26.07.11р.Справа № 21/5005/8023/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІ БІЗНЕС ГРУП", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ПЛАТІНУМ УНІВЕРСАЛ ГРУП", м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору поставки № 25 від 01.04.11р.
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Булана Ю.М.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 01.06.11р.;
від відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 20.07.11 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія Бізнес Груп" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить визнати недійсним договір поставки товару № 25 від 01.04.11р., укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум Універсал Груп".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказаний договір суперечить ст. 203 ЦК України та є недійсним в силу ч.3 ст. 215 ЦК України, оскільки сторонами не визначено строк його закінчення, тобто не визначений строк дії спірного договору.
Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, умови спірного договору сторонами виконані у повному обсязі, тобто договір відбувся. Вважає, що відсутні будь-які підстави, визначені ст.ст. 203, 215 ЦК України задля визнання спірного договору недійним. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
В порядку ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд, -
01.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія Бізнес Груп" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум Універсал Груп" (Продавець) укладено договір поставки № 25 (надалі - Договір), згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, асортимент та кількість якого, визначені даним договором, а Покупець - прийняти та оплатити товар (п. 1.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір сторонами виконано в повному обсязі, що підтверджується специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними та актом приймання-передачі товару, підписаними сторонами спірного договору поставки.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору поставки № 25 від 01.04.11р., укладеного між позивачем та відповідачем посилаючись при цьому на ст. ст. 215 та 203 ЦК України, вважає, що договір є недійсним, оскільки у ньому відсутня така істотна умова, як строк дії договору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.. 627 ЦК України).
За умовами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа забезпечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Зі змісту ч. 1 ст. 267 ГК України вбачається, якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
Одночасно в п. 7.6 Договору сторони визначили, що на відносини сторін, неврегульовані цим Договором, поширюються норми діючого законодавства.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними”при розгляді справ про визнання правочинів недійними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також іншим, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин має бути визнаним недійсним лише з підстав, визначених законом.
Таким чином, посилання позивача, на не визначення сторонами строку дії договору, як на підставу визнання спірного договору недійсним, суд вважає їх необґрунтованими та вважає, що спірний договір поставки укладений відповідно до норм чинного законодавства Глави 67 ЦК України, у зв'язку з чим правові підстави для визнання зазначеного договору недійсним відсутні.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволені позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 28.07.2011р.