25.07.11р.Справа № 21/5005/6688/2011
За позовом Приватного акціонерного товариства "Агроресурс", м. Рівне
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Крус", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
про стягнення 497 934,08 грн. за поставлений товар
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Булана Ю.М.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, дов. № 34 від 03.05.11р.;
від відповідача - не з'явився.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд з урахуванням заяви про зарахування зустрічних позовних вимог від 07.07.11р. № 359 стягнути заборгованість за неоплачені товари у розмірі 310 835,00 грн., 3% річних - 11 458,56 грн., інфляційних втрат - 46 123,72 грн..
Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався 09.06.11р., 29.06.11р., 25.07.11р.
Ухвалою суду від 29.06.11р., на підставі наданого представником відповідача клопотання, строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 09.08.11р.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, документи, витребувані судом не надав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений належним чином, а в матеріалах справи достатньо необхідних суду документів для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення на підставі ст. 75 ГПК.
25.07.2011 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
Між Закритим акціонерним товариством "Агроресурс" (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Крус" (далі - Дилер, Відповідач) укладено Дилерський договір № 57-З(Д) від 11.11.2008 року (далі - Договір).
На умовах даного договору Постачальник зобов'язався передати товар Дилеру, а Дилер зобов'язався прийняти товар, провести оплату на умовах визначених даним договором, спрямувати свою діяльність на розширення ринків збуту товару Постачальника, активно організовувати рекламу, виставку, семінари (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.11.1. Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.209 року. Закінчення строку даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яка мало місце під час дії даного Договору.
Асортимент, ціна та кількість товару визначається в накладних , які є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.2. Договору).
Відповідно до п.3.1. Договору ціна за одиницю товару визначається в залежності від умов відвантаження, оплати, об'єму поставки, взятих на себе зобов'язань щодо сервісного та гарантійного обслуговування, від сезонних коливань попиту, співпраці по організації виставок та семінарів, інших збутових та маркетингових факторів відповідно до затвердженої Постачальником групи прайс-листів. Ціна товару може переглядатися щомісячно, у разі невиконання Дилером своїх зобов'язань.
Постачальник після отримання заявки на протязі 2-х банківських днів виставляє рахунок на оплату товару (п.3.2. Договору).
Відповідно до п.3.3. Договору Дилер проводить оплату на протязі 3-х банківських днів після отримання рахунку.
Поставка здійснюється на умовах EXW м. Рівне, на протязі 7 (семи) банківських днів після виставлення рахунку (п. 4.1.Договору).
Перехід права власності і ризик на товар відбувається в момент передачі його Дилеру (п. 4.2. Договору).
На виконання умов Договору Дилер отримав продукцію на загальну суму 446 835,00 грн., а саме котли торгової марки "Данко":
- по видатковій накладній № 02649 від 01.12.2009 року на суму 71 792,40 грн.;
- по видатковій накладній № 02251 від 28.10.2009 року на суму 115 514,70 грн.;
- по видатковій накладній № 01795 від 02.10.2009 року на суму 105 126,30 грн.;
- по видатковій накладній № 01410 від 03.09.2009 року на суму 106 212,60 грн.;
- по видатковій накладній № 00931 від 09.07.2009 року на суму 48 189,00 грн.
Оплата за отриману продукцію Дилером не проведена. Листом № 09/12-1 від 09.12.2009 року Дилер гарантував повернення грошових коштів, однак свої зобов'язання не виконав.
У зв'язку з тим, що відповідач не оплатив товар протягом довготривалого строку, позивач направив йому претензію № 424 від 02.09.2010р. з вимогою перерахувати кошти за отриманий товар.
Відповідач на претензію не відповів, борг не сплатив, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до господарського суду за захистом своїх прав.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
З огляду на умови Договору строк оплати товару в сумі 446 835,00 грн., є таким, що настав.
Станом на 07.07.2011р. оплата за отриману продукцію відповідачем проведена частково у сумі 13 213,10 грн.
Заборгованість відповідача за отриману та не оплачену продукцію складає 460 048,10 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 08.06.2011 року.
25.06.11р. представник позивача у судовому засіданні надав уточнення позовних вимог з урахуванням заяви про зарахування (залік) зустрічних позовних вимог від 07.07.11р. № 359.
Отже, відповідно до заяви про зарахування (залік) зустрічних позовних вимог від 07.07.11р. № 359 позивач має заборгованість перед відповідачем за товар отриманий по накладній № Р-0304/0001 від 04.03.2010р. на загальну суму 136 000,00 грн.
На підставі ст. 601 ЦК України позивач повідомив про припинення зобов'язань перед відповідачем в сумі 136 000,00 грн., щодо заборгованості за отриманий товар по накладній № Р-0304/0001 від 04.03.2010р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (заліку), а саме вимог щодо сплати заборгованості за отриманий та неоплачений товар по договору № 57-З(Д) від 11.11.2008 року та нарахованих штрафних санкцій, оскільки зазначенні зобов'язання є зустрічними (між тими ж сторонами), однорідними (грошовими), припиняються за заявою однієї сторони.
Згідно ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно ч.3 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки, а саме: стягненню підлягає сума основного боргу в розмірі 310 835,00 грн., у зв'язку з проведенням між сторонами взаємозаліку на суму 136 000,00 грн., тому в цій частині провадження у справі слід припинити.
Доказів оплати залишившоїся частини основного боргу за отриманий товар відповідач суду не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 310 835,00 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи не заперечуються Відповідачем та підлягають задоволенню повністю.
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних - 11 458,56 грн., інфляційних витрат - 46 123,72 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції "при розгляду судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що розраховані Міністерством статистики України Індекси інфляції застосовуються помісячно, при чому, якщо за період в індексованому місяці набирається не менше п'ятнадцять днів.
Перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що інфляційні втрати, які підлягають стягненню з відповідача нараховані невірно і повинні складати 34 147,08 грн. за період з жовтня 2010р. по червень 2011 року, у стягненні 11 976,64 слід відмовити
3% річних за період прострочення платежу з 17.09.2010р. по 25.07.2011р. включно становить 11 458,56 грн.
Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з вимогою про застосування заходів щодо забезпечення позову в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача.
В обґрунтування даної вимоги Позивач послався на те, що у разі неприйняття мір до забезпечення позову у подальшому утрудниться чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
З урахуванням вищевикладеного та у відповідності до ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.
Разом з тим, як вбачається з вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що Позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування вищевказаних заходів.
Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з'ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів - з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.
Більш того, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Частиною 7 ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача, Позивач не наводить.
Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України “Забезпечення позову”, розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на грошові кошти Відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 66, 67, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Крус" (51918, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, буд. 203 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21879812) на користь Приватного акціонерного товариства "Агроресурс" (33001, м. Рівне, вул. Нижньодворецька, буд. 35, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24175598) суму основного боргу у розмірі 310 835,00 грн. (триста десять тисяч вісімсот тридцять п'ять грн. 00 коп.), 3% річних у сумі 11 458,56 грн. (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім грн. 56 коп.), суму втрат від інфляції у розмірі 34 147,08 грн. (тридцять чотири тисячі сто сорок сім грн. 08 коп.), витрати на оплату державного мита у сумі 4 637,87 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять сім грн. 87 коп.), витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 174,72 грн. (сто сімдесят чотири грн. 72 коп.), про що видати наказ.
В частині стягнення основного боргу у сумі 136 000 провадження у справі припинити.
В стягненні інфляційних втрат у сумі 11 976,64 грн. - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 28.07.2011р.