закінчення засідання конкурсною комісією складається протокол, в якому зазначаються такі відомості: умови конкурсу; пропозиції учасників конкурсу; обгрунтування вибору переможця конкурсу; відомості про учасників конкурсу. Протокол підписується всіма членами конкурсної комісії та в триденний строк з дня проведення конкурсу надсилається відповідному органу приватизації. Результати конкурсу затверджує орган приватизації (ч. 7 ст. 18).
Доказів затвердження результатів конкурсу органом приватизації суду не надано.
Відповідно до ст. 20 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р., аукціон, конкурс може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадках, коли:
- не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування;
- об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства;
- покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію;
- істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом.
Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу (ч. 2 ст. 20 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р.).
З огляду на виявлені судом порушення при проведенні конкурсу, хід якого відображено в протоколі № 1 від 11.03.2005 р. засідання конкурсної комісії, господарський суд прийшов до висновку, що конкурсною комісією не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 Закону № 2171-ХІІ від 06.03.1992р.; покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію; істотно порушувались правила оголошення та проведення конкурсу, передбачені Законом № 2171-ХІІ від 06.03.1992р.
Також, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні відповіді Радомишльської міської ради на заяви позивача від 09.07.2004 р. та 12.10.2004 р. щодо викупу нежилого вбудованого приміщення в АДРЕСА_3 та вирішення питання щодо включення позивача як орендаря в коло осіб, які будуть приймати участь у конкурсному продажу спірного приміщення на підставі поданої ним заяви, тим самим порушено право позивача на участь у конкурсному продажі спірного майна.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін.
За ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає, що конкурсний продаж (прилюдні торги) нежилого вбудованого приміщення, яке розташоване у АДРЕСА_3, який відбувся 11.03.2005 р., проведений всупереч до вимог чинного законодавства у спірний період.
Враховуючи викладене, необхідно визнати недійсним конкурсний продаж (прилюдні торги) нежитлового вбудованого приміщення в будинку АДРЕСА_3, що відбулися 11.03.2005 р..
Провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежиле вбудоване приміщення в будинку АДРЕСА_3, видане ОСОБА_6 припинити згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України на підставі наступного.
Обраний позивачем спосіб захисту (визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно) не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, визначених у статті 16 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним, але свідоцтво про право власності за своїм змістом не є правочином, а лише документом, яким оформляється (підтверджується) право власності, а право власності, як зазначає Верховний Суд України у своєму узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, не може бути недійсним - воно або є, або ні.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто, офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Проте, свідоцтво про право власності за своїм статусом не є актом, який можна було б визнати недійсним, а є лише документом, яким фіксує наслідок прийняття рішення державним чи іншим органом. Вказане свідоцтво не містить ознак акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, що породжує певні права та обов'язки, оскільки свідоцтво про право власності є виключно посвідчувальним документом, автоматично виданим на підставі та на виконання рішення Радомишльської міської ради та договору купівлі- продажу. Тобто, свідоцтво про право власності на спірне приміщення не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду.
Суд звертає увагу, що саме рішення конкурсної комісії Радомишльської міської ради від 11.03.2005 р. про конкурсний продаж нежитлового вбудованого приміщення в будинку АДРЕСА_3 є актом, що породжує набуття відповідачем прав та обов'язків власника, і тому саме визнання недійсним цього рішення може бути предметом господарського спору, а не визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке має похідний характер від рішення компетентного органу місцевого самоврядування.
Таким чином, спори про визнання недійсним свідоцтва про право власності непідвідомчі господарським судам України, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Суд відмовляє у задоволенні позову в частині заявлених вимог до приватних підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на підставі наступного.
Згідно ч.2 ст. 1, ст. 21 ГПК України, сторонами в господарському процесі можуть бути фізичні особи. Чинне законодавство встановлює три підстави для набуття ними процесуального статусу сторони процесу. По-перше: коли фізична особа здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності. По- друге: коли фізична особа є кредитором боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство у відповідності із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". По-третє: коли фізична особа володіє корпоративними правами певної юридичної особи.
Спори, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв.
За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори, виниклі при здійсненні господарської діяльності. Наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.
За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори, що виникають між підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами, громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, та у випадках, передбачених законодавчими актами України за участю державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Майно, що є предметом спору належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві власності, яке виникло в порядку спадкування, як громадянам і правовідносини, що є предметом спору не є господарськими, а є цивільно-правовими. Набувавши право власності на майно відповідачі не вступали в господарські правовідносини ні з позивачем, ні з відповідачем -1, і право власності на спірне майно виникло у них не у зв'язку з здійсненням ними підприємницької діяльності. Тобто, вирішальним є яким чином набуте право власності на спірне майно під час здіснення господарської діяльності або поза її межами. Наявність у фізичної особи статусу суб'єкта підприємницької діяльності не надає цьому спору господарського характеру відповідно до ст.З ГК України та ст. 12 ГПК України.
В запереченнях на позовну заяву від 09.06.2009 представник відповідача ОСОБА_5 ( а.с. 86 том 1) просить також суд відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Перевіривши вказані доводи суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності.
Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг позовної давності переривається у разі прд'явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач ( п. 2 ст. 264 ЦК України).
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з матеріалів справи №14/1347 -НМ, яка була оглянута у судовому засіданні, ТОВ "Дарина" зверталось з аналогічним позовом до господарського суду Житомирської області в межах строку позовної давності.
Так, ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.10.2006 року було відкрито провадження у с праві № 14/1347-НМ, а ухвалою від 21.09.2007 року провадження у вказаній справі було закрито.
Ухвалою від 23.12.2008 Київський апеляційний адміністративний суд залишив ухвалу господарського суду Житомирської області від 21.09.2007 року без змін.
З набранням законної сили ухвали господарського суду Житомирської області перебіг позовної давності почався спочатку.
Позивач звернувся з даним позовом до суду 19.03.2009, тобто в межах строків позовної давності.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення покладаються на Радомишльську міську раду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним конкурсний продаж ( прилюдні торги ) нежитлового вбудованого приміщення в будинку АДРЕСА_3, що відбулися 11.03.2005 р.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині заявлених вимог до приватних підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_5.
4. Припинити провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності.
5. Стягнути з Радомишльської міської рада (м. Радомишль) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарина" (м. Радомишль)
- 85 грн. витрат по держмиту;
- 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Давидюк В.К.
Повне рішення складено 29.07.2011 р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3,4,5- відповідачам